Матеріали ОДПІ від 5 листопада 2015 року

Матеріали щодо роз’яснення податкового законодавства.

Податок на нерухоме майно: запитання – відповіді.

ВИЗНАЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ

У ЦІЛЯХ ОПОДАТКУВАННЯ

Які суб’єкти господарювання належать до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об’єктів оподаткування податком на нерухоме майно?

Будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу).

Сільськогосподарський товаровиробник — це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Для цілей оподаткування податком на нерухоме майно пропонується використовувати значення терміна «сільськогосподарський товаровиробник», визначене ст. 14 Податкового кодексу. 


ВІДОБРАЖЕННЯ В ДЕКЛАРАЦІЇ ПІЛЬГОВИХ

ОБ’ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ

Чи потрібно в Декларації відображати об’єкти нерухомості юридичних осіб, на які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради по­ширюються пільги з такого податку?

Сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості; які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями) (пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу).

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до абзаців першого та другого вищезазначеного підпункту.

Згідно з пп. «г» п. 30.9 ст. 30 Податкового кодексу податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Суми податку та збору, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб’єктом — платником податків (п. 30.6 цієї статті).

Нормами Податкового кодексу не передбачено звільнення від обов’язку подання Декларацій за об’єкти житлової/нежитлової нерухомості, з яких податок на нерухоме майно не сплачується через застосування податкових пільг.

Отже, юридичні особи, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради мають право на пільги у вигляді звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відображають у Декларації такі об’єкти нерухомості на загальних підставах. У табличній частині Декларації колонки з 7 «Річна сума податку на нерухоме майно, яка підлягає сплаті за даними платника» по 11 «IV квартал» не заповнюються та прокреслюються. 



ОБ’ЄКТ НЕРУХОМОСТІ ЗРУЙНОВАНО

Як уточнити податкові зобов’язання у звітності з податку на нерухоме майно за об’єкт нежитлової нерухомості юридичної особи, який було зруйновано у звітному році?

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт (пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу).

Згідно зі ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно — це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою № 868 визначено порядок проведення державної реєстрації припинення права власності на об’єкт нерухомого майна, у тому числі у зв’язку з його знищенням.

Платники податку — юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього самого року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 цього Кодексу).

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника — починаючи з місяця, в якому виникло право власності (пп. 266.8.1 п. 266.8 зазначеної статті).

Формою Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі — Декларація), затвердженою наказами № 735 та 408, передбачено зазначен­ня типу Декларації: «Звітна», «Звітна нова» або «Уточнююча».

Отже, платник податку — юридична особа нараховує податок за об’єкт нерухомого майна, який було зруйновано/знищено, за наявності підтвердних документів щодо державної реєстрації припинення права власності на такий об’єкт нерухомого майна за період з 1 січня звітного року до початку того місяця, в якому проведено таку державну реєстрацію.

Якщо державна реєстрація припинення права власності на об’єкт нерухомого майна відбулась до 20 лютого звітного року, а «Звітну» Декларацію вже подано, то до закінчення граничного терміну її подання платником податків — юридичною особою Декларація подається за типом «Звітна нова», а після його закінчення — «Уточнююча». 


 

РІШЕННЯ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ СТАВКИ ПОДАТКУ

НЕ ПРИЙНЯТО. ЯКУ СТАВКУ ЗАСТОСОВУВАТИ?

Яку ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовувати платнику податків — юридичній особі, якщо сільська рада не прийняла рішення про встановлення ставок такого податку?

Згідно з п. 12.3 ст. 12 Податковогокодексу сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків і зборів. Установлення місцевих податків і зборів здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків і зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, наведені у ст. 7 Податкового кодексу, з дотриманням критеріїв, установлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, установлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2% розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу).

Пунктом 33 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу передбачено, що на 2015 р. ставки податку для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пп. 266.5.1 п. 265.5 ст. 265 Податкового кодексу, не можуть перевищувати 1% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 для об’єктів нежитлової нерухомості.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, які є обов’язковими згідно з нормами Податкового кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок (пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 цього Кодексу).

Отже, якщо сільська рада не прийняла рішення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то мінімальною ставкою такого податку є 0%. 


 

ТУРИСТИЧНУ БАЗУ ПРИДБАНО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ТОВАРОВИРОБНИКОМ

Чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно туристична база, придбана юридичною особою — сільськогосподарським товаровиробником?

Підпунктом «а» пп. 14.1.129ˡ п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що будівлі готельні — це готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку. Такі будівлі віднесенодо нежитлової нерухомості.

Не є об’єктами оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу).

Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) належить клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

До групи «Готелі, ресторани та подібні будівлі» (код 121) належить клас «Інші будівлі для тимчасового проживання» (код 1212), який включає, зокрема, туристичні бази.

Оскільки туристична база, придбана юридичною особою — сільськогосподарським товаровиробником, не віднесена до об’єктів нерухомості, які не є об’єктами оподаткування згідно з пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу, та не належить до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) ДК 018-2000, такий об’єкт нерухомості є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно. 


 

ЧИ Є ОБ’ЄКТОМ ОПОДАТКУВАННЯ СКЛАДСЬКЕ ПРИМІЩЕННЯ?

Чи відносяться складські приміщення для ведення діяльності у сфері надання послуг складського зберігання, що належать юридичній осо­бі, до об’єктів нерухомості, які не є об’єктами оподаткування згідно з пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу?

Згідно з пп. 14.1.129ˡ п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу об'єкти нежитлової нерухомості – це будівлі, приміщення, що не віднесені законодавством до житлового фонду.

У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади (пп. «ґ» пп. 14.1.129ˡ п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 цього Кодексу не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробниці корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) належить клас «Будівлі промислові» (код 1251), який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

До класу «Резервуари, силоси та склади» (код 1252) належать резервуари та ємності, резервуари для нафти та газу, силоси для зерна, цементу й інших сипких мас, холодильники та спеціальні склади, складські майданчики тощо.

Таким чином, складські приміщення для ведення діяльності у сфері надання послуг складського зберігання не включено до переліку об’єктів нерухомості, які не є об’єктами оподаткування, визначеного пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу, відповідно такий об’єкт підлягає оподаткуванню на загальних підставах. 


ПДФО.

АДМІНБУДІВЛЯ ТИМЧАСОВО НЕ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ

Чи потрібно сплачувати податок на нерухоме майно за адміністративну будівлю, що тимчасово не використовується та належить юридичній особі?

Підпунктом «б» пп. 14.1.129ˡ п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що офісні будівлі — це будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей. Такі будівлі віднесено до нежитлової нерухомості.

Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі офісні» (код 122) належать будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, у тому числі для промислових підприємств.

Об’єкт нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Крім того, тимчасове невикористання будівель, які належать юридичним особам, не впливає на визначення об’єктів оподаткування згідно зі ст. 266 Податкового кодексу.

Таким чином, адміністративна будівля, що тимчасово не використовується та належить юридичній особі, оподатковується податком на нерухоме майно на загальних підставах. 


 

НЕРУХОМІСТЬ ПРИБУТКОВОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Є ОБ’ЄКТОМ ОПОДАТКУВАННЯ

Чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно нежитлова нерухомість юридичної особи — комунального підприємства, яке є прибутковим та не фінансується з місцевого бюджету?

Платниками податку на нерухомемайно є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу).

Об’єктом оподаткування податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 цієї статті).

Не є об’єктом оподаткування об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності) (пп. «а» пп. 266.2.2 цього пункту).

Підтвердженням статусу неприбутковості слугує рішення про внесення організації (установи) до Реєстру неприбуткових організацій (установ), видане контролюючим органом ДФС за її місцезнаходженням, з присвоєнням відповідної ознаки неприбутковості згідно з п. 5 розділу І Положення № 37.

Отже, нежитлова нерухомість юридичної особи — комунального підприємства, яке є прибутковим та не фінансується з місцевого бюджету, належить до об’єктів оподаткування податком на нерухоме майно та оподатковується на загальних підставах. 


 

ОПОДАТКУВАННЯ ІНОЗЕМНОГО ДОХОДУ

Іноземною компанією виплачено дохід фізичній особі — резиденту за виконану роботу. З'ясуємо, як оподатковується податком на доходи фізичних осіб такий дохід.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу, згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1ст. 162 якого платниками податкує, зокрема, фізичні особи — резиденти, які отримують іноземні доходи.

Відповідно до пп. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 цього Кодексу об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

При цьому дохід, отриманий з джерел за межами України, — це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами (пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу).

Водночас зауважимо, що під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражено в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Нацбанку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Податкового кодексу).

Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється п. 170.11 ст. 170 цього Кодексу, пп. 170.11.1 якого визначено (з урахуванням вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу), що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку — отримувача, який зобов’язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними у п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

При цьому якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

У разі відсутності у платника податку підтвердних документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 Податкового кодексу, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, визначену цим Кодексом та іншими законами (пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

Згідно з пп. 170.11.3 вищезазначеного пункту не зараховуються у зменшення суми річного податкового зобов’язання платника податку:

• податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно;

• поштові податки;

• податки на реалізацію (продаж);

• інші непрямі податки незалежно від того, належать вони до категорії прибуткових податків чи вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.

Сума податку з іноземного доходу платника податку — резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України (пп. 170.11.4 зазначеного пункту).

Підпунктом «б» п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з іноземних доходів, є платник податку.

Отже, у разі отримання фізичною особою — резидентом доходу з джерел за межами України, тобто іноземного доходу, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставками 15 (20)%, визначеними ст. 167 Податкового кодексу. При цьому платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу. 


 

ОПОДАТКУВАННЯ СУМ ІНДЕКСАЦІЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ та їх відображення у податковому розрахунку за формою № 1ДФ

Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу, згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з частиною шостою ст. 95 КЗпП заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону про індексацію та Порядку № 1078.

Індексація грошових доходів населення — це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає змогу частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону про індексацію).

Об’єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, який одержано ними в гривнях на території України і не має разового характеру (частина перша ст. 2 Закону про індексацію, п. 2 Порядку № 1078).

Структуру заробітної плати визначено ст. 2 Закону про оплату праці, відповідно до якої заробітна плата складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга ст. 2 Закону про оплату праці).

Суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з пп. 2.2.7 п. 2.2 розділу 2 Інструкції № 5.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги (далі — ПСП) за її наявності (п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу).

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання ПСП, та в інших випадках їх оподаткування такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування (абзац третій пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу).

Відповідно до пп. 169.4.3 п. 169.4 цієї статті роботодавець та/або податковий агент май право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, має платник податку право на застосування ПСП чи ні.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Податкового кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Водночас згідно з пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані, зокрема, подавати у строки, вста­новлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок (форма № 1ДФ) контролюючому органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Відповідно до Довідника ознак доходів, наведеного у додатку до Порядку № 4, доходи у вигляді заробітної плати, включаючи індексацію, нараховані (виплачені) платнику податку, зазначаються в податковому розрахунку (форма № 1ДФ) за ознакою доходу «101».

Отже, коли податковим агентом проводяться донарахування сум індексації заробітної плати за попередні податкові періоди (місяці) працюючим (звільненим) працівникам, такі суми донарахувань при здійсненні перерахунку слід відносити до відповідних податкових періодів, за які провадяться нарахування з відповідним відображенням у податковому розрахунку (форма № 1ДФ).


Акцизний податок: запитання-відповіді.

ОБЧИСЛЕННЯ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ АДВАЛОРНИХ СТАВОК

Як обчислюється база оподаткування акцизним податком у разі роздрібної торгівлі підакцизними товарами для заповнення графи 3 додатка 6 до декларації акцизного податку?

Відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1ст. 213 Податкового кодексу об’єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами.

Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування (п. 28.2 ст. 28 Податкового кодексу).

Як зазначено у пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 цього Кодексу, в разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, реалізованих у роздрібній торговельній мережі.

Згідно з частиною другою п. 6 розділу V Порядку № 14 у графі З додатка 6 до декларації акцизного податку (далі — Декларація) зазначається загальна вартість (з ПДВ) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків.

Таким чином, базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, реалізованих суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі. Отже, у графі 3 додатка 6 до Декларації зазначається вартість підакцизного товару з ПДВ без 5% акцизного податку.

 


 

ВИПРАВЛЕННЯ ПОМИЛОК

Який порядок виправлення помилки у рядках коду операції Ґ2 розділу Ґ Декларації, в тому числі при неправильно зазначеному коді КОАТУУ?

Згідно з п. 3 розділу II Порядку № 14 у загальній частині Декларації платник зазначає її тип (звітна, звітна нова, уточнююча), звітний (податковий) період, за який вона подається. У разі уточнення показників попередніх звітних періодів вказується також звітний (податковий) період, що уточнюється. Для уточнюючої Декларації звітний (податковий) період та звітний (податковий) період, що уточнюється, заповнюються однаковими значеннями, що відповідають звітному (податковому) періоду, що уточнюється.

У рядку Ґ2 Декларації зазначаються податкові зобов’язання в розрізі відповідних кодів місць здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами за КОАТУУ (п. 5 розділу IV Порядку № 14).

Відповідно до п. 8 розділу V Порядку № 14 додаток 8 «Розрахунок суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах» (далі — Розрахунок) подається до уточнюючої Декларації із заповненням у верхньому лівому куті першої сторінки, зокрема розділу Декларації та звітного періоду, у якому вона подається. 1

Згідно з формою Декларації у додатку 8 до неї код КОАТУУ заповнюється лише у разі виправлення показників розділу Ґ Декларації. При цьому додаток 8 подається за кожним кодом КОАТУУ окремо.

У додатку 8, зокрема, зазначаються:

• у рядку 1 — суми податку, зазначені в Декларації, показники за період, у якому виявлено помилку;

• у рядку 2 — виправлені суми податку, зазначені в уточнюючій Декларації у звітному періоді, що заповнюється в такому самому порядку, що й рядок 1;

• у рядку 3 — суми податку, які збільшують суму податкового зобов’язання, що уточнюється;

• у рядку 4 — суми податку, які зменшують суму податкового зобов’язання, що уточнюється;

• у рядку 5 — нарахована сума штрафу у розмірі 3% відповідно до пп. «а» абзацу третього п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу в разі, якщо у рядку 3 Розрахунку зазначається збільшення податкових зобов’язань за рахунок уточнення;

• у рядку 6 — сума штрафу в розмірі 5% від суми недоплати відповідно до пп. «б» абзацу третього п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу в разі подання звітної декларації, що визначається у розмірі 5% від числового значення рядка 3;

• у рядку 7 — сума пені, що нараховується платником самостійно у порядку, встановленому відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу, в разі якщо у рядку 3 Розрахунку зазначається збільшення податкових зобов’язань за рахунок уточнення.

Тобто у разі подання уточнюючої Декларації до коду операції Ґ2 розділу Ґ у верхньому куті першої сторінки додатка 8 обов’язково зазначається, зокрема, така інформація: розділ — Ґ, код КОАТУУ (за яким відбувається уточнення податкового зобов’язання), звітний період та звітний період, що уточнюється. У самому додатку 8 зазначаються показники коду операції Ґ2 для КОАТУУ (що уточнюється) в розрізі кодів операцій з роздрібної торгівлі підакцизними товарами (Ґ1.1 — Ґ1.11), які декларувалися в додатку 6 до Декларації.

Отже, якщо у звітній Декларації зазначено помилковий код КОАТУУ слід подавати два додатки 8 — до помилкового (зі зменшенням податкового зобов’язання) та до уточненого коду КОАТУУ (зі збільшенням податкових зобов’язань). При цьому з метою недопущення виникнення податкового боргу (до подання уточнюючого розрахунку) необхідно сплатити на розрахунковий рахунок виправленого коду КОАТУУ суму акцизного податку, яку відображено в уточненій Декларації. Кошти, сплачені на розрахунковий рахунок помилкового коду КОАТУУ платник податку може використати у порядку, передбаченому для надміру сплачених коштів.

У разі заниження податкового зобов’язання, визначеного за кожним кодом КОАТУУ, обчислені штраф та пеню потрібно сплатити до бюджету на відповідний рахунок до подання уточнюючої Декларації


ДЕКІЛЬКА МІСЦЬ ПРОДАЖУ ПІДАКЦИЗНИХ ТОВАРІВ: ЯК ЗАПОВНИТИ ДОДАТОК 6

Підприємство має декілька місць продажу підакцизних товарів, розташованих у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці. Як у такому випадку заповнюється додаток 6 до Декларації?

Податковим кодексом установлено, що особи — суб’єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання Декларації за місяць, у якому здійснюється господарська діяльність (пп. 212.3.1ˡ п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу).

Особа — суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів, сплачує податок за місцем здійснення реалізації таких товарів (пп. 222.3.2 п. 222.3 ст. 222 Податкового кодексу).

Відповідно до Порядку № 14 суб’єкти господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами заповнюють розділ Ґ «Податкові зобов’язання з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» Декларації, додаток 6 до неї і подають до контролюючого органу.

Згідно з пп. 5 п. 7 розділу IV Порядку № 14 у рядку Ґ2 розділу Ґ Декларації зазначаються податкові зобов’язання в розрізі відповідних кодів місць здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами за КОАТУУ, а саме:

• у четвертій колонці рядка Ґ2 — загальна сума податкових зобов’язань;

• у другій колонці рядків, наступних за рядком Ґ2, — коди за КОАТУУ (кожен код в окремому рядку). У четвертій колонці цих рядків навпроти кодів КОАТУУ зазначаються суми податкових зобов’язань за кожним таким кодом.

Пунктом 6 розділу V Порядку № 14 визначено, що додаток 6 заповнюється окремо для кожного місця здійснення реалізації підакцизних товарів із обов’язковим зазначенням відповідного коду за КОАТУУ. Тобто кількість кодів за КОАТУУ, зазначених у розділі Ґ Декларації, відповідає кількості додатків 6 до неї. Показники додатка 6 розраховуються сумарно за всіма місцями продажу в межах одного коду за КОАТУУ та переносяться у відповідні рядки розділу Ґ Декларації.

Так, у разі наявності у суб’єкта господарювання декількох місць продажу підакцизних товарів, розташованих у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці, подається один додаток 6 із сукупним зазначенням сум акцизного податку за всіма місцями продажу в межах одного коду за КОАТУУ.

Сумарний показник колонки 7 додатка 6 переноситься у рядок Ґ1 розділу Ґ Декларації. У рядках Ґ1.1 — Ґ1.11 розшифровуються податкові зобов’язання у розрізі видів підакцизної продукції, що реалізується, а у рядку Ґ2 зазначається сума податкових зобов’язань з подальшим розшифруванням у розрізі кожного окремого коду за КОАТУУ (у даному випадку він один).

У графі 07 титульного аркуша Декларації зазначаються адреси пунктів продажу товарів, які належать до певної адміністративно-територіальної одиниці.

Отже, суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, який має декілька місць торгівлі в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці (одного коду за КОАТУУ), подає до контролюючого органу, що обслуговує відповідну адміністративно-територіальну одиницю, Декларацію з одним додатком 6 до неї


 

НЕ ЗАПОВНЕНО РЯДКИ КОДУ ОПЕРАЦІЇ: ЧИ НАРАХОВУЮТЬСЯ ШТРАФНІ САНКЦІЇ

Чи вважається заниженням грошового зобов’язання та чи нарахову­ються штрафні санкції та пеня, якщо суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі не заповнено або заповнено з помилкою рядки коду операції Ґ2 розділу Ґ Декларації, і чи подається у такому випадку додаток 8?

Згідно з абзацом другим п. 48.1ст. 48 Податкового кодексу форма податкової декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов’язкові реквізити — це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений Податковим кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п. 48.2 ст. 48 цього Кодексу).

Абзацом четвертим п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу визначено, що в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такий обов’язковий реквізит, як код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ.

Податкова звітність, складена з порушенням норм ст. 48 Податкового кодексу, не вважається податковою декларацією, крім випадків, установлених п. 46.4 ст. 46 цього Кодексу.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог, зокрема п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу, такий контролюючий орган зобов’язаний надати такому платнику письмове повідомлення про відмову у прийнятті його декларації із зазначенням причин такої відмови (п. 49.11 ст. 49 цього Кодексу).

У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

• подати податкову декларацію і сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

• оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу (п. 49.12 ст. 49 Кодексу).

Водночас відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов’язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків, у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з п. 3 розділу II Порядку № 14 у загальній частині Декларації платник зазначає її тип (звітна, звітна нова, уточнююча), звітний (податковий) період, за який вона подається, а у разі уточнення показників попередніх звітних періодів — звітний (податковий) період, що уточнюється. Для уточнюючої Декларації звітний (податковий) період та звітний (податковий) період, що уточнюється, заповнюються однаковими значеннями, що відповідають звітному (податковому) періоду, що уточнюється.

Згідно з п. 8 розділу V Порядку № 14 додаток 8 подається до уточнюючої Декларації.

У рядку Ґ2 зазначаються податкові зобов’язання в розрізі відповідних кодів місць здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами за КОАТУУ (п. 5 розділу IV Порядку № 14).

Тобто у разі подання Декларації із зазначенням податкового зобов’язання без розподілу за кодами КОАТУУ у розділі Ґ (за кодом операції Ґ2) вона не може вважатися податковою.

Платник має право подати звітну нову або звітну Декларацію, заповнену відповідно до п. 7 розділу IV Порядку № 14, та сплатити штраф у разі порушення строку її подання або оскаржити рішення контролюючого органу про відмову у її прийнятті у порядку, передбаченому Податковим кодексом. При цьому подання додатка 8 у складі звітної Декларації не передбачено.

У разі виявлення помилки при визначенні податкових зобов’язань за певним кодом КОАТУУ (у додатку 6 до розділу Ґ та за кодом операції Ґ2 розділу Ґ) платнику слід уточнені показники зазначити у складі Декларації за будь-який наступний податковий період або подати уточнюючу Декларацію з двома додатками 8 до розділу Ґ (для помилкового та виправленого коду КОАТУУ).

На суму заниження податкового зобов’язання нараховуються передбачені Податковим кодексом штрафні санкції та пеня, які повинні бути сплачені на розрахунковий рахунок відповідного коду КОАТУУ.


Електронні сервіси.

Забезпечення збереження ЕЦП важливо для платників!

У зв’язку із запровадженням системи електронного адмініст- рування податку на додану вартість (далі – СЕА ПДВ) усі платники ПДВ, починаючи з 1 січня 2015 року, зобов’язані надавати до контролюючого органу податкову звітність з ПДВ в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.4 статті 49 Податкового кодексу України з внесеними змінами та доповненнями (далі – Кодекс)).

Електронний цифровий підпис (далі – ЕЦП) за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) (стаття 3 Закону України від 22.05.2003 №852-IV «Про електронний цифровий підпис» з внесеними змінами (далі – Закон №852)).

ЕЦП використовується фізичними та юридичними особами – суб’єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі (стаття 4 Закону №852).

Відповідно до статті 1 Закону №852 ЕЦП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Конфіденційність інформації (неможливість доступу до неї будь-якої особи, що не володіє секретним кодом), зазначеної платником у звітних документах, наданих в електронному вигляді з використанням ЕЦП, забезпечується завдяки надійним криптографічним перетворенням. Безпека використання ЕЦП гарантується тим, що надійні засоби, які використовуються для роботи з ЕЦП, проходять експертизу у Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України.

При цьому, дуже важливо використовувати отримані ЕЦП відповідно до вимог чинного законодавства та за наявності підстав для блокування та/або скасування посиленого сертифіката відкритого ключа підписувача своєчасно звертатись до акредитованих центрів сертифікації ключів для негайного скасування сформованих ними посилених сертифікатів ключів. Перелік таких підстав викладено у статті 13 Закону №852. Так, зокрема, акредитований центр сертифікації ключів негайно скасовує сформований ним посилений сертифікат ключа у разі компрометації особистого ключа, тобто будь-якої події та/або дії, що призвела або може призвести до несанкціонованого використання особистого ключа.

На сьогоднішній день питання конфіденційності інформації, яка надається платниками засобами телекомунікаційного зв’язку з використанням ЕЦП, та надійність системи захисту використання ЕЦП, як ніколи актуальні.

З 1 липня поточного року СЕА ПДВ запроваджена на постійній основі та забезпечує автоматичний облік у розрізі платників ПДВ, зокрема, суми поповнення та залишку коштів на рахунках у системі електронного адміністрування ПДВ (пункт 2001.1. статті 2001 Кодексу).

Платникам ПДВ Державною казначейською службою України (далі – Казначейство) автоматично на безоплатній основі у СЕА ПДВ відкриваються рахунки (далі – електронний рахунок) виключно на підставі реєстру платників ПДВ, який Державна фіскальна служба України (далі – ДФС України) після присвоєння особі індивідуального податкового номера платника ПДВ надсилає Казначейству (пункти 4 та 5 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (далі – Положення №569)).

На електронний рахунок таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань. Кошти з електронного рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок

Відповідно до пункту 211 Положення №569, якщо на дату подання податкової декларації з ПДВ сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються у заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з ПДВ та суму узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ, або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов’язань з ПДВ.

Для відповідного перерахування коштів ДФС України надсилає Казначейству реєстр, в якому зазначаються найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, сума ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника податку, та реквізити такого рахунка (у разі подання платником податку заяви про повернення коштів на його поточний рахунок).

Казначейство на підставі зазначеного реєстру протягом п’яти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов’язань, здійснює відповідне перерахування.

Враховуючи, що надання документів з ПДВ до контролюючих органів здійснюється виключно в електронній формі з використанням ЕЦП, звертаємо увагу посадових осіб підприємств та платників ПДВ – фізичних осіб, а також усіх суб’єктів господарювання, які надають звітність засобами телекомунікаційного зв’язку з використання ЕЦП, на необхідність додержання простих запобіжних заходів щодо забезпечення збереження ЕЦП, а саме:

- не передавати особистих ключів іншим особам;

-  не залишати носії ЕЦП без нагляду;

- не залишати без супроводу відвідувачів офісу;

- при реєстрації на будь-яких ресурсах, у тому числі і на сайті, держпослуг не зберігати автоматичне введення пароля у браузері;

- не використовувати носій ЕЦП на чужих комп’ютерах.

У разі втрати електронного цифрового підпису його власником, з метою запобігання шахрайств з ЕЦП, необхідно негайно інформувати про цей факт акредитований центр сертифікації ключів, в якому він був отриманий, для негайного скасування посиленого сертифіката такого ЕЦП.

  


 

Електронні сервіси для користування системою електронного адміністрування ПДВ

Державною фіскальною службою України (далі – ДФС України) запроваджено ланку сервісів щодо отримання платниками податків інформації з системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі – ПДВ). Платники податку засобами клієнтського програмного забезпечення направляють електронні запити щодо отримання відомостей з системи електронного адміністрування ПДВ: 1). Запит щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних (J/F1300103). Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (J/F1400103), який надається платнику, містить інформацію щодо: виданих та/або отриманих податкових накладних та розрахунках коригування до податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, як на вказану дату, так і в розрізі контрагентів із зазначенням дати та номеру документа, а також суми податку. 2). Запит про стан рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ та суми податку, на яку мають право зареєструвати  податкові накладні та/або розрахунки коригування (J/F1301204). Витяг з системи електронного адміністрування (J/F1401204), який надається платнику, містить інформацію щодо: стану рахунку (залишок на рахунку/заборгованість), суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати  податкові накладні та/або розрахунки коригування, складових формули розрахунку такої суми. 3). Запит на отримання інформації щодо суми збільшення, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ΣНакл), за рахунок сум від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів до 1 лютого 2015 року, що були задекларовані платником у додатку 2 до декларації з ПДВ (J/F1301301). Витяг з системи електронного адміністрування ПДВ щодо суми збільшення, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних (J/F1401301), який надається платнику, містить інформацію щодо: суми збільшення на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних, суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати  податкові накладні та/або розрахунки коригування, реєстраційний номер та дату декларації, в якій було задекларовано таке збільшення. 4). Запит щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних (J/F1301402). Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (J/F1401402), який надається платнику, містить інформацію щодо: виданих податкових накладних та розрахунків коригування зареєстрованих з порушенням граничного терміну реєстрації за запитуваний період та податкові накладні за вказаним кодом філії. 5). Запит щодо отримання інформації в розрізі операцій з системи електронного адміністрування ПДВ (J/F1301901). Витяг в розрізі операцій з системи електронного адміністрування ПДВ (J/F1401901), який надається платнику, містить інформацію щодо: типу операції, дату та номер документа, суму операції. Електронні формати документів розміщені на головній сторінці офіційного сайту ДФС України у розділі (банер) «Електронне адміністрування ПДВ» («До уваги платників податків та розробників програмного забезпечення»).

 


Інші роз’яснювальні матеріали.

Розмір єдиного внеску для ФОП – платників єдиного податку без використання праці найманих працівників

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон №2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є фізичні особи – підприємці (далі – ФОП), у тому числі ФОП – платники єдиного податку (далі – ЄП).

ЄВ для платників, зазначених, зокрема, у пунктах 4 та 5 частини 1 статті 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 34,7 відсотків визначеної пунктами 2 та 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 бази нарахування ЄВ (частина 11 ст. 8 Закону №2464).

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 визначено, що ЄВ для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону №2464, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, ФОП – платники ЄП без використання праці найманих працівників, нараховують ЄВ у розмірі 34,7% на суму, визначену такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464 та не менше розміру мінімального страхового внеску.

Дане роз’яснення розміщене у категорії 301.04.02 (порядок обчислення і сплати єдиного внеску фізичними особами – підприємцями) Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням:

http://zir.sfs.gov.ua/main/bz/view/?src=ques.

 


 

Закон України «Про звернення громадян» – набрала чинності нова редакція статті 5

28.10.2015 набрала чинності у новій редакціїї стаття 5 «Вимоги до звернення» Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР з урахуванням змін, внесених Законом України від 02.07.2015 №577-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» щодо електронного звернення та електронної петиції» (далі – Закон №393).

Відповідно до внесених змін звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

 Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 Закону №393.

Відповідно до статті 20 Закону №393 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. 


 

Де та як можна отримати ЕЦП?

Детальну інформацію щодо режиму роботи, розміщення віддалених пунктів реєстрації користувачів Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС (далі – АЦСК ІДД) можна отримати на головній сторінці офіційного інформаційного ресурсу АЦСК ІДД у розділі «Контакти» за посиланням:

http://www.acskidd.gov.ua/contacts

Перелік документів, необхідних для отримання послуг електронних цифрових підписів, наведено у розділі підготовка документів та реєстрація, розміщеного на головній сторінці офіційного інформаційного ресурсу АЦСК ІДД у розділі «Реєстрація користувачів» за посиланням:

http://www.acskidd.gov.ua/r_kor.

Відповідна інформація розміщена у розділі «Актуальні запитання» на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням:

http://zir.sfs.gov.ua.

 


 

Ставки податку на прибуток підприємств, встановлені з 01.01.2015

Пунктом 136.1 статті 136 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) визначено, що базова (основна) ставка податку на прибуток підприємств становить 18 відсотків.

Відповідно до пункту 136.2 статті 136 Кодексу під час провадження страхової діяльності юридичних осіб резидентів одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у пункту 136.1 статті 136 Кодексу, ставки податку на дохід встановлюються у таких розмірах:

- 3 відсотки за договорами страхування від об’єкта оподаткування, що визначається у підпункті 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 Кодексу;

- 0 відсотків за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорів страхування додаткової пенсії, та визначених підпунктами 14.1.52, 14.1.521, 14.1.522і 14.1.116 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Ставки 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків застосовуються до доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених пунктом 141.4 статті 141 Кодексу (пункт 136.3 статті 136 Кодексу).

Згідно з пунктом 136.4 статті 136 Кодексу під час провадження букмекерської діяльності, діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор (у тому числі казино) одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у пункті 136.1 статті 136 Кодексу, ставка податку на дохід встановлюється у розмірі:

- 10 відсотків від доходу, отриманого від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів;

- 18 відсотків від доходу, отриманого від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю.

Податок на дохід, визначений як об’єкт оподаткування у підпунктах 134.1.2, 134.1.4, 134.1.5 пункту 134.1 статті 134 Кодексу, є частиною податку на прибуток (пункт 136.5 статті 136 Кодексу).

Зазначена іформація та відповідне питання – відповідь розміщене у підкатегорії 102.04 (ставки податку) категорії 102 (податок на прибуток підприємств) Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі: «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ». 


 

Актуально для платників ПДВ!

Державною фіскальною службою України у листі від 09.10.2015 №37545/7/99-99-19-03-02-17 (далі – лист ДФС України №37545) на доповнення до листа ДФС України від 26.08.2015 №31730/7/99-99-19-03-02-17 «Про особливості перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку платника» (далі – лист ДФС України №31730) надані роз’яснення стосовно окремих питань заповнення додатка 4 (Д4) до податкової декларації з податку на додану вартість (далі – ПДВ).

Зазначаємо, що лист ДФС України №31730 розміщений на офіційному веб-порталі ДФС України (sfs.gov.ua) за посиланням:

http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-zmini-2015/elektronne-administruvannya-pdv/63902.html).

У разі, якщо платник податку виявив бажання зайво зараховані кошти на електронний рахунок перерахувати до бюджету чи на поточний рахунок, то такий платник податку зобов’яний заповнити та подати у складі податкової декларації з ПДВ Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі – СЕА) платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) (далі – додаток (Д4)).

У такому випадку у додатку (Д4) платник податку зобов’язаний заповнити таблицю про відомості щодо суми коштів на рахунку у СЕА, шо перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (далі – таблиця про відомості).

Порядок заповнення додатку (Д4) та граф таблиці про відомості додатку (Д4) викладений у листі ДФС України №37545, який розміщений на офіційному веб-порталі ДФС України у банері «Електронне адміністрування ПДВ» за посиланням:

http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-zmini-2015/elektronne-administruvannya-pdv/64385.html

Звертаємо увагу, що ДФС України листом №37545 відкликала абзац листа ДФС України №31730:

«При цьому графа 5 «Сума коштів на рахунку у СЕА податку на додану вартість, що може бути перерахована на поточний рахунок платника» не заповнюється (прочерки та нулі не проставляються)». 


 

Внесені зміни до порядку обліку платників податків та до положення про реєстрацію платників ПДВ

16.10.2015 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 31.08.2015 №747 «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.09.2015 за №1114/27559 (далі – Наказ №747) (опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 16.10.2015 №80).

Наказом №747 внесені зміни до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, та до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1456/26233. 



Компенсаційні виплати у межах середнього заробітку мобілізованих працівників не оподатковуються єдиним внеском

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з виплат, що компенсуються з бюджету у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. 


 

До уваги фізичних осіб – платників єдиного податку: граничний терміни сплати єдиного внеску

Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2464).

Платниками єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 є, зокрема, фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування,

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464 базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншого за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок для зазначених платників встановлюється у розмірі 34,7 відсотка.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону №2464 фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Водночас згідно з підпунктом 2 пункту 6 розділу IV Інструкції про порядок нарахуиаипя і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі – Інструкція №449), фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, можуть сплачувати єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Таким чином, граничний термін сплати єдиного внеску фізичними особами – підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування – 19 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У разі, якщо останній день строків сплати єдиного внеску припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 11 розділу IV Інструкції №449). 


 

До уваги платників ПДВ: порядок заповнення реквізитів платіжного доручення

Відповідно до пункту 2001.2 статті 2001 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI з внесеними змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платникам податку на додану вартість (далі – ПДВ) автоматично відкриваються рахунки у системі електронного адміністрування ПДВ.

Рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі – електронний рахунок) це рахунок, відкритий платнику податку у Державній казначейській службі України (далі – Казначейство), на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

Казначейство відповідно до вимог статті 69 Кодексу надсилає Державній фіскальній слубі України (далі – ДФС) повідомлення про відкриття електронного рахунка платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня його відкриття.

Після надходження такого повідомлення ДФС інформує платника ПДВ про реквізити його електронного рахунка.

Інформація щодо порядку заповнення реквізитів отримувача у платіжних дорученнях у разі перерахування коштів з власного поточного рахунка на електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ розміщена на головній сторінці офіційного веб-порталу ДФС (sfs.gov.ua) у розділі «ПОВІДОМЛЕННЯ ТА НАГАДУВАННЯ», а саме:

- у полі «Отримувач» необхідно заповнювати назву платника;

- у полі «Код» необхідно заповнювати податковий номер платника податку, за яким ведеться облік у контролюючих органах;

- у полі «Банк отримувача» необхідно заповнювати «Казначейство України (ел. адм. подат.)»;

- у полі «Код банку» необхідно заповнювати «899998»;

- у полі «№ рахунка» необхідно заповнювати номер рахунка, вказаний в електронному повідомленні або отриманий у Центрі обслуговування платників за основним місцем обліку.

Поле «Призначення платежу» такого платіжного доручення необхідно заповнювати згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, викладених у додатку 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22 зі змінами, що зареєстрована у Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, (далі – Постанова №22).

Відповідно до пункту 3.8 глави 3 Постанови №22 реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

У разі перерахування коштів з власного поточного рахунка на електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ у полі №4 друкується інформація про призначення платежу у довільній формі. Наприклад: «перераховано з власного поточного рахунка на електронний рахунок».

У розрахункових документах на сплату (стягнення) платежів до бюджету цей реквізит заповнюється з урахуванням вимог Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 №666, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.08.2015 за №974/27419. 


 

Відповідальність за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них в ЄРПН

Згідно з пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) порушення платниками податку на додану вартість (далі – ПДВ) граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям – платникам ПДВ, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), встановлених статтею 201 Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників ПДВ, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 Кодексу покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення терміну реєстрації до   15 календарних днів;

- 20 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення терміну реєстрації від  16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення терміну реєстрації від  31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення терміну реєстрації на   61 і більше календарних днів.

При цьому згідно з пунктом 35 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу норми пункту 1201.1 статті 1201.1 не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, складених до 1 жовтня 2015 року.

Пунктом 1201.2 статті 1201 Кодексу визначено, що відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю – платнику ПДВ, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників ПДВ, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 Кодексу покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу у розмірі 50 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Порядок застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 1201, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 1201.3 статті 1201 Кодексу). 


 

Право на отримання податкової знижки

Відповідно до підпункту 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів –  фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом (підпункт 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (підпункт 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 Кодексу).

Таким чином, приймання податкових декларацій від громадян на отримання податкової знижки за підсумками 2014 року здійснюється до кінця 2015 року.

Звертаємо увагу, що відповідно до підпункту 166.4.3 пункту 166.4 статті 166 Кодексу, якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Отже, право на податкову знижку до кінця 2015 року мають громадяни, які у 2014 році отримували дохід у вигляді заробітної плати та сплачували протягом року (пункт 166.3 статті 166 Кодексу), зокрема:

- проценти за користування іпотечним житловим кредитом;

- за навчання закладам освіти за себе або членів сім’ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати;

- вартість платних послуг з лікування за себе або члена сім’ї першого ступеня споріднення на користь закладів охорони здоров’я відповідно до вимог підпункту 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 Кодексу;

- суму страхових внесків, премій та пенсійних внесків, сплачених страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внески на банківський депозитний рахунок, на пенсійні вклади за себе або членів своєї сім’ї;

- за допоміжні репродуктивні технології;

- вартість державних послуг, пов’язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита;

- за переобладнання транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива;

- за будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом.

 


 

2. Матеріали, які висвітлюють результати діяльності податкової служби

Діалог із ЗМІ про головне

Днями в Новомосковській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області відбулася зустріч першого заступника начальника Ігора Саханова з редактором КП «Новомосковська радіоредакція» Ольгою Кібаровою.

Свою розмову з представником ЗМІ Ігор Саханов розпочав з виділення ключових пріоритетів та напрямків роботи фіскальних органів та Новомосковської ОДПІ зокрема. Він наголосив, що надання високоякісних адміністративних послуг та сервісів платникам, наповнення бюджетів без жодного тиску на бізнес, виключно методом конструктивного діалогу, викорінення корупції – головні цілі та напрямки роботи сьогоднішніх фіскальних органів. Наразі ДФС працює над поліпшенням процесу адміністрування податків, шляхом створення автоматизованих систем для інтелектуального адміністрування податків. Вже багато чого впроваджено і активно працює і наше завдання на сьогодні, додав Ігор Саханов, надати платникам якомога більше роз’яснювальної інформації чим полегшити бізнесу ці перехідні процеси. Тому, задля досягнення позитивних результатів та недопущення проблемних ситуацій та надзвичайних подій органи ДФС та ЗМІ повинні тісно взаємодіяти один-з-одним.

Крім того, в ході зустрічі говорили про легалізацію трудових відносин в регіоні, підвищення рівня заробітної плати, окремо зупинившись на роботі Новомосковської ОДПІ в рамках проведення операції «Урожай-2015», яка триває вже три місяці, про останні зміни та нововведення податкового законодавства тощо.

Також, Ігор Саханов підкреслив, що дуже важливо щоб платники податків та громадяни знали свої права та обов’язки та усвідомлювали свою значимість в наповненні місцевої та державної скарбниць. Тільки за рахунок злагодженої співпраці платників податків, фіскальних органів та ЗМІ можна досягти позитивних результатів і підняти свій регіон та країну, в цілому, до європейських стандартів життя та праці. 


 

Гарячий телефонний зв’язок в Новомосковській ОДПІ

20 жовтня 2015 року в Новомосковській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області відбувся черговий сеанс телефонного зв'язку «гаряча лінія» на тему «Нарахування та сплата земельного податку». На запитання платників податків, які цього дня зателефонували, відповідав начальник управління доходів і зборів з фізичних осіб Новомосковської ОДПІ Олександр Лук’яненко.

Телефонувавших цього дня цікавили відповіді на такі питання:

чи є платником земельного податку ФОП — платник ЄП за земельну ділянку, яка надана в установленому порядку ФО (акт на право власності оформлено на ФО) для здійснення господарської діяльності і використовується ФОП за призначенням? (відповідь: у разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов'язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа — підприємець (власник нежитлового приміщення) теж звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельного податку);

з якої дати необхідно сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності: з дня підписання договору оренди земельної ділянки чи з дня його реєстрації? (відповідь: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем із дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме від дати реєстрації договору оренди земельної ділянки);

чи повинні ЮО — власники земельних ділянок (землекористувачі на правах постійного користування земельними ділянками), що є платниками ЄП, сплачувати земельний податок у разі тимчасового припинення господарської діяльності? (відповідь: юридичні особи — власники земельних ділянок (землекористувачі), що є платниками єдиного податку, не є платниками земельного податку у разі тимчасово припинення господарської діяльності). 


 

Завдяки операції «Урожай - 2015» дніпропетровські аграрії підвищили зарплату понад 8,6 тисячам працівникам

Протягом останніх трьох місяців, з початку проведення операції «Урожай - 2015», завдяки спільним заходам податківців Дніпропетровської області з органами місцевого самовря- дування, управліннями праці та іншими державними установами cуб'єкти господарювання аграр- ного сектора підвищили розмір заробітної плати 8644 особам, які задіяні у сільському господарстві.

Отже, сума виплаченої заробітної плати збільшена на 15,2 млн. грн., чим забезпечено додаткові щомісячні надходження податку на доходи фізичних осіб у сумі 2,6 млн. грн., єдиного соціального внеску – 5,9 млн. грн.

До того ж, за період проведення операції «Урожай - 2015» аграріями добровільно оформлено трудові відносини з 2556 найманими працівниками, яким нарахована заробітна плата на загальну суму 6 млн. 49 тис. грн. Додаткові надходження в цьому випадку склали: ПДФО – майже 1 млн. грн., ЄСВ – 4,7 млн. грн.

Тож, легалізація трудових відносин залишається одним з напрямків діяльності працівників Державної фіскальної служби Дніпропетровщини. З метою забезпечення соціального захисту громадян органами відомства ведеться активна робота з виявлення і припинення використання праці незареєстрованих найманих працівників та виплати заробітної плати у «конвертах». 


 

Сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» начальника управління комунікацій ГУ ДФС у Дніпропетровській області Манушак Осипової на тему: «Актуальні питання податкового законодавства»

Питання. У який термін платнику єдиного податку, що не передбачає сплати ПДВ, потрібно подати заяву за ф.№1-ПДВ при переході за добровільним рішенням на загальну систему оподаткування?

Відповідь. Відповідно до статті 183 Податкового кодексу України, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку на додану вартість, на сплату інших податків і зборів, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ.

У разі зміни ставки єдиного податку, реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату ПДВ.

У разі добровільної реєстрації особи як платника ПДВ або особи, яка відповідає вимогам, визначеним статтею 180 ПКУ, реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Питання Чи вважається автомат з продажу товарів (послуг) РРО?

Відповідь. Відповідно до статті 2 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» автомат з продажу товарів (послуг) – реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості та створює контрольну стрічку в електронному вигляді.

Питання. За яких умов застосовується РРО фізичними особами – платниками єдиного податку другої та третьої групи з 23.07.2015?

Відповідь. Згідно зі статтею 296 Податкового кодексу України реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку:

першої групи;

другої і третьої груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень.

У разі перевищення у календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.

Питання. Яким чином відображається у звіті про суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування донарахування до мінімальної заробітної плати за попередні періоди?

Відповідь. Починаючи з 01 червня 2015 року звітність щодо нарахованого єдиного внеску за травень 2015 року і за попередні періоди, починаючи з 01 січня 2011 року, повинна подаватися згідно з формами, визначеними Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435.

Відповідно до зазначеного Порядку тип нарахування з кодом 13 – це сума різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою за звітний місяць (із заробітної плати/доходу). Відповідно цей тип нарахування використовується для відображення сум різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою, що нараховуються у звітному місяці.

У випадках, коли необхідно відобразити донарахування до мінімальної заробітної плати, встановленої законом за місяць, за попередні звітні періоди, починаючи з травня 2015 року використовується тип нарахування з кодом 2 для відображення таких сум у таблиці 6 додатка 4 до Порядку №435. При цьому заповнюються лише реквізити 19 та 21 таблиці 6 додатка 4 до Порядку №435. За звітні періоди по квітень 2015 року включно таке донарахування відображається лише у рядках 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 та 6.1.8 таблиці 1 додатка 4 до Порядку№435.

Питання. Яким чином оподатковується продаж власником (фізичною особою) нерухомого майна, не отриманого у спадщину, за умови перебування частини цього майна у власності понад трьох років, а частини менше трьох років?

Відповідь. Згідно зі статтею 172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

При цьому дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п.172.1 ст.172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного у п.172.1 ст.172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п.167.2 ст.167 ПКУ, тобто 5 відсотків (п.172.2 ст.172 ПКУ).

Частиною четвертою статті 334 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІV встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, об’єкт нерухомого майна у вигляді квартири, частина якої перебуває у власності менше трьох років, також перебуває у власності менше зазначеного терміну.

Враховуючи викладене вище, при продажу власником (фізичною особою) нерухомого майна, не отриманого у спадщину, за умови перебування такого майна у власності понад трьох років, а іншої частини менше трьох років, з метою дотримання умов ст.172 ПКУ щодо продажу житлової нерухомості не частіше одного разу протягом звітного податкового року та перебування такого майна у власності, кожну частину нерухомого майна слід розглядати як окремий об’єкт оподаткування.

Отже, дохід від продажу власником (фізичною особою) об’єкта нерухомого майна, не отриманого у спадщину, за умови перебування частини такого майна у власності понад трьох років не оподатковується, а іншої частини менше трьох років, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відсотків при отриманні доходу резидентом та 15/20 відсотків при отриманні доходу нерезидентом.

Питання. За якою формою подавати податкову звітність платникам єдиного податку четвертої групи?

Відповідь. З 1 січня 2015 року фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок.

Відповідно до п.п.295.9.2 п.295.9 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку четвертої групи повинні сплачувати податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу.

З метою дотримання вимог чинного податкового законодавства наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку», затверджено форму податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи.

З огляду на те, що на сьогодні даними платниками подано декларації за формою, затвердженою наказом Міндоходів України від 30.12.2013 №864, і податкові зобов’язання на 2015 рік нараховуються помісячно, як наслідок, в інтегрованій картці платника податку обліковується податковий борг та умовно нараховані штрафні санкції. Щоб унеможливити виникнення штучного податкового боргу та умовно нарахованих штрафних санкцій, платникам єдиного податку четвертої групи рекомендовано (за необхідності) подати уточнюючі податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку на 2015 рік.

Питання. Чи має право фізична особа – підприємець подавати до контролюючого органу звітність в електронному вигляді?

Відповідь. Підпунктом «в» п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.48.1 ст.48 ПКУ, податкова декларація складається за формою, затвердженою у порядку, визначеному положеннями п.46.5 ст.46 ПКУ та чинному на час її подання.

Питання. Чи може приватний підприємець — платник єдиного податку другої групи скористатися правом на відпустку, якщо має одного найманого працівника, який перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами?

Відповідь. Фізична особа — підприємець — платник єдиного податку другої групи може скористатися правом на відпустку, якщо має одного найманого працівника, який перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку, за наявності належним чином оформлених документів (з обов'язковим зазначенням у заяві на отримання відпустки відомостей про перебування в декретній відпустці такого найманого працівника). 


 

Податкова міліція припинила діяльність міжрегіонального «конвертцентру» з обігом понад 500 млн. грн.

Працівниками податкової міліції Харківської області спільно із колегами з Дніпропетровської області у рамках розслідування кримінального провадження, зареєстрованого за ч. 3 ст. 212 КК України, припинено діяльність «конвертаційного центру».

Встановлено, що центр надавав послуги з формування незаконного податкового кредиту та переведення безготівкових коштів у готівку.

Замовниками зазначених послуг були підприємства реального сектору економіки Харківської, Дніпропетровської та Київської областей.

Так, протягом 2014-2015 років учасники «конверту» створили понад 40 фіктивних підприємств, за допомогою яких формувався штучний податковий кредит для замовників.

За попередніми підрахунками загальний обсяг виведених у «тіньовий» обіг коштів склав понад 500 млн. грн. Ймовірні втрати бюджету складають близько 80 млн. грн.

Працівниками податкової міліції здійснено 35 обшуків в автомобілях, житлових та офісних приміщеннях, якими користувалися «конвертатори».

Під час обшуків виявлені та вилучені 44 печатки фіктивних підприємств, документація, комп’ютерна техніка, на якій зберігалися бухгалтерські відомості, та майже 259 тис. грн. готівки.

Слідчо-оперативні заходи тривають. 


 

Сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» на тему: «Боротьба з митними правопорушеннями»

Питання. Яка відповідальність настає за порушення митних правил?

Відповідь. Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений Митним кодексом України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи Митним кодексом України чи іншими законами України, і за які Митним кодексом України передбачена адміністративна відповідальність.

При цьому адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені Митним кодексом України, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Питання. Які на теперішній час є види адміністративних стягнень за порушення митних правил?

Відповідь. За порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

3) конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

Питання. Які є особливості розгляду судом справ про порушення митних правил?

Відповідь. Справа про порушення митних правил розглядається суддею одноособово.

У справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 Митного кодексу України.

У разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, з державного бюджету.

Питання. Які є компроміси у справах про порушення митних правил?

Відповідь. 1. За відсутності в діях особи, яка вчинила порушення митних правил, ознак злочину провадження у справі про це правопорушення може бути припинено шляхом компромісу. Компроміс полягає в укладенні мирової угоди між зазначеною особою та митним органом, посадова особа якого здійснює провадження у справі.

2. За умовами мирової угоди сторони зобов'язуються:

1) особа, яка вчинила порушення митних правил, - у визначений строк, який не може перевищувати 30 днів, внести до державного бюджету кошти в сумі, що дорівнює сумі штрафу, передбаченого санкцією відповідної статті цього Кодексу, та/або задекларувати в митний режим відмови на користь держави товари - безпосередні предмети порушення митних правил, а у відповідних випадках - також товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Якщо за висновком митного органу реалізація зазначених товарів, транспортних засобів є неможливою, а також якщо ці товари, транспортні засоби не можуть бути випущені у вільний обіг, вони підлягають декларуванню в митний режим знищення або руйнування;

2) митний орган - припинити провадження у справі про порушення митних правил щодо цієї особи та здійснити митне оформлення задекларованих нею товарів відповідно до заявленого митного режиму.

3. Товари, транспортні засоби, зазначені у частині другій цієї статті, можуть бути предметом мирової угоди лише за умови, що особа, яка вчинила порушення митних правил, є власником цих товарів, транспортних засобів або уповноважена розпоряджатися ними.

4. Особа, яка вчинила порушення митних правил, звертається до керівника митного органу із заявою довільної форми з проханням про припинення справи про це порушення митних правил шляхом компромісу. Факт подання такої заяви фіксується у порядку, визначеному частинами третьою і четвертою статті 264 цього Кодексу. У разі відсутності законних підстав для припинення справи про порушення митних правил шляхом компромісу митний орган протягом одного робочого дня, наступного за днем подання заяви, надає заявнику вмотивовану відповідь про причини незастосування процедури компромісу.

5. Мирова угода укладається у письмовій формі. Право її підписання від імені митниць надається керівникам цих митниць або їх заступникам, а від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, - посадовим особам, уповноваженим на це відповідно до посадових інструкцій. Типова мирова угода затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

6. У разі невиконання особою, яка вчинила порушення митних правил, у визначений мировою угодою строк, який не може перевищувати 30 днів, дій, зазначених у частині другій цієї статті, угода вважається недійсною і провадження у справі про порушення митних правил поновлюється.

7. Мирова угода у справі про порушення митних правил оскарженню не підлягає.

8. У разі припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу особа, яка вчинила це правопорушення, вважається такою, що не була притягнута за нього до адміністративної відповідальності.

Питання. Яким чином здійснюється перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил?

Відповідь. 1. Законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову, або в порядку контролю.

2. За результатами перевірки центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, що проводив перевірку, приймає одне з таких рішень:

1) про залишення постанови без змін, а скарги - без задоволення;

2) про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд;

3) про скасування постанови та закриття справи;

4) про зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було посилено.

державної митної справи, рішення, зазначені у частині другій цієї статті, приймаються шляхом винесення постанов.

4. Копія рішення по скарзі на постанову у справі про порушення митних правил протягом трьох днів з дня його винесення надсилається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, особі, стосовно якої винесено постанову, поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

5. У разі скасування постанови у справі про порушення митних правил суми штрафів повертаються особам, які притягалися до адміністративної відповідальності за це правопорушення, або уповноваженим ними особам з державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за поданням відповідних митних органів.

6. Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Питання. Які є підстави  для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил?

Відповідь. 1. Підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

2. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

 

Додаток 34

Через митний пост «Дніпропетровськ – аеропорт» з початку року переміщено більше 100 тон вантажів

З початку 2015 року з дніпропетровського аеропорту за кордони держави здійснено виліт 1310 міжнародних авіарейсів, прийнято – 1319. Авіарейсами, крім пасажирів, перевезено більше 100 тонн вантажів. Експорт вантажів, які перетнули кордон України, склав 11 тон 389 кілограмів, експорт – 89 тон 249 кілограм.

Основна категорія товарів, які переміщуються авіаційним транспортом, це запчастини до літаків, лікарські засоби, обладнання та інструменти, косметичні вироби. У зоні діяльності митного посту «Дніпропетровськ – аеропорт», також розташована зона митного контролю для прибуття вантажів автомобільним автотранспортом, яким, як правило, через кордони України, переміщуються лікарські засоби і медичне обладнання, хімічна продукція (фарби, сполуки для виробництва фарб, поліпропілен), інструменти, ветеринарна вакцина та інше.

Лише у жовтні 2015 року вантажним відділом митного посту «Дніпропетровськ – аеропорт» перераховано до державного бюджету України 15 мільйонів 8 тисяч гривень, що на 5,3 відсотки більше відповідного періоду минулого року. На сьогодні, у середньому, щодоби митні платежі при переміщенні через митний пост «Дніпропетровськ – аеропорт» вантажів складає більше 750 тисяч гривень. При цьому, митне оформлення вантажів на митному посту носить нерегулярний характер. На експортно-імпортні переміщення через кордон вантажів авіатранспортом впливає вартість перевезення вантажів, сезонність поставок та ввезення тестових, незначних, видів товарів. 


 

Шановні платники та жителі міста Дніпропетровська!

У місті Дніпропетровську з’явилася група шахраїв, які видають себе за працівників органів державної фіскальної служби Дніпропетровщини, не маючи до них жодного відношення, та телефонують суб’єктам господарювання з вимогами сплати грошових коштів.

У разі виявлення та недопущення у майбутньому подібних випадків шахрайства просимо інформувати ГУ ДФС у Дніпропетровській області за телефоном (056) 370-10-32.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

 


 

На Дніпропетровщині майже в півтора рази зменшилась кількість кримінальних проваджень

З початку 2015 року в провадженні слідчого управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області перебувало 576 кримінальних проваджень, з них: 136 - залишок на початок року та 440 прийнято до провадження у звітному році (проти 579 проваджень за аналогічний період минулого року).

Із загальної кількості кримінальних проваджень, які розслідувались слідчими впродовж 9 місяців 2015 року, закінчено 185 кримінальних проваджень, з яких до суду направлено 74 провадження, в т.ч.: з обвинувальним актом - 55 кримінальних проваджень; для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності - 19.

Крім того, закрито 111 кримінальних проваджень, з них - 19 проваджень на підставі п.9 ст. 284 КПК України (щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, за результатами яких надійшло до бюджету 6 млн. 139 тис. грн.).

Крім того, за 9 місяців поточного року за підслідністю направлено 132 кримінальних провадження, приєднано до інших проваджень - 90. 


 

На Дніпропетровщині 37 ЦОПами з початку року надано 1 мільйон 961 тисячу послуг

На сьогодні в Дніпропетровській області створено та працюють 37 Центрів обслуговування платників, які надають інформаційні, консуль- тативні та 25 видів адмініст- ративних послуг. З них - 17 у головних офісах державних податкових інспекцій області, 20 - у відділеннях ДПІ області.

Діяльність Центрів обслуговування платників області забезпечує 359 фахівців. Загалом, з початку року працівниками таких Центрів надано 1 млн. 961 тис. послуг.

З метою ефективності якості надання послуг у Центрах обслуговування платників проводиться анкетування платників. Так, за дев’ять місяців 2015 року отримано 4 тисячі 460 анкет, в яких платниками надано позитивну оцінку роботи Центрів обслуговування платників.

З переліком безоплатних адміністративних послуг, що надаються територіальними органами ДФС Дніпропетровщини та інформаційними картками адміністративних послуг можна ознайомитись на суб-сайті Територіальні органи ГУ ДФС у Дніпропетровській області в розділі «Адміністративні послуги» та в Центрах обслуговування платників.

 


 

Податкова міліція викрила факт ухилення від сплати 74,9 млн. грн. податків

Співробітниками податкової міліції Центрального офісу зареєстроване кримінальне провадження за ч.3 ст.212 КК України, за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами підприємства, яке здійснює діяльність з постачання природного газу.

Встановлено, що зазначені особи у 2012 році безпідставно сформували податковий кредит за рахунок здійснення фінансово-господарських операцій з одним із підприємств паливної галузі, що дозволило їм ухилитись від сплати податків у сумі 74,9 млн. гривень.

Слідчо-оперативні заходи тривають.

 

Новомосковська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області