Матеріали ОДПІ від 29.10.2015

1. Матеріали щодо роз’яснення податкового законодавства.

Ліцензування.

Право на провадження діяльності як об'єкт обліку

Розглянемо, у якому значенні в законодавстві України вживається термін «ліцензія». Згідно з п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 222 ліцензія — це документ, що надається органом ліцензування, на право провадження суб’єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, в електронному вигляді (запис про наявність ліцензії у такого суб’єкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців) або на паперовому носії.

Подібне визначення цього терміна наведено і в Законі № 481, відповідно до ст. 1 якого ліцензія (спеціальний дозвіл) — документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Отримавши ліцензію, суб’єкт господарювання отримує право на провадження певного виду діяльності.

Листом № 31-34000-20-10/18896 роз’яснено, що в бухгалтерському обліку придбані ліцензії (за умови відповідності критеріям визнання активів) відображаються у складі інших нематеріальних активів (далі — НМА). Звертаємо увагу, що серед перелічених груп та видів НМА, наведених у п. 5 ПБО 8, слово «ліцензія» не згадується. Проте там згадується право на провадження діяльності, яке відповідно до п. 5 ПБО 8 належить до групи 6 НМА «Інші нематеріальні активи». Нагадаємо, що НМА — це немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований (п. 4 ПБО 8).

Докладніше НМА характеризуються в Методичних рекомендаціях № 1327, де роз’яснено, що НМА вважаються, зокрема, немонетарні активи незалежно від строку їх корисного використання (експлуатації). Отже, незалежно від того, який строк дії певної ліцензії, право на провадження діяльності, що засвідчується такою ліцензією, за умови відповідності критеріям визнання активів відображається у складі НМА.

Права на провадження діяльності відображаються на субрахунку 127 «Інші нематеріальні активи» до рахунку 12 «Нематеріальні активи» (Інструкція № 291).


Формування первісної вартості

Придбані НМА зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Згідно з п. 11 ПБО 8 первісна вартість придбаного НМА формується з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Особливістю деяких ліцензій є те, що підприємство одразу не сплачує їх вартість, а здійснює періодичні платежі протягом строку дії цього документа.

Наприклад, підприємство отримало ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, при цьому згідно зі ст. 15 Закону № 481 термін дії цієї ліцензії становить один рік, а плата за неї — 8000 грн. у розрахунку на кожний окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (наприклад, у підприємства є лише один такий апарат). Плата за таку ліцензію (8000 грн.) не сплачується одразу одним платежем, а відповідно до ст. 15 Закону № 481 справляється щокварталу рівними частками по 2000 грн. Незважаючи на такі особливості оплати ліцензії, підприємство повинно одночасно віднести до первісної вартості відповідного НМА повну суму плати за неї (8000 грн.), хоча остаточну оплату ліцензії буде здійснено значно пізніше.

Витрати підприємства, пов’язані з отриманням права на провадження діяльності, яке засвідчується ліцензією, враховуються при формуванні первісної вартості відповідного НМА. Такі витрати відображаються до введення в господарський оборот права на провадження діяльності за Дт субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів» до рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Введення в господарський оборот права на провадження діяльності відображається бухгалтерським записом за Дт субрахунку 127 у кореспонденції з Кт субрахунку 154.


Амортизація НМА

Відповідно до п. 25 ПБО 8 нарахування амортизації НМА (крім права на постійне користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку його корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс). Проте НМА з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають. До НМА з невизначеним строком корисного використання належать ті, щодо яких підприємством не визначено обмеження строку, протягом якого очікується збільшення коштів (чи їх еквівалентів) від використання таких НМА.

Наприклад, ліцензії на правоторгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами, які видаються згідно із Законом № 481, мають визначений строк дії, тому відповідне право на провадження діяльності підлягає амортизації протягом такого строку. Є ліцензії, які видаються на необмежений строк, що установлено частиною 12 ст. 13 Закону № 222.

Отже, права на провадження діяльності, які засвідчуються ліцензіями, виданими на необмежений строк, у бухгалтерському обліку не амортизуються відповідно до п. 25 ПБО 8 як НМА з невизначеним строком корисного використання (табл. 1):

Строк дії

Нарахування

ліцензії

амортизації

Невизначений строк корисного використання

Не амортизується

Визначений

Амортизація

строк корисного

нараховується

використання

протягом такого строку

 

Звертаємо увагу, що згідно з п. 26 ПБО 8 для нарахування амортизації НМА підприємство може застосовувати строки їх корисного використання, встановлені податковим законодавством. Так, відповідно до пп. 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу якщо за правовстановлюючим документом строк дії права користування НМА не встановлено, такий строк корисного використання визначається платником податку самостійно, але не може становити менше двох та більше 10 років. То чи можна на підставі норм п. 26 ПБО 8 та пп. 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу амортизувати права на провадження діяльності, які засвідчуються ліцензіями, виданими на необмежений строк, протягом, наприклад, самостійно визначеного підприємством строку 10 років, не лише у податковому, але й у бухгалтерському обліку?

Зазначимо, що у бухгалтерському обліку такі права на провадження діяльності амортизувати недоцільно. Це пояснюється тим, що:

• по-перше, такими правами можна користуватися необмежений строк, тому з економічної точки зору їх амортизація є сумнівною;

• по-друге, норму п. 26 ПБО 8 щодо застосування у бухгалтерському обліку строків корисного використання НМА, установлених податковим законодавством, можна тлумачити таким чином, що вона поширюється лише на ті НМА, які в принципі підлягають амортизації у бухгалтерському обліку (тобто якщо певний НМА дозволено амортизувати у бухгалтерському обліку, то лише тоді для нарахування його амортизації у бухгалтерському обліку підприємство може застосовувати відповідні строки корисного використання, встановлені податковим законодавством);

• по-третє, для підприємства може бути вигідним, коли права на провадження діяльності, які засвідчуються ліцензіями, виданими на необмежений строк, не амортизуються у бухгалтерському обліку, але в податковому обліку відповідно до пп. 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу на них нараховується амортизація (наприклад, протягом строку 10 років, який самостійно визначило підприємство). Якщо підприємство зобов’язане здійснювати за результатами року коригування фінансового результату до оподаткування на відповідні різниці, то воно повинно буде на суму амортизації НМА, нарахованої у бухгалтерському обліку, збільшити такий фінансовий результат (при цьому амортизація у бухгалтерському обліку становить 0 грн., тобто фактично фінансовий результат не збільшується), а на суму амортизації НМА, нараховану у податковому обліку, зменшити цей фінансовий результат (пункти 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу).

Отже, оскільки у податковому обліку щодо прав на провадження діяльності нараховуватиметься певна сума амортизації, підприємство завдяки механізму коригування на різниці тимчасово зможе зменшувати фінансовий результат до оподаткування (і, відповідно, тимчасово сплачувати меншу суму податку на прибуток підприємств) на абсолютно законних підставах. Проте у майбутніх періодах при списанні з балансу такого НМА різниці, які відображаються у податковому обліку, вже збільшуватимуть фінансовий результат до оподаткування (докладніше про це розповідається у підрозділі «Податок на прибуток» цієї статті).

Відповідно до п. 27 ПБО 8 метод амортизації НМА обирається підприємством самостійно виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Методи, які можна застосовувати при амортизації НМА, наведено не в ПБО 8, а в ПБО 7. Проте якщо умови отримання майбутніх економічних вигод від використання НМА визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Саме цей метод використовується у більшості випадків при амортизації прав на провадження діяльності.

Згідно з п. 29 ПБО 8 нарахування амортизації починається з місяця, що настає за місяцем, у якому НМА введено в господарський оборот (виняток передбачено для виробничого методу, при застосуванні якого нарахування амортизації починається з дати, що настає за датою введення об’єкта у господарський оборот).

Суму нарахованої амортизації підприємства відображають збільшенням суми витрат і накопиченої амортизації. Наприклад, якщо використання ліцензії пов’язано з виробництвом продукції, то амортизація відповідних прав на провадження діяльності відображається за Дт рахунків 23 «Виробництво» або 91 «Загальновиробничі витрати». Якщо ліцензія використовується для цілей збуту (продажу) товарів, то підприємство суму нарахованої амортизації відображає за Дт рахунку 93 «Витрати на збут». При цьому сума накопиченої амортизації відображається за Кт субрахунку 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів» до рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів».

Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем вибуття НМА (п. ЗО ПБО 8).


Списання з балансу

У разі якщо підприємство надалі не може отримувати економічні вигоди від використання НМА, то такий актив списується з балансу (п. 34 ПБО 8). Крім того, з балансу списується такий НМА, як право на провадження діяльності, якщо термін дії відповідної ліцензії закінчився.

Списати з балансу НМА (право на провадження діяльності) слід також у разі, коли підприємство припинило займатися ліцензованим видом діяльності і надалі не планує ним займатися (хоча відповідну ліцензію може бути видано на необмежений строк). У цьому випадку вже не існує ймовірності одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з використанням такого НМА, а значить, згідно з п. 6 ПБО 8 такий актив не повинен відображатися в балансі.

Списання з балансу НМА (права на провадження діяльності) відображається за Кт субрахунку 127. Зменшення суми накопиченої амортизації при списанні об’єкта відображається за Дт субрахунку 133. Залишкова вартість списаних необоротних активів, у тому числі НМА, та витрати, пов’язані з їх ліквідацією, відображаються за Дт субрахунку 976 «Списання необоротних активів» до рахунку 97 «Інші витрати» (Інструкція № 291).


Документальне оформлення

Введення в господарський оборот об’єктів інтелектуальної власності, їх інвентаризація, виведення (списання) з господарського обороту та ведення аналітичного обліку згідно з п. 1.4 Методичних рекомендацій № 1327 повинні оформлюватися типовими формами первинного обліку, затвердженими наказом № 732. Цим наказом затверджено такі типові форми первинного обліку:

• НА-1 «Акт введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»;

• НА-2 «Інвентарна картка обліку об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»;

• НА-3 «Акт вибуття (ліквідації) об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»;

• НА-4 «Інвентаризаційний опис об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів».

Слід зазначити, що засвідчені ліцензіями права на провадження діяльності, які включаються до складу НМА, не є об’єктами інтелектуальної власності. Таким чином, формально вищезазначені первинні документи не повинні використовуватися при документальному оформленні операцій з правами на провадження діяльності.

Проте у п. 1.4 Методичних рекомендацій № 1327 установлено, що для ведення аналітичного обліку та оформлення операцій з іншими НМА можуть також застосовуватися ці типові форми первинного обліку із зазначенням у цьому разі назви і реквізитів форми щодо НМА.

Отже, при введенні в господарський оборот, інвентаризації тощо прав на провадження діяльності, засвідчених ліцензіями, Методичні рекомендації № 1327 дають змогу використовувати типові форми первинного обліку, передбачені для об’єктів інтелектуальної власності.


Податок на прибуток

Згідно з пп. 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу засвідчені ліцензіями права на провадження (ведення) діяльності у податковому обліку належать до НМА групи 6 «Інші нематеріальні активи», при цьому строки нарахування амортизації таких НМА встановлюються відповідно до правовстановлюючого документа (тобто згідно зі строком, зазначеним у ліцензії).

Проте певні особливості слід враховувати при амортизації прав на провадження діяльності, які засвідчені ліцензіями, що видаються на необмежений строк. Як установлено вищезазначеним пунктом, якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування НМА не встановлено, такий строк визначається платником податку самостійно, але він не може становити менше двох та більше 10 років. Тобто права на провадження діяльності, засвідчені ліцензіями з необмеженим строком дії, у податковому обліку амортизуються, проте, як було зазначено вище, відповідно до п. 25 ПБО 8 у бухгалтерському обліку такі права на провадження діяльності не підлягають амортизації.

Згідно з пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу розрахунок амортизації НМА здійснюється відповідно до національних ПБО або МСФЗ з урахуванням обмежень, установлених вищезазначеним підпунктом. Особливу увагу слід звернути на те, що при такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними ПБО, проте у податковому обліку заборонено використовувати виробничий метод.

Нараховані суми амортизації впливають на об’єкт оподаткування. Нагадаємо, що відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних ПБО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III цього Кодексу.

Якщо підприємство нараховує амортизацію об’єкта НМА (права на провадження діяльності), то внаслідок здійснення такої операції воно повинне здійснити коригування фінансового результату до оподаткування на відповідні різниці. Порядок такого коригування визначено ст. 138 Податкового кодексу, а саме:

• на суму нарахованої амортизації НМА відповідно до національних ПБО або МСФЗ фінансовий результат до оподаткування збільшується;

• на суму розрахованої амортизації НМА згідно з п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується.

Ще раз звертаємо увагу на особливість прав на провадження діяльності, засвідчених ліцензіями з необмеженим строком дії. У податковому обліку вони обов’язково амортизуються, а в бухгалтерському обліку — ні. Враховуючи це, платник податку завдяки механізму коригування фінансового результату на різниці в частині амортизації таких НМА лише зменшуватиме фінансовий результат до оподаткування на суми амортизації, нарахованої у податковому обліку (що відповідно тимчасово дасть змогу сплачувати йому меншу суму податку на прибуток підприємств протягом періодів, у яких нараховується амортизація таких НМА у податковому обліку).

Проте якщо підприємство в одному з майбутніх періодів списуватиме з балансу право на провадження діяльності, засвідчене ліцензією з необмеженим строком дії, то це призведе вже до збільшення фінансового результату до оподаткування (що відповідно призведе до збільшення суми податку на прибуток підприємств, яка підлягає сплаті). Пояснюється це тим, що якщо підприємство здійснює ліквідацію об’єкта НМА, то воно повинно здійснити коригування фінансового результату до оподаткування на відповідні різниці згідно зі ст. 138 Податкового кодексу, а саме:

• у разі ліквідації окремого об’єкта НМА на суму його залишкової вартості, визначеної відповідно до національних ПБО, фінансовий результат до оподаткування збільшується (абзац четвертий п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу);

• на суму залишкової вартості окремого об’єкта НМА, визначеної з урахуванням положень ст. 138 цього Кодексу, слід зменшити фінансовий результат до оподаткування у разі ліквідації такого об’єкта (абзац третій п. 138.2 ст. 138 Кодексу) (табл. 2):

Коригування на різниці

Фінансовий результат до оподаткування

Амортизація НМА

На суму, розраховану відповідно до національних ПБО або МСФЗ

Збільшується

На суму, розраховану відповідно

до п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу

Зменшується

Ліквідація НМА

На суму залишкової вартості, визначену відповідно до національних ПБО

Збільшується

На суму залишкової вартості, визначену з урахуванням положень ст. 138 Податкового кодексу

Зменшується

 

У випадку з правом на провадження діяльності, засвідченим ліцензією з необмеженим строком дії, у бухгалтерському обліку на дату ліквідації такого об’єкта НМА буде залишкова вартість, яка дорівнюватиме його первісній вартості (адже цей об’єкт не амортизувався у бухгалтерському обліку). У податковому обліку такий НМА або взагалі не матиме залишкової вартості, або вона буде нижчою, ніж його первісна вартість (все залежатиме від того, як довго об’єкт перебував у господарському обороті і скільки часу нараховувалася амортизація у податковому обліку).

Нагадаємо також, що не всі платники податку зобов’язані коригувати фінансовий результат на різниці. Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу не здійснює коригування фінансового результату до оподаткування платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 млн. грн. та який приййяв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені згідно з положеннями розділу III цього Кодексу. Про прийняте рішення такий платник повинен зазначити у податковій звітності з податку на прибуток, що подається за перший рік у безперервній сукупності років.


Податок на додану вартість

Відповідно до п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу при ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку такий платник за певних умов повинен нарахувати податкове зобов’язання з ПДВ. Проте у цьому пункті йдеться виключно про основні засоби (виробничі або невиробничі), тому норми цього пункту не стосуються НМА.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу якщо платник податку придбав необоротні активи, внаслідок чого відповідні суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту, то такий платник зобов’язаний, зокрема, нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, якщо такі необоротні активи призначаються для їх використання/починають використовуватися у перелічених у цьому пункті операціях (зокрема, в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку).

Проте до складу плати за ліцензію ПДВ не входить. Отже, якщо при придбанні (оплаті) НМА (права на провадження діяльності, яке засвідчене ліцензією) платник ПДВ не відображав жодних сум цього податку у складі податкового кредиту, то він не нараховує податкове зобов’язання з ПДВ ні при проведенні з цим НМА операцій, що здійснюються платником у межах балансу, ні при списанні цього НМА з балансу у зв’язку з виведенням його з господарського обороту.

У бухгалтерському і податковому обліку застосовується прямолінійний метод амортизації права на провадження діяльності, засвідчене цією ліцензією, тому суми нарахованої щодо цього НМА амортизації у бухгалтерському та податковому обліку збігаються.

Підприємства, що належать до платників податку, які зобов’язані здійснювати коригування фінансового результату до оподаткування, повинні відповідно до пунктів 138.1 та 138.2 ст. 138 Податкового кодексу:

• збільшити фінансовий результат на суми амортизації, нараховані у бухгалтерському обліку відповідно до національних ПБО або МСФЗ, та зменшити його на суми амортизації, нараховані у податковому обліку згідно з п. 138.3 цієї статті;

• збільшити фінансовий результат на суму залишкової вартості ліквідованого окремого об’єкта НМА, визначену у бухгалтерському обліку згідно з національними ПБО, та зменшити його на суму залишкової вартості цього об’єкта НМА, визначену у податковому обліку згідно зі ст. 138 Податкового кодексу. У даному прикладі на момент списання з балансу залишкова вартість права на провадження діяльності і у бухгалтерському, і у податковому обліку становить 0 грн., відповідно, таке списання фактично не приведе до збільшення або зменшення фінансового результату.


РРО.

Відповідальність за незбереження або втрату КОРО

Яку відповідальність передбачено за незбереження або втрату книги обліку розрахункових операцій?

Відповідно до пунктів 5 та 6 ст. З Закону про РРО суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та /або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані у разі незастосування РРО у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій (далі — КОРО) з додержанням встановленого порядку її ведення, забезпечувати зберігання використаних КОРО протягом трьох років після їх закінчення. Пунктом 2.6 Положення № 637 встановлено, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО. За неоприбуткування, неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (ст. 1 Указу № 436). Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у вищезазначеному пункті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з передбаченого Податковим кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 Кодексу). Пунктом 121.1 ст. 121 Податкового кодексу встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн.


Замість Z-звіту виконано і роздруковано Х-звіт

Помилки при користуванні РРО потрібно виправляти відразу. Та рекомендує розробити детальну інструкцію про те, як діяти касирові в ситуаціях з допущенням помилок. Х-звіт — це документ, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених із застосуванням РРО, без обнулення інформації в оперативній пам'яті. Призначення Z-звіту – обнулення пам'яті РРО та забезпечення фіксації підсумку розрахунків за певний період його роботи. Обов'язок щодня роздруковувати Z-звіт і підклеювати його до КОРО покладено на суб'єкта господарювання нормою п. 9 ст. 3 Закону України № 265. Z-звіт має містити таку інформацію:- назва суб'єкта господарювання та адреса проведення розрахункових операцій; - індивідуальний податковий номер суб'єкта господарювання, якщо той є платником ПДВ, а якщо ні, то код ЄДРПОУ; - фіскальний і заводський номери РРО; - підсумок розрахункових операцій окремо за кожною ставкою ПДВ із буквеним позначенням і сумою; - загальний підсумок розрахункових операцій за певний період роботи РРО; - кількість роздрукованих касових чеків; - номер, дата і час роздрукування Z-звіту; - повідомлення про обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсності Z-звіту.


Розрахункові документи при продажу товарів (послуг) через Інтернет

Чи видають розрахунковий документ суб'єкти господарювання, які здійснюють продаж товарів (послуг) через Інтернет?

Згідно з пунктами 1, 2 та 5 ст. З Закону про РРО суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (далі — РК); видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування РРО у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням КОРО та РК з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Крім того, п. 12 ст. 9 вищезазначеного Закону встановлено, що РРО та РК не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо). Таким чином, розрахунковий документ при продажу товарів (послуг) через мережу Інтернет видається у випадку їх безпосереднього надання споживачеві.


Плата за землю.

Припинено діяльність

Чи повинні ЮО — власники земельних ділянок (землекористувачі на правах постійного користування земельними ділянками), що є платниками ЄП, сплачувати земельний податок у разі тимчасового припинення господарської діяльності?

Юридичні особи — власники земельних ділянок (землекористувачі), що є платниками єдиного податку, не є платниками земельного податку у разі тимчасово припинення господарської діяльності.


Коли орендар починає платити за землю

3 якої дати необхідно сплачувати оренд- ну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності: з дня підписання договору оренди земельної ділянки чи з дня його реєстрації?

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем із дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме від дати реєстрації договору оренди земельної ділянки.


Чи платити земподаток власникам кіосків та яток

Чи є платником плати за землю ФОП, яка має тимчасову споруду (кіоск, палатку тощо)?

Якщо фізична особа — підприємець має паспорт прив'язки тимчасової споруди, то він повинен мати і правовстановлюючі документи на земельну ділянку (свідоцтво про право власності або користування чи договір оренди земельної ділянки), по яких розраховується плата за землю.


Чи платити земподаток за ділянку фізособи, використовувану в підприємницькій діяльності

Чи є платником земельного податку ФОП — платник ЄП за земельну ділянку, яка надана в установленому порядку ФО (акт на право власності оформлено на ФО) для здійснення господарської діяльності і використовується ФОП за призначенням?

У разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов'язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа — підприємець (власник нежитлового приміщення) теж звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельного податку.


Чи платити підприємцю – єдиннику земподаток, передаючи ділянку в оренду

Чи є платником земельного податку в ФОП — платник ЄП за земельну ділянку, що перебуває у власності такої особи, при наданні її в оренду?

Фізична особа — підприємець — власник земельної ділянки, що є платником єдиного податку, у разі надання в оренду цієї земельної ділянки іншому суб'єкту господарювання не є платником земельного податку, оскільки земельна ділянка використовується платником єдиного податку в господарській діяльності з метою отримання доходу.


Електронні сервіси.

Забезпечення збереження ЕЦП важливо для платників!

У зв’язку із запровадженням системи електронного адмініст- рування податку на додану вартість (далі – СЕА ПДВ) усі платники ПДВ, починаючи з 1 січня 2015 року, зобов’язані надавати до контролюючого органу податкову звітність з ПДВ в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.4 статті 49 Податкового кодексу України з внесеними змінами та доповненнями (далі – Кодекс)).

Електронний цифровий підпис (далі – ЕЦП) за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) (стаття 3 Закону України від 22.05.2003 №852-IV «Про електронний цифровий підпис» з внесеними змінами (далі – Закон №852)).

ЕЦП використовується фізичними та юридичними особами – суб’єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі (стаття 4 Закону №852).

Відповідно до статті 1 Закону №852 ЕЦП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Конфіденційність інформації (неможливість доступу до неї будь-якої особи, що не володіє секретним кодом), зазначеної платником у звітних документах, наданих в електронному вигляді з використанням ЕЦП, забезпечується завдяки надійним криптографічним перетворенням. Безпека використання ЕЦП гарантується тим, що надійні засоби, які використовуються для роботи з ЕЦП, проходять експертизу у Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України.

При цьому, дуже важливо використовувати отримані ЕЦП відповідно до вимог чинного законодавства та за наявності підстав для блокування та/або скасування посиленого сертифіката відкритого ключа підписувача своєчасно звертатись до акредитованих центрів сертифікації ключів для негайного скасування сформованих ними посилених сертифікатів ключів. Перелік таких підстав викладено у статті 13 Закону №852. Так, зокрема, акредитований центр сертифікації ключів негайно скасовує сформований ним посилений сертифікат ключа у разі компрометації особистого ключа, тобто будь-якої події та/або дії, що призвела або може призвести до несанкціонованого використання особистого ключа.

На сьогоднішній день питання конфіденційності інформації, яка надається платниками засобами телекомунікаційного зв’язку з використанням ЕЦП, та надійність системи захисту використання ЕЦП, як ніколи актуальні.

З 1 липня поточного року СЕА ПДВ запроваджена на постійній основі та забезпечує автоматичний облік у розрізі платників ПДВ, зокрема, суми поповнення та залишку коштів на рахунках у системі електронного адміністрування ПДВ (пункт 2001.1. статті 2001 Кодексу).

Платникам ПДВ Державною казначейською службою України (далі – Казначейство) автоматично на безоплатній основі у СЕА ПДВ відкриваються рахунки (далі – електронний рахунок) виключно на підставі реєстру платників ПДВ, який Державна фіскальна служба України (далі – ДФС України) після присвоєння особі індивідуального податкового номера платника ПДВ надсилає Казначейству (пункти 4 та 5 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (далі – Положення №569)).

На електронний рахунок таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань. Кошти з електронного рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок

Відповідно до пункту 211 Положення №569, якщо на дату подання податкової декларації з ПДВ сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються у заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з ПДВ та суму узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ, або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов’язань з ПДВ.

Для відповідного перерахування коштів ДФС України надсилає Казначейству реєстр, в якому зазначаються найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, сума ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника податку, та реквізити такого рахунка (у разі подання платником податку заяви про повернення коштів на його поточний рахунок).

Казначейство на підставі зазначеного реєстру протягом п’яти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов’язань, здійснює відповідне перерахування.

Враховуючи, що надання документів з ПДВ до контролюючих органів здійснюється виключно в електронній формі з використанням ЕЦП, звертаємо увагу посадових осіб підприємств та платників ПДВ – фізичних осіб, а також усіх суб’єктів господарювання, які надають звітність засобами телекомунікаційного зв’язку з використання ЕЦП, на необхідність додержання простих запобіжних заходів щодо забезпечення збереження ЕЦП, а саме:

- не передавати особистих ключів іншим особам;

- не залишати носії ЕЦП без нагляду;

- не залишати без супроводу відвідувачів офісу;

- при реєстрації на будь-яких ресурсах, у тому числі і на сайті, держпослуг не зберігати автоматичне введення пароля у браузері;

- не використовувати носій ЕЦП на чужих комп’ютерах.

У разі втрати електронного цифрового підпису його власником, з метою запобігання шахрайств з ЕЦП, необхідно негайно інформувати про цей факт акредитований центр сертифікації ключів, в якому він був отриманий, для негайного скасування посиленого сертифіката такого ЕЦП.


Електронні сервіси для користування системою електронного адміністрування ПДВ

Державною фіскальною службою України (далі – ДФС України) запроваджено ланку сервісів щодо отримання платниками податків інформації з системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі – ПДВ). Платники податку засобами клієнтського програмного забезпечення направляють електронні запити щодо отримання відомостей з системи електронного адміністрування ПДВ: 1). Запит щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних (J/F1300103). Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (J/F1400103), який надається платнику, містить інформацію щодо: виданих та/або отриманих податкових накладних та розрахунках коригування до податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, як на вказану дату, так і в розрізі контрагентів із зазначенням дати та номеру документа, а також суми податку. 2). Запит про стан рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ та суми податку, на яку мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування (J/F1301204). Витяг з системи електронного адміністрування (J/F1401204), який надається платнику, містить інформацію щодо: стану рахунку (залишок на рахунку/заборгованість), суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, складових формули розрахунку такої суми. 3). Запит на отримання інформації щодо суми збільшення, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ΣНакл), за рахунок сум від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів до 1 лютого 2015 року, що були задекларовані платником у додатку 2 до декларації з ПДВ (J/F1301301). Витяг з системи електронного адміністрування ПДВ щодо суми збільшення, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних (J/F1401301), який надається платнику, містить інформацію щодо: суми збільшення на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних, суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, реєстраційний номер та дату декларації, в якій було задекларовано таке збільшення. 4). Запит щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних (J/F1301402). Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (J/F1401402), який надається платнику, містить інформацію щодо: виданих податкових накладних та розрахунків коригування зареєстрованих з порушенням граничного терміну реєстрації за запитуваний період та податкові накладні за вказаним кодом філії. 5). Запит щодо отримання інформації в розрізі операцій з системи електронного адміністрування ПДВ (J/F1301901). Витяг в розрізі операцій з системи електронного адміністрування ПДВ (J/F1401901), який надається платнику, містить інформацію щодо: типу операції, дату та номер документа, суму операції. Електронні формати документів розміщені на головній сторінці офіційного сайту ДФС України у розділі (банер) «Електронне адміністрування ПДВ» («До уваги платників податків та розробників програмного забезпечення»).


Інші роз’яснювальні матеріали.

Розмір єдиного внеску для ФОП – платників єдиного податку без використання праці найманих працівників

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон №2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є фізичні особи – підприємці (далі – ФОП), у тому числі ФОП – платники єдиного податку (далі – ЄП).

ЄВ для платників, зазначених, зокрема, у пунктах 4 та 5 частини 1 статті 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 34,7 відсотків визначеної пунктами 2 та 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 бази нарахування ЄВ (частина 11 ст. 8 Закону №2464).

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 визначено, що ЄВ для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону №2464, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, ФОП – платники ЄП без використання праці найманих працівників, нараховують ЄВ у розмірі 34,7% на суму, визначену такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464 та не менше розміру мінімального страхового внеску.

Дане роз’яснення розміщене у категорії 301.04.02 (порядок обчислення і сплати єдиного внеску фізичними особами – підприємцями) Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням:

http://zir.sfs.gov.ua/main/bz/view/?src=ques.


До уваги платників єдиного податку – фізичних осіб: порядок звітування за новою формою

Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за №800/27245, (далі – наказ №578), затверджена нова форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – декларація платника ЄП – ФОП).

Наказ №578 набрав чинності 28.07.2015, тобто з дня його офіційного опублікування.

Згідно з пунктом 294.1 статті 294 Кодексу податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Відповідно до пункту 296.2 статті 296 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платники ЄП – ФОП першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 Кодексу.

Платники ЄП – ФОП третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду (пункт 296.3 статті 296 Кодексу).

Форми податкових декларацій платника єдиного податку, визначені підпунктами 296.2 – 296.3 статті 296 Кодексу, затверджуються у порядку, встановленому статтею 46 Кодексу.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення (пункт 46.6 статті 46 Кодексу).

групи є календарний квартал, то форма декларації платника ЄП – ФОП, затверджена наказом №578, буде використовуватись такими платниками для складання звітності за 2015 рік, починаючи з 01.01.2016, у тому числі і для самостійного виправлення помилок, допущених у податковій звітності за попередні звітні (податкові) періоди.

Вказана форма декларації також рекомендована для подання платниками єдиного податку першої та другої груп за річний податковий (звітний) період – 2015 рік.

Дане роз’яснення розміщене у категорії 107.08 (строки подання звітності та порядок її заповнення) Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням: http://zir.sfs.gov.ua/main/bz/view/?src=ques


Використання статусу неприбутковості установами та організаціями

13.08.2015 набрав чинності Закон України від 17.07.2015 №652-VШ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій» (далі – Закон №652).

До затвердження Кабінетом Міністрів України нового порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) (включення або вилучення з Реєстру) діє Положення про Реєстр, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2013 №37, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.02.2013 за №267/22799 (пункт 34 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України (далі – Кодекс) з урахуванням змін, внесених Законом №652).

Неприбуткові підприємства, установи та організації (далі – неприбуткова організація), внесені до Реєстру на день набрання чинності Законом №652, не підлягають виключенню з цього Реєстру до 01.01.2017 (пункт 34 підрозділу 4 розділу XX Кодексу).

Неприбуткові організації, внесені до Реєстру, що відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 Кодексу, включаються контролюючим органом до нового Реєстру. За бажанням неприбуткова організація може подати до контролюючого органу копії установчих документів (пункт 34 підрозділу 4 розділу XX Кодексу).

Відповідно до пункту 35 підрозділу 4 розділу XX Кодексу неприбуткові організації, внесені до Реєстру, що не відповідають вимогам підпункту 133.4 статті 133 Кодексу, з метою включення до нового Реєстру зобов’язані до 01.01.2017 привести свої установчі документи у відповідність до норм Кодексу та у цей самий строк подати копії таких документів до контролюючого органу.

Отже, неприбуткові організації, які не привели установчі документи у відповідність до норм пункту 133.4 статті 133 Кодексу, після 01.01.2017 виключаються контролюючим органом з Реєстру.

Змінами, внесеними Законом №652, встановлена відповідальність у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених у пункті 133.4 статті 133 Кодексу, а саме: така неприбуткова організація зобов’язана у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, подавати звіт про використання доходів (прибуток) неприбуткової організації за період від початку року до останнього дня місяця, в якому здійснено таке порушення, і вказати суму самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру.

При цьому, з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому здійснено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов’язана щоквартально подавати до контролюючого органу квартальну фінансову і податкову звітність (з наростаючим підсумком) з податку на прибуток та сплачувати податок у строк, визначений для квартального періоду.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому статтею 57 Кодексу для неприбуткових організацій – платників податку на прибуток (підпункт 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 Кодексу), тобто звітність подається за базовий звітний рік.


Як здійснюється реєстрація суб’єктів господарювання як платників акцизного податку?

Підпунктом 212.3.1 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями (далі – Кодекс) визначено, що реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб’єкта господарювання, що здійснює діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції) та/або імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб’єкту відповідної ліцензії. Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на зазначені види діяльності, зобов’язані надати контролюючому органу за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анульовані ліцензії у п’ятиденний строк з дня здійснення таких дій.

Згідно з підпунктом. 212.3.11 статті 212 Кодексу особи – суб’єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Інші платники підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців, не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому розпочато господарську діяльність (підпункт 212.3.2 пункту 212.3 статті 212 Кодексу).

При цьому відповідно до пункту 223.2 статті 223 Кодексу платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 Кодексу.

Таким чином, реєстрація у контролюючих органах як платників акцизного податку суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції) та/або імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей, наданих органами ліцензування, щодо видачі таким суб’єктам відповідних ліцензії.

Реєстрація інших суб’єктів господарювання як платників податку здійснюється на підставі поданих за встановленою формою декларацій, які подаються:

- суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів – за місцезнаходженням пункту продажу товарів;

- всіма іншими суб’єктами господарювання – за місцезнаходженням юридичних осіб або місцем проживання фізичних осіб – підприємців.

Надання окремих документів для реєстрації суб’єктів господарювання як платників акцизного податку Кодексом не передбачено.

Відповідне питання – відповідь розміщене у категорії 116.01 (Акцизний податок – платники податку) Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі: «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».


Актуально для платників ПДВ!

Державною фіскальною службою України у листі від 09.10.2015 №37545/7/99-99-19-03-02-17 (далі – лист ДФС України №37545) на доповнення до листа ДФС України від 26.08.2015 №31730/7/99-99-19-03-02-17 «Про особливості перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку платника» (далі – лист ДФС України №31730) надані роз’яснення стосовно окремих питань заповнення додатка 4 (Д4) до податкової декларації з податку на додану вартість (далі – ПДВ).

Зазначаємо, що лист ДФС України №31730 розміщений на офіційному веб-порталі ДФС України (sfs.gov.ua) за посиланням:

http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-zmini-2015/elektronne-administruvannya-pdv/63902.html).

У разі, якщо платник податку виявив бажання зайво зараховані кошти на електронний рахунок перерахувати до бюджету чи на поточний рахунок, то такий платник податку зобов’яний заповнити та подати у складі податкової декларації з ПДВ Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі – СЕА) платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) (далі – додаток (Д4)).

У такому випадку у додатку (Д4) платник податку зобов’язаний заповнити таблицю про відомості щодо суми коштів на рахунку у СЕА, шо перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (далі – таблиця про відомості).

Порядок заповнення додатку (Д4) та граф таблиці про відомості додатку (Д4) викладений у листі ДФС України №37545, який розміщений на офіційному веб-порталі ДФС України у банері «Електронне адміністрування ПДВ» за посиланням:

http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-zmini-2015/elektronne-administruvannya-pdv/64385.html

Звертаємо увагу, що ДФС України листом №37545 відкликала абзац листа ДФС України №31730:

«При цьому графа 5 «Сума коштів на рахунку у СЕА податку на додану вартість, що може бути перерахована на поточний рахунок платника» не заповнюється (прочерки та нулі не проставляються)».


Внесені зміни до порядку обліку платників податків та до положення про реєстрацію платників ПДВ

16.10.2015 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 31.08.2015 №747 «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.09.2015 за №1114/27559 (далі – Наказ №747) (опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 16.10.2015 №80).

Наказом №747 внесені зміни до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, та до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1456/26233.


Розмір єдиного внеску для ФОП – платників єдиного податку без використання праці найманих працівників

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон №2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є фізичні особи – підприємці (далі – ФОП), у тому числі ФОП – платники єдиного податку (далі – ЄП).

ЄВ для платників, зазначених, зокрема, у пунктах 4 та 5 частини 1 статті 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 34,7 відсотків визначеної пунктами 2 та 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 бази нарахування ЄВ (частина 11 ст. 8 Закону №2464).

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 визначено, що ЄВ для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону №2464, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, ФОП – платники ЄП без використання праці найманих працівників, нараховують ЄВ у розмірі 34,7% на суму, визначену такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464 та не менше розміру мінімального страхового внеску.

Дане роз’яснення розміщене у категорії 301.04.02 (порядок обчислення і сплати єдиного внеску фізичними особами – підприємцями) Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням:

http://zir.sfs.gov.ua/main/bz/view/?src=ques.


Для платників ЄСВ: порядок заповнення звітності у разі донарахування до мінімальної заробітної плати за попередні періоди

Починаючи з 01.06.2015 звітність щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) за травень 2015 року і за попередні періоди, починаючи з 01.01.2011, повинна подаватися згідно з формами, визначеними Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 (далі – Порядок №435).

Відповідно до пункту 9 розділу IV Порядку №435 тип нарахування з кодом «13» – це сума різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою за звітний місяць (із заробітної плати/доходу). Відповідно цей тип нарахування використовується для відображення сум різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою, що нараховуються у звітному місяці.

У випадках, коли необхідно відобразити донарахування до мінімальної заробітної плати, встановленої законом за місяць, за попередні звітні періоди, починаючи з травня 2015 року використовується тип нарахування з кодом «2» для відображення таких сум у таблиці 6 додатка 4 до Порядку №435. При цьому заповнюються лише реквізити 19 та 21 таблиці 6 додатка 4 до Порядку №435.

За звітні періоди по квітень 2015 року включно таке донарахування відображається лише у рядках 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 та 6.1.8 таблиці 1 додатка 4 до Порядку №435


До уваги платників ПДВ: порядок заповнення реквізитів платіжного доручення

Відповідно до пункту 2001.2 статті 2001 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI з внесеними змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платникам податку на додану вартість (далі – ПДВ) автоматично відкриваються рахунки у системі електронного адміністрування ПДВ.

Рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі – електронний рахунок) це рахунок, відкритий платнику податку у Державній казначейській службі України (далі – Казначейство), на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

Казначейство відповідно до вимог статті 69 Кодексу надсилає Державній фіскальній слубі України (далі – ДФС) повідомлення про відкриття електронного рахунка платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня його відкриття.

Після надходження такого повідомлення ДФС інформує платника ПДВ про реквізити його електронного рахунка.

Інформація щодо порядку заповнення реквізитів отримувача у платіжних дорученнях у разі перерахування коштів з власного поточного рахунка на електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ розміщена на головній сторінці офіційного веб-порталу ДФС (sfs.gov.ua) у розділі «ПОВІДОМЛЕННЯ ТА НАГАДУВАННЯ», а саме:

- у полі «Отримувач» необхідно заповнювати назву платника;

- у полі «Код» необхідно заповнювати податковий номер платника податку, за яким ведеться облік у контролюючих органах;

- у полі «Банк отримувача» необхідно заповнювати «Казначейство України (ел. адм. подат.)»;

- у полі «Код банку» необхідно заповнювати «899998»;

- у полі «№ рахунка» необхідно заповнювати номер рахунка, вказаний в електронному повідомленні або отриманий у Центрі обслуговування платників за основним місцем обліку.

Поле «Призначення платежу» такого платіжного доручення необхідно заповнювати згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, викладених у додатку 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22 зі змінами, що зареєстрована у Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, (далі – Постанова №22).

Відповідно до пункту 3.8 глави 3 Постанови №22 реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

У разі перерахування коштів з власного поточного рахунка на електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ у полі №4 друкується інформація про призначення платежу у довільній формі. Наприклад: «перераховано з власного поточного рахунка на електронний рахунок».

У розрахункових документах на сплату (стягнення) платежів до бюджету цей реквізит заповнюється з урахуванням вимог Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 №666, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.08.2015 за №974/27419.


Умови зняття з обліку платника податку за неосновним місцем обліку

Пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами і доповненнями (далі – Кодекс) визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.

Відповідно до пункту 7.5 розділу VII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462), що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, платники податків, у яких відсутні об’єкти, закриті відокремлені підрозділи, у зв’язку з чим такий платник податків був взятий на облік за неосновним місцем обліку, знімаються з обліку за неосновним місцем обліку у разі:

- надходження (наявності) відповідних підтвердних документів;

- або у зв’язку із закінченням бюджетного періоду за умови сплати податків, зборів до бюджету на підставі службових документів контролюючого органу.

Інформація про зняття з обліку за неосновним місцем обліку вноситься до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб.

Відповідне роз’яснення розміщене у категорії 119.07 (Облік платників податків – підстави та порядок зняття з обліку платників податків) Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі: «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».


2. Матеріали, які висвітлюють результати діяльності податкової служби.

Діалог із ЗМІ про головне

Днями в Новомосковській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області відбулася зустріч першого заступника начальника Ігора Саханова з редактором КП «Новомосковська радіоредакція» Ольгою Кібаровою.

Свою розмову з представником ЗМІ Ігор Саханов розпочав з виділення ключових пріоритетів та напрямків роботи фіскальних органів та Новомосковської ОДПІ зокрема. Він наголосив, що надання високоякісних адміністративних послуг та сервісів платникам, наповнення бюджетів без жодного тиску на бізнес, виключно методом конструктивного діалогу, викорінення корупції – головні цілі та напрямки роботи сьогоднішніх фіскальних органів. Наразі ДФС працює над поліпшенням процесу адміністрування податків, шляхом створення автоматизованих систем для інтелектуального адміністрування податків. Вже багато чого впроваджено і активно працює і наше завдання на сьогодні, додав Ігор Саханов, надати платникам якомога більше роз’яснювальної інформації чим полегшити бізнесу ці перехідні процеси. Тому, задля досягнення позитивних результатів та недопущення проблемних ситуацій та надзвичайних подій органи ДФС та ЗМІ повинні тісно взаємодіяти один-з-одним.

Крім того, в ході зустрічі говорили про легалізацію трудових відносин в регіоні, підвищення рівня заробітної плати, окремо зупинившись на роботі Новомосковської ОДПІ в рамках проведення операції «Урожай-2015», яка триває вже три місяці, про останні зміни та нововведення податкового законодавства тощо.

Також, Ігор Саханов підкреслив, що дуже важливо щоб платники податків та громадяни знали свої права та обов’язки та усвідомлювали свою значимість в наповненні місцевої та державної скарбниць. Тільки за рахунок злагодженої співпраці платників податків, фіскальних органів та ЗМІ можна досягти позитивних результатів і підняти свій регіон та країну, в цілому, до європейських стандартів життя та праці.


Гарячий телефонний зв’язок в Новомосковській ОДПІ

20 жовтня 2015 року в Новомосковській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області відбувся черговий сеанс телефонного зв'язку «гаряча лінія» на тему «Нарахування та сплата земельного податку». На запитання платників податків, які цього дня зателефонували, відповідав начальник управління доходів і зборів з фізичних осіб Новомосковської ОДПІ Олександр Лук’яненко.

Телефонувавших цього дня цікавили відповіді на такі питання:

чи є платником земельного податку ФОП — платник ЄП за земельну ділянку, яка надана в установленому порядку ФО (акт на право власності оформлено на ФО) для здійснення господарської діяльності і використовується ФОП за призначенням? (відповідь: у разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов'язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа — підприємець (власник нежитлового приміщення) теж звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельного податку);

з якої дати необхідно сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності: з дня підписання договору оренди земельної ділянки чи з дня його реєстрації? (відповідь: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем із дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме від дати реєстрації договору оренди земельної ділянки);

чи повинні ЮО — власники земельних ділянок (землекористувачі на правах постійного користування земельними ділянками), що є платниками ЄП, сплачувати земельний податок у разі тимчасового припинення господарської діяльності? (відповідь: юридичні особи — власники земельних ділянок (землекористувачі), що є платниками єдиного податку, не є платниками земельного податку у разі тимчасово припинення господарської діяльності).


Завдяки операції «Урожай - 2015» дніпропетровські аграрії підвищили зарплату понад 8,6 тисячам працівникам

Протягом останніх трьох місяців, з початку проведення операції «Урожай - 2015», завдяки спільним заходам податківців Дніпропетровської області з органами місцевого самовря- дування, управліннями праці та іншими державними установами cуб'єкти господарювання аграр- ного сектора підвищили розмір заробітної плати 8644 особам, які задіяні у сільському господарстві.

Отже, сума виплаченої заробітної плати збільшена на 15,2 млн. грн., чим забезпечено додаткові щомісячні надходження податку на доходи фізичних осіб у сумі 2,6 млн. грн., єдиного соціального внеску – 5,9 млн. грн.

До того ж, за період проведення операції «Урожай - 2015» аграріями добровільно оформлено трудові відносини з 2556 найманими працівниками, яким нарахована заробітна плата на загальну суму 6 млн. 49 тис. грн. Додаткові надходження в цьому випадку склали: ПДФО – майже 1 млн. грн., ЄСВ – 4,7 млн. грн.

Тож, легалізація трудових відносин залишається одним з напрямків діяльності працівників Державної фіскальної служби Дніпропетровщини. З метою забезпечення соціального захисту громадян органами відомства ведеться активна робота з виявлення і припинення використання праці незареєстрованих найманих працівників та виплати заробітної плати у «конвертах».


В 2015 році місцеві податки і збори поповнили бюджет Дніпропетровської області майже на 8,7 мільярдів гривень

За дев’ять місяців 2015 року до місцевих скарбниць Дніпропет- ровщини надійшло 8,68 млрд. грн. податків і зборів. Це на 1,24 млрд. грн. більше порівняно з минулорічним періодом.

Майже половину надходжень в місцеві скарбниці Дніпропетров- ського регіону забезпечує податок на доходи фізичних осіб, його сума склала 4,26 млрд. грн.

Також, суттєво наповнила бюджетні кошики місцевих громад Дніпропетровського регіону і плата за землю - 1,69 млрд. грн.

Крім цього, підприємства області перерахували до бюджетів громад 752 млн. грн. податку на прибуток, а спрощенці (юридичні та фізичні особи) – 571 млн. грн. єдиного податку.


Податкова міліція припинила діяльність міжрегіонального «конвертцентру» з обігом понад 500 млн. грн.

Працівниками податкової міліції Харківської області спільно із колегами з Дніпропетровської області у рамках розслідування кримінального провадження, зареєстрованого за ч. 3 ст. 212 КК України, припинено діяльність «конвертаційного центру».

Встановлено, що центр надавав послуги з формування незаконного податкового кредиту та переведення безготівкових коштів у готівку.

Замовниками зазначених послуг були підприємства реального сектору економіки Харківської, Дніпропетровської та Київської областей.

Так, протягом 2014-2015 років учасники «конверту» створили понад 40 фіктивних підприємств, за допомогою яких формувався штучний податковий кредит для замовників.

За попередніми підрахунками загальний обсяг виведених у «тіньовий» обіг коштів склав понад 500 млн. грн. Ймовірні втрати бюджету складають близько 80 млн. грн.

Працівниками податкової міліції здійснено 35 обшуків в автомобілях, житлових та офісних приміщеннях, якими користувалися «конвертатори».

Під час обшуків виявлені та вилучені 44 печатки фіктивних підприємств, документація, комп’ютерна техніка, на якій зберігалися бухгалтерські відомості, та майже 259 тис. грн. готівки.

Слідчо-оперативні заходи тривають.


Сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» на тему: «Боротьба з митними правопорушеннями»

Питання. Яка відповідальність настає за порушення митних правил?

Відповідь. Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений Митним кодексом України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи Митним кодексом України чи іншими законами України, і за які Митним кодексом України передбачена адміністративна відповідальність.

При цьому адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені Митним кодексом України, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Питання. Які на теперішній час є види адміністративних стягнень за порушення митних правил?

Відповідь. За порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

3) конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

Питання. Які є особливості розгляду судом справ про порушення митних правил?

Відповідь. Справа про порушення митних правил розглядається суддею одноособово.

У справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 Митного кодексу України.

У разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, з державного бюджету.

Питання. Які є компроміси у справах про порушення митних правил?

Відповідь. 1. За відсутності в діях особи, яка вчинила порушення митних правил, ознак злочину провадження у справі про це правопорушення може бути припинено шляхом компромісу. Компроміс полягає в укладенні мирової угоди між зазначеною особою та митним органом, посадова особа якого здійснює провадження у справі.

2. За умовами мирової угоди сторони зобов'язуються:

1) особа, яка вчинила порушення митних правил, - у визначений строк, який не може перевищувати 30 днів, внести до державного бюджету кошти в сумі, що дорівнює сумі штрафу, передбаченого санкцією відповідної статті цього Кодексу, та/або задекларувати в митний режим відмови на користь держави товари - безпосередні предмети порушення митних правил, а у відповідних випадках - також товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Якщо за висновком митного органу реалізація зазначених товарів, транспортних засобів є неможливою, а також якщо ці товари, транспортні засоби не можуть бути випущені у вільний обіг, вони підлягають декларуванню в митний режим знищення або руйнування;

2) митний орган - припинити провадження у справі про порушення митних правил щодо цієї особи та здійснити митне оформлення задекларованих нею товарів відповідно до заявленого митного режиму.

3. Товари, транспортні засоби, зазначені у частині другій цієї статті, можуть бути предметом мирової угоди лише за умови, що особа, яка вчинила порушення митних правил, є власником цих товарів, транспортних засобів або уповноважена розпоряджатися ними.

4. Особа, яка вчинила порушення митних правил, звертається до керівника митного органу із заявою довільної форми з проханням про припинення справи про це порушення митних правил шляхом компромісу. Факт подання такої заяви фіксується у порядку, визначеному частинами третьою і четвертою статті 264 цього Кодексу. У разі відсутності законних підстав для припинення справи про порушення митних правил шляхом компромісу митний орган протягом одного робочого дня, наступного за днем подання заяви, надає заявнику вмотивовану відповідь про причини незастосування процедури компромісу.

5. Мирова угода укладається у письмовій формі. Право її підписання від імені митниць надається керівникам цих митниць або їх заступникам, а від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, - посадовим особам, уповноваженим на це відповідно до посадових інструкцій. Типова мирова угода затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

6. У разі невиконання особою, яка вчинила порушення митних правил, у визначений мировою угодою строк, який не може перевищувати 30 днів, дій, зазначених у частині другій цієї статті, угода вважається недійсною і провадження у справі про порушення митних правил поновлюється.

7. Мирова угода у справі про порушення митних правил оскарженню не підлягає.

8. У разі припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу особа, яка вчинила це правопорушення, вважається такою, що не була притягнута за нього до адміністративної відповідальності.

Питання. Яким чином здійснюється перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил?

Відповідь. 1. Законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову, або в порядку контролю.

2. За результатами перевірки центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, що проводив перевірку, приймає одне з таких рішень:

1) про залишення постанови без змін, а скарги - без задоволення;

2) про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд;

3) про скасування постанови та закриття справи;

4) про зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було посилено.

державної митної справи, рішення, зазначені у частині другій цієї статті, приймаються шляхом винесення постанов.

4. Копія рішення по скарзі на постанову у справі про порушення митних правил протягом трьох днів з дня його винесення надсилається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, особі, стосовно якої винесено постанову, поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

5. У разі скасування постанови у справі про порушення митних правил суми штрафів повертаються особам, які притягалися до адміністративної відповідальності за це правопорушення, або уповноваженим ними особам з державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за поданням відповідних митних органів.

6. Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Питання. Які є підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил?

Відповідь. 1. Підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

2. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.


Припинення незаконного виробництва горілки та підсумки роботи ГУ ДФС у Дніпропетровській області з цього напрямку

Днями, 21 жовтня 2015 року в прес-центрі Інформаційного агентства «МОСТ-ДНЕПР» відбулася прес-конференція на тему «Припинення незаконного виробництва горілки у м.Нікополь та підсумки роботи ГУ ДФС у Дніпропетровській області в цьому напрямку» за участі начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Олександра Матвійця.

Олександр Матвієц зазначив, що з початку 2015 року у Дніпропетровській області припинена незаконна діяльність 7 підпільних цехів, з яких: 5 – по незаконному виробництву алкогольної продукції, 1 – по незаконному виробництву пива і 1 - по незаконному виробництву паливно-мастильних матеріалів. «Одним з основних завдань податкової міліції на ринку обігу підакцизних товарів є боротьба з нелегальним обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів, паливно-мастильних матеріалів та інших підакцизних товарів, вилучення з обігу фальсифікованих товарів. Крім того, з початку року на Дніпропетровщині з незаконного обігу вилучили підакцизних товарів на суму 55 млн. грн: з них: лікеро-горілчаних виробів - близько 15 тис. л. на суму 7 млн. грн.; 50 тис. пачок тютюнових виробів на суму 700 тис. грн.; паливно-мастильних матеріалів - 2,5 тис. т. на суму 50 млн. грн.», - повідомив він.

Олександр Матвієц додав, що за оперативними матеріалами співробітників податкової міліції у сфері незаконного обігу підакцизних товарів відкрито 21 кримінальне виробництво по факту реалізації і виготовлення фальсифікованих лікеро-горілчаних виробів та 7 виробництв - по факту використання підроблених марок акцизного податку.


Шановні платники та жителі міста Дніпропетровська!

У місті Дніпропетровську з’явилася група шахраїв, які видають себе за працівників органів державної фіскальної служби Дніпропетровщини, не маючи до них жодного відношення, та телефонують суб’єктам господарювання з вимогами сплати грошових коштів.

У разі виявлення та недопущення у майбутньому подібних випадків шахрайства просимо інформувати ГУ ДФС у Дніпропетровській області за телефоном (056) 370-10-32.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області.


З початку року сервісом «Пульс» скористались 576 мешканців Дніпропетровщини

Впродовж січня – вересня 2015 року на антикорупційний сервіс Державної фіскальної служби України «Пульс» звернулися 576 заявників Дніпропетровського регіону. Порівняно з відповідним періодом минулого року їх кількість збільшилась майже на 31%.

Зокрема, більше половини дзвінків стосувались питань, які виникають при поданні податкової звітності в електронному вигляді (300 звернень); щодо системи електронного адміністрування ПДВ звернулось 113 платників; з приводу організації роботи територіальних органів ГУ ДФС у Дніпропетровській області – 110 платників; 24 звернення пов’язані з перевірками суб’єктів господарювання; 4 звернення – з антикорупційної тематики.

Усі звернення оперативно розглянуті у встановлений термін та вирішені по суті.

Нагадаємо, що інтерактивний сервіс «Пульс» приймає звернення платників податків з податкових та митних питань. Оперативно вирішити суперечливі запитання, які виникають у сфері адміністрування податків та під час здійснення митного контролю та митного оформлення можна за телефоном (044) 284-00-07. Лінія працює цілодобово.


З початку 2015 року до бюджету надійшло 521 млн. грн. податку на нерухомість

За дев`ять місяців поточного року до бюджету зібрано 521 млн. грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Виконання індикативного показника складає 114,9 відс. Це на 487,9 млн. грн. більше, ніж за відповідний період минулого року.

За вересень 2015 року до бюджету надійшло 26,4 млн. грн. цього податку. Індикативний показник виконано на 101,3 відс. У порівнянні з вереснем 2014 року, надходження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки збільшилися на 22,9 млн. грн.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

З 1 квітня 2014 року для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, базою оподаткування визначено загальну площу об’єкта оподаткування.

Крім того, Законом 71 доповнено перелік об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об’єктом оподаткування.


Податкова міліція викрила факт ухилення від сплати 74,9 млн. грн. податків

Співробітниками податкової міліції Центрального офісу зареєстроване кримінальне провадження за ч.3 ст.212 КК України, за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами підприємства, яке здійснює діяльність з постачання природного газу.

Встановлено, що зазначені особи у 2012 році безпідставно сформували податковий кредит за рахунок здійснення фінансово-господарських операцій з одним із підприємств паливної галузі, що дозволило їм ухилитись від сплати податків у сумі 74,9 млн. гривень.

Слідчо-оперативні заходи тривають.

Новомосковська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області