Матеріали ОДПІ від 23 липня 2015 року

1. Матеріали щодо роз’яснення податкового законодавства.

Бухгалтерський та податковий облік переоцінки основних засобів

БУХГАЛТЕРСЬКИМ ТА ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК ПЕРЕОЦІНКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Залишкова вартість об'єкта основних засобів (далі — 03) з часом може дедалі більше відрізнятися від його справедливої вартості. Враховуючи це, підприємство має право прийняти рішення про переоцінку такого об'єкта. У цій статті пропонуємо розглянути, як правильно відобразити таку операцію у бухгалтерському та податковому обліку.

Бухгалтерський облік

Коли можна провести переоцінку

Якщо залишкова вартість об’єкта 03 суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу, підприємство може переоцінити цей об’єкт (п. 16 ПБО 7).

Щодо того, яку різницю між залишковою та справедливою вартістю об’єкта слід вважати суттєвою, роз’яснення з цього питання надано у п. 34 Методичних рекомендацій № 561. Згідно з цим пунктом порогом суттєвості для проведення переоцінки об’єктів 03 може прийматися одна з двох нижченаведених величин:

• 1% чистого прибутку (збитку) підприємства;

• 10-відсоткове відхилення залишкової вартості об’єктів 03 від їх справедливої вартості.

Обрану величину критерію суттєвості для проведення переоцінки 03 підприємство зазначає в наказі про облікову політику. На думку автора, саме другу з наведених величин доцільно використовувати на практиці.

Слід зазначити, що підприємство самостійно вирішує, чи варто йому проводити переоцінку 03 (п. 16 ПБО 7, лист № 9911). Проте якщо такий суб’єкт господарювання прийняв рішення про проведення переоцінки, то йому слід виконувати всі приписи, визначені п. 16 ПБО 7, а саме:

• у разі переоцінки об’єкта 03 на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи 03, до якої належить цей об’єкт. Нагадаємо, що відповідно до п. 4 ПБО 7 групою 03 є сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів;

• переоцінка 03 тієї групи, об’єкти якої переоцінювалися, має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості. Отже, підприємству надалі потрібно буде контролювати (визначати) справедливу вартість переоцінених об’єктів, що може бути пов’язано з додатковими витратами.

Певні об’єкти 03 згідно з п. 16 ПБО 7 взагалі не підлягають переоцінці. Це стосується малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів, якщо амортизація їх вартості здійснюється за такими методами:

• метод, згідно з яким амортизація нараховується у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50% його вартості, що амортизується, та решта 50% цієї вартості нараховується у вигляді амортизації у місяці вилучення об’єкта з активів (списання з балансу);

• метод, згідно з яким амортизація нараховується у першому місяці використання об’єкта в розмірі 100% його вартості.

Визначення справедливої та переоціненої вартості 03

Справедлива вартість — це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 ПБО 7). Визначити справедливу вартість такого майна, як об’єкт 03, можна шляхом проведення його оцінки.

Згідно зі ст. З Закону № 2658 оцінка майна — це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону, який є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.

Проведення оцінки майна є обов’язковим у разі переоцінки 03 для цілей бухгалтерського обліку. Незважаючи на те що у Законі № 2658 використовується термін «основні фонди», на думку Держкомпідприємництва, оцінку 03 підприємства повинен здійснювати також суб’єкт оціночної діяльності, визначений у ст. 5 цього Закону (незалежний оцінювач) (лист № 9911).

У разі проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна (ст. З Закону № 2658), у якому містяться висновки про вартість майна та який підтверджує виконані процедури з оцінки майна (ст. 12 цього Закону). Отже, саме з такого звіту можна дізнатися про справедливу вартість об’єкта 03.

Порядок визначення переоціненої вартості об’єкта 03 регулюється п. 17 ПБО 7, згідно з яким:

• переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта 03 визначаються множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об’єкта 03 на індекс переоцінки;

• індекс переоцінки (Іп) визначається діленням справедливої вартості об’єкта (Св), який переоцінюється, на його залишкову вартість (Зв), тобто Іп = Св : Зв;

• якщо залишкова вартість об’єкта 03 дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта. При цьому для таких об’єктів, що продовжують використовуватися, обов’язково визначається ліквідаційна вартість.

Відображення уцінок і до оцінок на бухгалтерських рахунках

У загальному випадку сума дооцінки залишкової вартості об’єкта 03 включається до складу капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході, а сума уцінки — до складу витрат (п. 19 ПБО 7). За таких умов при проведенні дооцінки 03 збільшення капіталу у дооцінках згідно з Інструкцією № 291 відображається за кредитом субрахунку 411 «Дооцінка (уцінка) основних засобів» до рахунку 41 «Капітал дооцінках». Витрати, що виникають внаслідок уцінки 03, відображаються за дебетом субрахунку 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій» до рахунку 97 «Інші витрати».

Звернемо увагу на особливості відображення в обліку кредитного залишку за субрахунком 411. Якщо раніше переоцінений об’єкт 03 вибуває, то відповідно до п. 21 ПБО 7 перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу у дооцінках (тобто таке перевищення відображається в обліку записом за дебетом субрахунку 411 у кореспонденції з кредитом субрахунку 441 «Прибуток нерозподілений»).

Крім того, таке перевищення може щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу у дооцінках. При цьому до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об’єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об’єкта, відображеного у складі капіталу у дооцінках. Відомості про суму перевищення попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок об’єкта, включених до складу нерозподіленого прибутку, слід відображати у регістрах аналітичного обліку 03.

Якщо ж підприємство проводить не першу переоцінку 03, то йому при відображенні такої операції у бухгалтерському обліку слід керуватися п. 20 ПБО 7. Якщо на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об’єкта 03 наявне перевищення суми попередніх уцінок об’єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об’єкта і вигід від відновлення його корисності, то цю дооцінку слід відобразити таким чином:

• сума такої дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду. Такі доходи відображаються за кредитом субрахунку 746 «Інші доходи» до рахунку 74 «Інші доходи»;

• різниця (якщо сума цієї дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході. Ця різниця відображається за кредитом субрахунку 411.

Якщо на дату проведення чергової (останньої) уцінки об’єкта 03 наявне перевищення суми попередніх дооцінок об’єкта і вигід від відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта і втрат від зменшення його корисності, то цю уцінку слід відобразити у такому порядку:

• сума такої уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході. Таке зменшення капіталу відображається за дебетом субрахунку 411;

• різниця (якщо сума цієї уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду. Ця різниця відображається за дебетом субрахунку 975.

Крім того, переоцінка 03 відображається також на відповідних субрахунках до рахунків 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи» та 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» (див. приклади).

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу 03 заносяться до регістрів їх аналітичного обліку, що установлено п. 18 ПБО 7.


Податковий облік

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу зазначено, що об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних П(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III цього Кодексу.

За результатами переоцінки 03 фінансовий результат до оподаткування може бути відкориговано у такому порядку:

• на суму уцінки 03, включеної до витрат звітного періоду відповідно до національних П(С)БО або МСФЗ, фінансовий результат до оподаткування збільшується (п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу);

• на суму дооцінки 03 в межах попередньо віднесених до витрат уцінок відповідно до національних П(С)БО або МСФЗ фінансовий результат до оподаткування зменшується (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу).

Слід зазначити, що ці норми стосуються виключно переоцінок 03, які проводяться у бухгалтерському обліку.

Щодо балансової вартості 03, визначеної у податковому обліку станом на 01.01.2015 р. відповідно до п. 11 підрозділу 4 Податкового кодексу, слід зазначити таке:

• на балансову вартість 03, відображену у податковому обліку, не впливають переоцінки 03, які проводяться у бухгалтерському обліку (тобто один і той самий об’єкт 03 може маги різні балансові вартості, відображені у податковому та бухгалтерському обліку);

• у 2015 р. з Податкового кодексу виключено п. 146.21 ст. 146, який давав право платникам податку проводити у податковому обліку переоцінку об’єктів 03, застосовуючи щорічну індексацію вартості 03, що амортизується, та суми накопиченої амортизації. Це означає, що у цьому році вже не можна проводити таку «податкову» індексацію.

Слід зауважити, що не всі платники податку зобов’язані здійснювати коригування фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 млн. грн., має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу III цього Кодексу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку повинен зазначити у податковій звітності з податку на прибуток, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років.

В подальші роки такі сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо ж у такого платника в будь-якому наступному році зазначений річний дохід перевищить 20 млн. грн., то він визначає об’єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці відповідно до розділу III Податкового кодексу.

Розглянемо на прикладах, як відображаються в бухгалтерському і податковому обліку переоцінки 03.

Приклад 1. Уцінка об’єкта 03.

Підприємство використовує в господарській діяльності об’єкт 03 (легковий автомобіль), первісна вартість якого становить 300 000 грн., сума нарахованого зносу — 200 000 грн., залишкова вартість — 100 000 грн. (300 000 грн. - 200 000 грн.).

Підприємство проводить першу переоцінку цього об’єкта 03 за умови, що його справедливу вартість визначено у сумі 60 000 грн., відповідно індекс переоцінки становить 0,6 (60 000 грн. : 100 000 грн.). За результатами уцінки переоцінена первісна вартість об’єкта становить 180 000 грн. (300 000 грн. х 0,6), переоцінена сума зносу — 120 000 грн. (200 000 грн. х 0,6), залишкова вартість після уцінки — 60 000 грн. (180 000 грн. - 120 000 грн.).

Відповідно до Методичних рекомендацій № 561 (операція 29 додатка до цього документа) уцінку об’єкта 03 слід відображати такими записами:

• уцінка зносу відображається за дебетом субрахунку 131 у кореспонденції з кредитом субрахунку 105 у сумі 80 000 грн. (200 000 грн. - 120 000 грн.);

• уцінка залишкової вартості об’єкта відображається за дебетом субрахунку 975 у кореспонденції з кредитом субрахунку 105 у сумі 40 000 грн. (100 000 грн. - 60 000 грн.).

Річний дохід підприємства перевищує 20 млн. грн., тому воно збільшує фінансовий результат до оподаткування на різницю 40 000 грн., що дорівнює сумі уцінки 03, включеної до витрат звітного періоду відповідно до національних ПБО (тобто дорівнює сумі уцінки, що відображається за дебетом субрахунку 975) (п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу).

Бухгалтерський та податковий облік за прикладом 1 наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума,

Податковий облік

з/п

Дебет

Кредит

грн.

1

Відображено уцінку зносу

131

105

80 000

2

Відображено уцінку залишкової вартості об’єкта

975

105

40 000

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на 40 000,00 грн.

3

Віднесено на фінансовий результат суму витрат, пов’язаних з проведенням уцінки, у порядку закриття рахунків обліку витрат

793

975

40 000

Таблиця 2

з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума,

грн.

Податковий облік

Дебет

Кредит

1

Відображено дооцінку первісної вартості об’єкта

104

411

25 000

2

Відображено дооцінку зносу

411

131

15 000

Приклад 2. Дооцінка об’єкта 03.

Підприємство використовує в господарській діяльності об’єкта 03 (верстат), первісна вартість якого становить 100 000 грн., сума нарахованого зносу — 60 000 грн., залишкова вартість — 40 000 грн. (100 000 грн. - 60 000 грн.).

Підприємство проводить першу переоцінку цього об’єкта 03 за умови, що його справедливу вартість визначено у сумі 50 000 грн., відповідно індекс переоцінки становить 1,25 (50 000 грн. : 40 000 грн.). За результатами дооцінки переоцінена первісна вартість верстата становить 125 000 грн. (100 000 грн. х 1,25), переоцінена сума зносу — 75 000 грн. (60 000 грн. х 1,25), залишкова вартість після дооцінки — 50 000 грн. (125 000 грн. - 75 000 грн.).

Відповідно до Методичних рекомендацій № 561 (операція 28 додатка до цього документа) дооцінку об’єкта 03 слід відображати такими записами:

• дооцінка первісної вартості об’єкта відображається за дебетом субрахунку 104 у кореспонденції з кредитом субрахунку 411 у сумі 25 000 грн. (125 000 грн. - 100 000 грн.);

• дооцінки зносу відображаються за дебетом субрахунку 411 у кореспонденції з кредитом субрахунку 131 у сумі 15 000 грн. (75 000 грн. - 60 000 грн.).

У вищезазначеному випадку річний дохід перевищує 20 млн. грн., але підприємство не зменшує і не збільшує фінансовий результат до оподаткування на різницю, пов’язану з цією дооцінкою, оскільки об’єкт до цієї переоцінки ще жодного разу не уцінювався (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу).

Бухгалтерський та податковий облік за прикладом 2 наведено в табл. 2.

Приклад 3. Уцінка об’єкта 03, що проводиться після його дооцінки.

Підприємство раніше вже проводило дооцінку об’єкта 03 (пневматичного преса). При проведенні цієї дооцінки сума, що була включена до капіталу у дооцінках (кредитний залишок за субрахунком 411), становила 14 000 грн.

На цей час підприємство збирається проводити уцінку цього об’єкта, при цьому до проведення уцінки:

• переоцінена первісна вартість об’єкта становить 144 000 грн.;

• переоцінену суму зносу визначено у сумі 60 000 грн.;

• залишкова вартість об’єкта становить 84 000 грн. (144 000 грн. - 60 000 грн.).

Підприємство проводить уцінку об’єкта 03 з урахуванням того, що його справедливу вартість визначено у сумі 63 000 грн., відповідно індекс переоцінки становить 0,75 (63 000 грн. : 84 000 грн.).

Після проведення другої переоцінки (уцінки):

• переоцінена первісна вартість об’єкта становить 108 000 грн. (144 000 грн. х 0,75);

• переоцінену суму зносу визначено у сумі 45 000 грн. (60 000 грн. х 0,75);

• залишкова вартість об’єкта становить 63 000 грн. (108 000 грн. - 45 000 грн.).

Відповідно до Методичних рекомендацій № 561 (операція 30 додатка до цього документа) уцінку раніше дооцінених об’єктів 03 слід відображати такими записами:

• уцінка зносу відображається за дебетом субрахунку 131 у кореспонденції з кредитом субрахунку 104 у сумі 15 000 грн. (60 000 грн. - 45 000 грн.);

• уцінка залишкової вартості об’єкта в межах суми попередніх дооцінок відображається за дебетом субрахунку 411 у кореспонденції з кредитом субрахунку 104 у сумі 14 000 грн. (оскільки саме цю суму було відображено раніше у складі капіталу у дооцінках (кредитний залишок за субрахунком 411) при проведенні попередньої переоцінки — дооцінки);

• сума перевищення уцінки залишкової вартості об’єкта над попередніми дооцінками цього об’єкта відображається за дебетом субрахунку 975 у кореспонденції з кредитом субрахунку 104 у сумі 7000 грн. ((84 000 грн. - 63 000 грн.) - 14 000 грн.).

Річний дохід перевищує 20 млн. грн., тому підприємство збільшує фінансовий результат до оподаткування на різницю 7000 грн., яка дорівнює сумі уцінки 03, включеної до витрат звітного періоду відповідно до національних ПБО (тобто дорівнює сумі уцінки, що відображається за дебетом субрахунку 975) (п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу).

Бухгалтерський та податковий облік за прикладом 3 наведено в табл. 3.

Приклад 4. Дооцінка об’єкта 03, що проводиться після його уцінки.

Підприємство раніше вже проводило уцінку об’єкта 03 (вантажного автомобіля). При проведенні уцінки сума зменшення вартості цього об’єкта, яка була включена до витрат та відображена за дебетом субрахунку 975, становила 40 000 грн.

Підприємство має намір проводити дооцінку цього об’єкта, при цьому до проведення дооцінки:

Таблиця З

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума,

Податковий облік

з/п

Дебет

Кредит

грн.

1

Відображено уцінку зносу

131

104

15 000

2

Відображено уцінку залишкової вартості об’єкта в межах суми попередніх дооцінок

411

104

14 000

3

Відображено суму перевищення уцінки залишкової вартості об’єкта над попередніми дооцінками цього об’єкта

975

104

7 000

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на 7000,00 грн.

4

Віднесено на фінансовий результат суму витрат, пов’язаних з проведенням уцінки, у порядку закриття рахунків обліку витрат

793

975

7 000

 

Таблиця 4

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума,

Податковий облік

з/п

Дебет

Кредит

грн.

1

Відображено дооцінку зносу

105

131

72 000

2

Відображено дооцінку залишкової вартості об’єкта в межах попередніх уцінок, включених до складу витрат

105

746

40 000

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на 40 000,00 грн.

3

Відображено суму перевищення дооцінки залишкової вартості об’єкта над сумою попередніх уцінок, включених до складу витрат

105

411

8 000

4

Віднесено на фінансовий результат суму доходів, пов’язаних з проведенням дооцінки, у порядку закриття рахунків обліку доходів

746

793

40 000

__

• переоцінена первісна вартість об’єкта становить 400 000 грн.;

• переоцінену суму зносу визначено у сумі 240 000 грн.;

• залишкова вартість об’єкта становить 160 000 грн. (400 000 грн. - 240 000 грн.).

Підприємство проводить дооцінку об’єкта 03 з урахуванням того, що його справедливу вартість визначено у сумі 208 000 грн., відповідно індекс переоцінки становить 1,3 (208 000 грн. : 160 000 грн.).

Після проведення другої переоцінки (дооцінки):

• переоцінена первісна вартість об’єкта становить 520 000 грн. (400 000 грн. х 1,3);

• переоцінену суму зносу визначено у сумі 312 000 грн. (240 000 грн. х 1,3);

• залишкова вартість об’єкта становить 208 000 грн. (520 000 грн. - 312 000 грн.).

Відповідно до Методичних рекомендацій № 561 (операція 31 додатка до цього документа) дооцінку раніше уцінених об’єктів 03 слід відображати такими записами:

• дооцінка зносу об’єкта відображається за дебетом субрахунку 105 у кореспонденції з кредитом субрахунку 131 у сумі 72 000 грн. (312 000 грн. - 240 000 грн.);

• дооцінка залишкової вартості об’єкта в межах попередніх уцінок, включених до складу витрат, відображається за дебетом субрахунку 105 у кореспонденції з кредитом субрахунку 746 у сумі 40 000 грн. (оскільки саме цю суму було відображено раніше у складі витрат за дебетом субрахунку 975 при проведенні попередньої переоцінки — уцінки);

• сума перевищення дооцінки залишкової вартості об’єкта над сумою попередніх уцінок, включених до складу витрат, відображається за дебетом субрахунку 105 у кореспонденції з кредитом субрахунку 411 у сумі 8 000 грн. ((208 000 грн. - 160 000 грн.) - 40 000 грн.).

Річний дохід перевищує 20 млн. грн., тому підприємство зменшує фінансовий результат до оподаткування на різницю 40 000 грн., яка дорівнює сумі дооцінки 03 у межах попередньо віднесеної до витрат уцінки відповідно до національних ПБО (тобто дорівнює сумі дооцінки, що відображається за кредитом субрахунку 746) (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу).

Бухгалтерський та податковий облік за прикладом 4 наведено в табл. 4.

Трансфертне ціноутворення


ТРАНСФЕРТНЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ: ОНОВЛЕНО ПІДЗАКОННІ АКТИ

З 01.01.2015 р. Законом № 72 внесено зміни до Податкового кодексу щодо трансфертного ціноутворення (далі — ТЦ). З урахуванням цих змін Кабінет Міністрів України мав видати низку оновлених підзаконних актів. У травні та червні цього року набрали чинності два з чотирьох документів, прийняття яких передбачено ст. 39 Податкового кодексу. У цій статті пропонуємо розглянути основні положення таких документів та деякі аспекти їх практичного застосування.

Новий перелік «податкових гаваней»

Розпорядженням № 449-р затверджено новий перелік держав (територій), які відповідають критеріям, встановленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу (далі — Перелік № 449).

Відповідно розпорядження № 1042-р, яким було затверджено перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, за яким у 2013 та 2014 рр. платники визначали нерезидентів, господарські операції з якими (з урахуванням вартісного критерію) визнавалися контрольованими, втратило чинність.

Чому було потрібно затверджувати новий перелік низькоподаткових юрисдикцій, а не оновити старий?

До попереднього переліку ввійшли виключно держави (території), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.

Водночас пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу (у редакції, що діє з 01.01.2015 р.) розширив критерії, які мав врахувати Кабінет Міністрів України при формуванні нового переліку, зокрема:

• держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;

• держави, які не розкривають у публічному доступі інформацію про структуру власності юридичних осіб;

• держави, з якими Україною не укладено міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

За такими критеріями до Переліку № 449 увійшли 76 держав та територій порівняно з 73 у попередньому переліку, а саме:

Австрійська Республіка (згідно з п. 1 розпорядження № 677-р з 01.08.2015 р. буде вилучено),

Ангілья,

Князівство Андорра,

Актигуа і Барбуда,

Аруба,

Співдружність Багамських Островів,

Барбадос,

Королівство Бахрейн,

Беліз,

Бермудські Острови,

Республіка Болгарія,

Боснія і Герцеговина,

Британські Віргінські Острови,

Бруней-Даруссалам,

Республіка Вануату,

Віргінські острови Сполучених Штатів Америки,

Гваделупа,

Гернсі,

Гібралтар,

Особливий адміністративний район Китаю — Гонконг,

Гренада,

Грузія,

Джерсі,

Ірландія,

Автономне співтовариство Канарські острови Королівства Іспанія,

Республіка Кабо-Верде,

Кайманові Острови,

Держава Катар,

Киргизька Республіка,

Республіка Кіпр,

Автономний край Косово і Метохія Республіки Сербія,

Кюрасао,

Королівство Лесото,

Республіка Ліберія,

Ліванська Республіка,

Князівство Ліхтенштейн,

Велике Герцогство Люксембург,

Особливий адміністративний район Китаю — Макао,

Колишня Югославська Республіка Македонія,

Федеративна територія Лабуан Малайзії,

Мальдівська Республіка,

Республіка Мальта,

Королівство Марокко,

Мартініка,

Республіка Маршаллові Острови,

Федеративні Штати Мікронезії,

Республіка Молдова,

Монтсеррат,

Республіка Науру,

Ніуе,

Об’єднані Арабські Емірати,

Султанат Оман,

Острів Мен,

Острови Кука,

Острови Теркс і Кайкос,

Республіка Палау,

Республіка Панама,

Республіка Парагвай,

Співдружність Північних Маріанських Островів,

Автономний регіон Мадейра Португальської Республіки,

Республіка Сан-Маріно,

Демократична Республіка Сан-Томе і Прінсіпі,

Республіка Сейшельські Острови,

Сент-Вінсент і Гренадіни,

Сент-Кітс і Невіс,

Сент-Люсія,

Республіка Сінгапур,

Сінт-Мартен (Нідерландська частина),

Республіка Судан,

Демократична Республіка Тімор-Лешті,

Туркменістан,

Республіка Узбекистан,

Французька Гвіана,

Чорногорія,

Швейцарська Конфедерація,

Ямайка.

Як бачимо, у Переліку № 449 практично 95% становлять ті самі країни та території, що були раніше. Що ж змінилося?

По-перше, з нового переліку вилучено Республіку Албанію.

По-друге, до Переліку № 449 увійшли Австрійська Республіка, Туркменістан, Ніуе (держава в південній частині Тихого океану (Полінезія)) та Особливий адміністративний район Китаю — Гонконг.

Розглянемо, які податкові наслідки для платника податків можуть мати взаємовідносини з особами із держав (територій), включених до Переліку № 449.

Насамперед господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у такій державі (на такій території), визнаються контрольованими для цілей ТЦ (з урахуванням вартісних критеріїв). Отже, платник податків, який здійснює такі операції, повинен визначати обсяг свого оподатковуваного прибутку відповідно до принципу «витягнутої руки» та подавати до ДФС України відповідну інформацію та звіт про контрольовані операції згідно з пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу.

Слід зазначити, що з 01.01.2015 р. у цьому Кодексі відсутня норма, яка раніше дозволяла платнику податків виключити з-під контролю ТЦ господарські операції з контрагентом-нерезидентом, який був зареєстрований у державі (на території) з низькоподаткового переліку, у якій встановлено більше ніж одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку). У разі якщо такий контрагент сплачував у звітному році корпоративний податок за ставкою більше ніж 13% (для 2014 р.), за умови надання платником податку до ДФС України довідки, що підтверджувала обрану нерезидентом ставку податку на прибуток (корпоративного податку), встановлену у державі його реєстрації, операції з таким нерезидентом не вважалися контрольованими.

Платнику податків також слід звернути увагу на підпункти 140.5.4 та 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу, якими встановлено особливості збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду.

Так, відповідно до пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу фінансовий результат платника податків збільшується на 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт, послуг, придбаних у нерезидентів, які зареєстровані в державах (на територіях), зазначених у переліку Кабінету Міністрів. Тобто у разі придбання товарів/робіт/послуг із таких країн, в тому числі з Австрії, Люксембургу, Кіпру чи Швейцарії, в загальному випадку платник має право враховувати для цілей податкового обліку лише 70% від здійснених витрат, якщо не буде належного обґрунтування суми таких витрат із застосуванням методів ТЦ, передбачених у ст. 39 Податкового кодексу.

Посилання на перелік «податкових гаваней» містить й пп. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу, яким визначено, що фінансовий результат платника податків збільшується на суму витрат щодо нарахування роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховано на користь нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу (держави (території), які увійшли до Переліку № 449).

Звертаємо увагу, що платник має право не застосовувати обмеження, встановлені підпунктами 140.5.4 та 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу, лише у двох випадках:

• якщо операція є контрольованою і сума витрат (роялті) відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовується у звіті про контрольовані операції та у відповідній документації з ТЦ;

• якщо операція не є контрольованою, однак сума витрат (роялті) підтверджується за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Податкового кодексу, але без подання звіту. Враховуючи, що з 01.01.2015 р. визначення поняття звичайних цін не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 Податкового кодексу, зазначені норми мають бути найближчим часом уточнені або має бути роз’яснено їх застосування.

Оскільки Перелік № 449 затверджено 14.05.2015 р., то у платників податків виникає запитання: чи вважаються контрольованими господарські операції з особами, зареєстрованими в Австрії, Туркменістані, Ніуе та на території Гонконгу, здійснені ними у січні — травні 2015 р.?

Згідно з п. 5 Указу № 503/97 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. У розпорядженні № 449-р відсутнє застереження щодо дати набрання чинності, отже, воно діє з 14.05.2015 р.

Таким чином, у 2015 звітному році контрольованими операціями з нерезидентами, зареєстрованими у Австрійській Республіці, Особливому адміністративному районі Китаю — Гонконзі, Ніуе та Туркменістані, визнаються господарські операції, здійснені у період з 14.05.2015 р. по 31.12.2015 р.

Також саме цей період має враховуватися платником для розрахунку вартісного критерію (1 млн. грн. без ПДВ), визначеного абзацом третім пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу, при здійсненні операцій з нерезидентами з цих країн (територій).


Діапазон та медіана: статистичні розрахунки в ТЦ

Постановою № 381 затверджено Порядок розрахунку діапазону цін (рентабельності) та медіани такого діапазону для цілей ТЦ (далі — Порядок № 381).

Необхідність видання урядом цього документа обумовлено змінами, внесеними до п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу, якими, зокрема, із назви діапазону цін та діапазону рентабельності вилучено термін «ринкові» та запроваджено новий — «медіана діапазону цін (рентабельності)».

Новий порядок порівняно з попереднім Порядком розрахунку та застосування ринкового діапазону цін і ринкового діапазону рентабельності для цілей ТЦ, затвердженим постановою № 763 (втратила чинність відповідно до постанови № 381), — дуже лаконічний.

Фактично це текстовий опис формул статистичного розрахунку: діапазону цін (рентабельності) як інтервалу значень цін (рентабельності) зіставних операцій, відібраних для зіставлення з ціною (рентабельністю) контрольованої операції для оцінки відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки», та медіани діапазону цін (рентабельності) як значення ранжируваного ряду всіх відібраних значень зіставних операцій (цін або показників рентабельності), яке поділяє вибірку цих значень на дві рівні частини (перебуває в середині такого ряду).

Метою розрахунку діапазону цін (рентабельності) є виключення екстремальних значень з вибірки показників зіставних операцій, яка використовується для визначення ціни (рентабельності) за принципом «витягнутої руки». Для цього вибірка цін (фінансових показників) зіставних операцій, впорядкована за зростанням, розділяється на чотири рівні інтервали.

Значення вибірки, які ділять її на такі рівні інтервали, в статистичній науці називають квартилями. Перший або нижній квартиль відокремлює 25% значень, другий квартиль — 50% значень, третій або верхній квартиль — 75% значень.

Інтервал значень між нижнім та верхнім квартилями, який ще називають інтерквартильним діапазоном, вважається більш достовірним та репрезентативним, ніж повна вибірка значень за рахунок відсутності «надзвичайних» показників — дуже низьких та дуже великих.

Другий квартиль ранжируваної вибірки фактично і є медіаною, оскільки половина значень мають показники менші, ніж медіана, а інша половина — більші, ніж медіана.

Незважаючи, що на перший погляд розрахунок діапазону цін (рентабельності) та медіани такого діапазону досить складний, при практичному використанні його застосування не викликає жодних труднощів.

З’ясуємо детальніше, коли та як необхідно застосовувати Порядок № 381.

Нагадаємо, що відповідно до підпунктів 39.3.2.2 та 39.3.2.3 пп. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу у разі якщо під час застосування методів ТЦ порівняння ціни або фінансового показника контрольованої операції проводиться з цінами або фінансовими показниками кількох зіставних неконтрольованих операцій, використовується діапазон цін (рентабельності).

Якщо ціна в контрольованій операції або відповідний показник рентабельності контрольованої операції перебуває:

• у межах діапазону, вважається, що такі умови контрольованої операції відповідають принципу «витягнутої руки»;

• поза межами діапазону цін (рентабельності), використовується медіана діапазону цін (рентабельності).

Використання медіани діапазону цін (рентабельності) полягає у розрахунку податкових зобов’язань платника податків виходячи з ціни (показника рентабельності), який дорівнює значенню медіани такого діапазону.

При цьому застосування для цілей оподаткування медіани здійснюється виключно за умови, що це не призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Порядком № 381 встановлено, що для визначення діапазону цін (рентабельності) використовується вибірка цін (фінансових показників) зіставних операцій, впорядкована за зростанням. Кожному значенню вибірки, починаючи з мінімального, присвоюється порядковий номер. Якщо вибірка містить два і більше однакових значення, до неї включаються всі такі значення. До вибірки не включається ціна (фінансовий показник) контрольованої операції.

Для кращого розуміння положень Порядку № 381 розглянемо декілька прикладів.

Приклад 1. Ціна товару у контрольованій операції становить 300 $/т. Маємо інформацію про ціни шести зіставних операцій ($/т): 330, 250, 400, 320, 380, 330.

Впорядковуємо всі ці ціни за зростанням, кожній ціні присвоюємо порядковий номер:

Порядковий номер

1

2

3

4

5

6

Вибірка цін

250

320

330

330

380

400

Як бачимо, до вибірки значень цін зіставних операцій було включено обидва значення ціни 330 $/т, кожне з яких має окремий порядковий номер у вибірці (номери 3 та 4). Всього вибірка включає шість значень.

Для того щоб визначити діапазон цін, який становлять значення вибірки між нижнім та верхнім квартилем, необхідно розрахувати ці квартилі.

Визначаємо нижній квартиль нашого діапазону цін. Для цього множимо число значень вибірки (в нашому прикладі це 6) на коефіцієнт 0,25:

6 х 0,25 = 1,5.

Добуток не є цілим числом (дробове число). У дробовому числі 1,5 ціла частина дорівнює 1. Збільшуємо це значення на одиницю: 1 + 1=2. Отже, нижнім квартилем діапазону цін буде ціна, яка має порядковий номер 2. У нашому діапазоні це ціна 320 $/т.

Визначаємо верхній квартиль діапазону цін. Для цього множимо число значень вибірки 6 на коефіцієнт 0,75:

6 х 0,75 = 4,5.

Добуток не є цілим числом (дробове число). У дробовому числі 4,5 ціла частина дорівнює 4. Збільшуємо це значення на одиницю: 4+1 = 5. Отже, верхнім квартилем діапазону цін буде ціна, яка має порядковий номер 5. У нашому діапазоні це ціна 380 $/т.

Ми отримали діапазон цін, нижній квартиль якого є його мінімальним значенням та дорівнює 320 $/т. Максимальне значення діапазону цін (верхній квартиль) дорівнює 380 $/т.

Ціна контрольованої операції становить 300 $/т. Ця ціна перебуває поза межами діапазону цін, отже, вона не відповідає принципу «витягнутої руки» і ми повинні застосовувати медіану діапазону цін.

Для визначення медіани діапазону цін множимо число значень вибірки 6 на коефіцієнт 0,5:

6 х 0,5 = 3.

Добуток є цілим числом. Отже, медіаною діапазону цін буде ціна, яка розраховується як середнє арифметичне значення між ціною, що має у вибірці порядковий номер, рівний такому цілому числу, та ціною, що має наступний порядковий номер у вибірці. Отриманий добуток дорівнює 3. Цьому значенню у нашій вибірці відповідає ціна 330 $/т. Наступний порядковий номер — 4, йому відповідає ціна 330 $/т. Середнє арифметичне цих цін: (330 + 330)/2 = 330. Таким чином, медіаною діапазону буде ціна 330 $/т.

Припустимо, що контрольована операція, яку ми розглядаємо у прикладі, це операція з продажу товару пов’язаній особі — нерезиденту. Обсяг операції — 10 000 т. У зв’язку з тим, що ціна контрольованої операції перебуває поза межами діапазону цін, платник податків має збільшити податкове зобов’язання з податку на прибуток на різницю між договірною ціною — 300 $/т та значенням медіани — 330 $/т.

Сума податку на прибуток, яку платник повинен додатково сплатити, становить:

(330$ - 300$) х 10 000 т х 18% (податок на прибуток) = 54 000$.

Якщо ж під час контрольованої операції платник податків придбавав товар за ціною 300 $/т, то незважаючи на те що договірна ціна перебуває поза межами діапазону цін, медіана не застосується та податкове зобов’язання не коригується, оскільки це призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Приклад 2. Показник валової рентабельності контрольованої операції становить 30%. Маємо інформацію про фінансові показники чотирьох зіставних операцій. Показники валової рентабельності зіставних операцій — 20, 34, 25, 38%.

Впорядковуємо всі показники рентабельності за зростанням, кожному фінансовому показнику ціни присвоюємо порядковий номер:

Порядковий номер

1

2

3

4

Вибірка фінансових показників (показників рентабельності), %

20

25

34

38

Визначаємо діапазон рентабельності, для цього розраховуємо нижній та верхній квартилі діапазону.Для отримання показника нижнього квартиля множимо число значень вибірки 4 на коефіцієнт 0,25:

4 х 0,25 = 1.

Добуток є цілим числом — 1. Тому розраховуємо середнє арифметичне значення між значенням показника рентабельності, що має у вибірці порядковий номер, рівний такому цілому числу (20%), та значенням, що має наступний порядковий номер у вибірці (25%):

(20% + 25%)/2 = 22,5%.

Таким чином, нижній квартиль дорівнює 22,5%.

Визначаємо верхній квартиль діапазону рентабельності. Для цього множимо число значень вибірки 4 на коефіцієнт 0,75.

4 х 0,75 = 3.

Добуток є цілим числом — 3. Розраховуємо середнє арифметичне значення між значенням фінансового показника, що має у вибірці порядковий номер, рівний такому цілому числу (34%), та значенням, що має наступний порядковий номер у вибірці (38%):

(34% + 38%)/2 = 36%.

Таким чином, верхній квартиль дорівнює 36%.

Ми отримали діапазон рентабельності, мінімальне значення (нижній квартиль) якого дорівнює 22,5%, а максимальне значення (верхній квартиль) — 36%.

Показник рентабельності контрольованої операції (30%) перебуває в межах діапазону рентабельності (22,5 — 36%), тому вважається, що умови контрольованої операції відповідають принципу «витягнутої руки». Медіану в цьому випадку розраховувати немає потреби.

Приклад 3. У першому прикладі, який ми розглядали, вибірка містила парну кількість значень. Розглянемо приклад для розрахунку медіани у разі, якщо вибірка містить непарну кількість значень.

Маємо інформацію про ціни п’яти зіставних операцій: 86, 70, 76, 72, 80.

Впорядковуємо всі ціни за зростанням, кожній ціні присвоюємо порядковий номер:

Порядковий номер

1

2

3

4

5

Вибірка цін

         

Вибірка включає п’ять значень.

Для визначення медіани діапазону цін множимо число значень вибірки 5 на коефіцієнт 0,5:

5 х 0,5 = 2,5.

Добуток не є цілим числом (дробове число). У дробовому числі 2,5 ціла частина дорівнює 2. Збільшуємо це значення на одиницю: 2+1=3. Медіаною діапазону буде ціна, яка має порядковий номер 3. У нашому діапазоні порядковому номеру 3 відповідає ціна 76.


Запитання-відповіді: Реєстратори розрахункових операцій

ГРАНИЧНИЙ РОЗМІР РІЧНОГО ОБСЯГУ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ З РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ВЛАСНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ЗАСТОСУВАННЯ РРО ПРИ ЙОГО ПЕРЕВИЩЕННІ

ТОВ, що застосовує загальну систему оподаткування, займається вирощуванням культур і розведенням тварин, планує реалізовувати власну продукцію за готівку. Який граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з реалізації власної продукції встановлено для такого підприємства, при перевищенні якого застосування РРО є обов’язковим?

Статтею 10 Закону про РРО встановлено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок (далі — РК) та книг обліку розрахункових операцій (далі — КОРО), а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування РРО є обов’язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної економічної, фінансової політики. РК не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених ст. 9 цього Закону.

Так, п. 1 цієї статті встановлено, що РРО та РК не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ та організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку.

Інших обмежень щодо торгівлі продукцією власного виробництва без застосування РРО Законом про РРО не встановлено.

Постановою № 1336 затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій (Перелік № 1336), а також установлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування РРО є обов’язковим, для форм та умов здійснення діяльності, визначених у пунктах 2, 3, 5, 6, 13, 14, 16, 17, 22, 23, 27 цього Переліку, — 200 тис. грн. на один суб’єкт господарської діяльності, а визначених у пунктах 4 і 7, — 75 тис. грн. на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг)).

При цьому в Переліку № 1336 відсутні підприємства торгівлі продукцією власного виробництва.

Таким чином, якщо підприємство підпадає під категорію сільськогосподарських товаровиробників, які здійснюють продаж продукції власного виробництва, то при перевищенні граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) 75 тис. грн. на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг)) застосування РРО є обов’язковим.


ЗАСТОСУВАННЯ РРО ПЛАТНИКАМИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНЯТКОВО ЗА БЕЗГОТІВКОВИМ РОЗРАХУНКОМ

Чи потрібно з 01.07.2015 р. застосовувати РРО фізичним особам — підприємцям — платникам єдиного податку третьої групи, які здійснюють розрахунки за господарську діяльність з покупцями та постачальниками винятково у безготівковій формі?

Згідно з п. 1 ст. З Закону про РРО суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку РК.

Пунктом 1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 71 визначено, що цей Закон набрав чинності з 01.01.2015 р., крім абзаців п’ятнадцятого і шістнадцятого п. 110 розділу І цього Закону (стосовно змін до п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу) щодо застосування РРО, які набрали чинності для платників єдиного податку треьої групи з 01.07.2015 р. і наберуть чинності для платників єдиного податку другої групи з 01.01.2016 р.

З метою об’єктивного обліку обсягів торгівлі та надання послуг впроваджується вимога щодо застосування РРО платниками єдиного податку, а також для захисту прав споживачів виключено можливість здійснення підприємницької діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг без РРО.

Умови незастосування РРО зазначено в ст. 9 Закону про РРО, зокрема РРО та РК не застосовуються при виконанні всіх банківських послуг, крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, та операцій комерційних агентів банків з приймання готівки для подальшого її переказу.

Таким чином, фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку третьої групи мають право не застосовувати РРО у разі проведення розрахунків через банківські установи.


ПОВЕРНЕННЯ КОШТІВ ЗА ОПЛАЧЕНИЙ КАРТКОЮ ТОВАР У РАЗІ ЙОГО ПОВЕРНЕННЯ ПОКУПЦЕМ

Покупці за придбані в магазині товари здійснюють розрахунок переважно у безготівковій формі з використанням електронних платіжних засобів (карток). Часто виникають ситуації, коли на момент повернення товару в покупця відсутній банківський рахунок, наприклад закінчився строк дії платіжної картки, за допомогою якої оплачувалася покупка, і закрито відповідний банківський рахунок, а рахунок в іншому банку відсутній. Чи можна у разі повернення покупцем товару, оплаченого банківською платіжною карткою, повернути кошти готівкою?

Пунктом 2 ст. З Закону про РРО передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють рорахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) — оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з п. 5 розділу III Порядку № 417 реєстрація продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ на повну суму проведеної операції видається особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї.

Пунктом 1.4 Інструкції № 22 визначено, що безготівкові розрахунки — перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Якщо фізична особа не має рахунку в банку, то розрахунки з нею платник може здійснювати, перераховуючи кошти за платіжним дорученням на повідомлений цією особою відповідний рахунок у банку, який здійснюватиме виплату цих коштів готівкою. У реквізиті «Призначення платежу» такого платіжного доручення платник обов’язково має зазначати повністю прізвище, ім’я та по батькові цієї фізичної особи, інша інформація надається за бажанням платника (п. 3.11 Інструкції № 22).

Відповідно до п. 3.13 зазначеної Інструкції у разі якщо фізична особа не має рахунку в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, то платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв’язку шляхом перерахування відповідної суми на рахунок з переказних операцій підприємства зв’язку. Через підприємства поштового зв’язку на ім’я окремих фізичних осіб здійснюються перекази коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар тощо).

Правилами № 104 встановлено, що при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки зі споживачем здійснюють виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві в день розірвання договору, а у разі неможливості повернути гроші в цей день — в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Враховуючи вищевикладене, у разі повернення товару за безготівкові кошти покупець має право звернутися до продавця із заявою про повернення товару. При безготівкових розрахунках кошти мають перераховуватися до банку покупця або через підприємства поштового зв’язку.

У разі повернення коштів на банківський рахунок покупця, у тому числі закінчення строку використання платіжної картки, покупець має право звернутись до обслуговуючого банку із заявою про продовження строку використання платіжної картки або відкрити рахунок в іншому банку.


Єдиний соціальний внесок

ДОБРОВІЛЬНА УЧАСТЬ у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування

За нормами солідарної системи офіційно визнаний страховий стаж — період, за який сплачено страхові внески. Якщо людина працює на підприємстві, установі чи організації, де за неї сплачуються страхові внески, то період роботи зараховується до страхового стажу. Але якщо майбутній пенсіонер не працює, навчається або працює за кордоном, то йому ці періоди не зараховуються до страхового стажу. Ситуацію, що може призвести до втрат страхового стажу, легко виправити — потрібно стати учасником добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Крім того, для фізичних осіб — підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, участь у добровільному страхуванні дає право на соціальне страхування

Коло платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, визначено частиною першою ст. 10 Закону про ЄСВ, а саме:

• фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, та/або від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

• члени фермерського господарства, особистого селянського господарства — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та пенсійне страхування;

• громадяни України, які працюють за межами України, — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

• особи, які досягай 16-річного віку та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 2 — 14 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, — на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Для осіб, зазначених в абзацах третьому — п’ятому частини першої ст. 10 Закону про ЄСВ, які виявили бажання брати участь в одному з видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, розмір єдиного внеску визначається у таких відсотках до бази нарахування єдиного внеску, передбаченої п. З частини першої ст. 7 цього Закону:

• на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування — 34,3%;

• на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — 0,5%;

• на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності — 1,7%;

• на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, — 1,61%.

У разі бажання фізичних осіб — підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, брати участь у страхуванні на добровільних засадах єдиний внесок встановлюється у таких розмірах до бази нарахування:

• на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності — 36,6%;

• на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, — 36,21%.

У разі бажання зазначених осіб бути застрахованими за всіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) єдиний внесок встановлюється у розмірі 38,11% визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску.

Єдиний внесок для осіб, зазначених в абзацах третьому – п’ятому частини першої ст. 10 Закону про ЄСВ, які виявили бажання брати участь у декількох видах загальнообов’язкового державного соціального страхування, встановлюється у розмірах до бази нарахування:

• на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – 34,8%;

• на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності – 36,5%;

• на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, загальнообов’язкове держане соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, - 36,41%.

Якщо зазначені особи виявили бажання бути застрахованими за всіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності), єдиний внесок встановлюється у розмірі 38,11 % визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску.

Вищезазначені особи подають до фіскальних органів за місцем проживання заяву про добровільну участь або одноразову сплату у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 3 до Інструкції № 449, в якій зазначають, у якому виді загальнообов'язкового державного соціального страхування вони бажають брати участь; копію трудової книжки (за наявності); копію документа, що посвідчує особу.

Члени фермерського господарства, особистого селянського господарства надають документ, що підтверджує їх членство у такому господарстві.

Громадяни України, які працюють за межами України, надають документ уповноваженого органу, який підтверджує роботу особи в країні, де вона перебуває, та що ця особа не є застрахованою у відповідній системі соціального страхування. Зазначений документ повинен бути легалізований посольством (консульством) України, юрисдикція якого поширюється на країну, де працює така особа.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, після перевірки викладених у заяві відомостей фіскальними органами у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, наведеного у додатку 4 до Інструкції № 449.

Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.

У разі бажання особи сплатити єдиний внесок за попередні періоди, в яких така особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2010 р.), і отримання від неї заяви про одноразову сплату у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування після перевірки викладених у заяві відомостей фіскальними органами у строк не пізніше ніж ЗО календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про одноразову сплату у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування за формою, наведеною в додатку 5 до Інструкції № 449.

При цьому сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок та більшою за суму єдиного внеску, обчисленого, виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого на дату укладення договору. Єдиний внесок зазначеними особами сплачується щомісяця в установленому в договорі про добровільну участь розмірі до 20 числа місяця, що настає за місяцем, за який він сплачується, крім осіб, які здійснюють одноразову сплату. У разі дострокового розірвання договору про добровільну участь сплачені суми єдиного внеску поверненню не підлягають, при цьому період, за який сплачено єдиний внесок, враховується у страховому стажі тільки за умови подання звіту.

Фізичні особи — підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, сплачують єдиний внесок у розмірі та строки, установлені в договорі про добровільну участь.

Відповідно до п. 5 розділу III Порядку № 435 такі особи формують та подають самі за себе звіт протягом 30 календарних днів після закінчення строків дії договору. Звітним періодом є тривалість дії договору. Звіт подається за формою згідно з додатком 6 до Порядку, крім фізичних осіб — підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, які формують та подають самі за себе звіт за формою згідно з додатком 5 до Порядку.

Фіскальний орган відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі якщо особа:

• підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;

• не відповідає іншим вимогам, визначеним частиною першою ст. 10 Закону про ЄСВ;

• подала неповні або недостовірні відомості;

• раніше уклала договір про добровільну участь, дію якого не припинено або за яким не виконано передбачені договором умови;

• бажає укласти договір на строк менше одного року (крім одноразової сплати).

В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається.

Також договір про добровільну участь може бути достроково розірвано:

• застрахованою особою:

за її бажанням, якщо договір діяв не менше одного року (крім одноразової сплати);

у разі систематичного порушення умов договору територіальним органом Пенсійного фонду;

• фіскальним органом у разі:

набуття застрахованою особою відповідно до Закону про ЄСВ зобов’язань щодо участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;

виникнення обставин, що не відповідають визначеним Законом про ЄСВ вимогам до осіб, які мають право брати добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;

систематичного порушення застрахованою особою умов договору;

смерті застрахованої особи;

• за згодою сторін, якщо договір діяв не менше одного року (крім одноразової сплати).

В інших випадках дострокове розірвання договору про добровільну участь не допускається.

Добровільна сплата єдиного внеску забезпечить зазначеним особам (залежно від обраного виду страхування) право на пенсійне страхування, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.


Нарахування єдиного внеску НА МІНІМАЛЬНУ ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ

У цій статті розглянемо особливості нарахування єдиного внеску на заробітну плату (дохід) фізичним особам, яким у поточному місяці нараховано заробітну плату та оплату відпустки (в тому числі за майбутні періоди) в розмірі, що не перевищує мінімальної заробітної плати.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ визначено, що базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з частиною дев’ятою ст. 9 цього Закону обчислення і сплата єдиного внеску за працівників, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, здійснюються роботодавцями за рахунок сум, на які нараховано внесок.

Відповідно до частини п’ятої ст. 8 Закону про ЄСВ у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує рбзміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Статтею 2 Закону про відпустки визначено, що право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Обов’язок нарахування єдиного внеску з мінімальної заробітної плати за основним місцем роботи також передбачено у разі, коли працівник перебував частину місяця або повний місяць у оплачуваній відпустці.

У разі коли працівнику (за основним місцем роботи) до бази нарахування єдиного внеску включено оплату відпустки за наступний місяць, сума єдиного внеску розраховується таким чином:

• якщо загальна сума нарахованої заробітної плати та оплати частини відпустки, яка припадає на поточний місяць, не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску за даний місяць розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника;

• якщо відпустка, яка припадає на майбутній місяць, нараховується за повний місяць і сума нарахованої оплати відпустки менше ніж мінімальний розмір заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску за цей місяць розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника;

• якщо відпустка, що припадає на майбутнш місяць, нараховується не за повний місяць і після відпустки працівнику нараховуватиметься заробітна плата, то в поточному місяці (в якому нараховано оплату відпустки за майбутній період) єдиний внесок нараховується на суму фактичної оплати відпустки за майбутній період, оскільки загальна сума доходу ще не є відомою. При цьому якщо за підсумком звітного майбутнього місяця (суми оплати відпустки відносяться до того місяця, за який їх нараховано) загальний дохід за місяць становитиме менше мінімального розміру, виникає потреба донарахувати єдиний внесок виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу).


Бліц-відповіді на запитання

ЗАСТОСУВАННЯ РРО ПЛАТНИКАМИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ НА РИНКУ

Платники єдиного податку другої і третьої груп, які здійснюють діяльність на ринку, звільняються від застосування РРО. Що вважається здійсненням діяльності на ринку: продаж товарів з прилавків у торговельному павільйоні, у кіосках і магазинах на території ринків чи продаж товарів з прилавків за межами торговельних павільйонів? Суб'єкти підприємницької діяльності яких видів продажу не повинні використовувати РРО?

Згідно з п. 6 ст. 9 Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон про РРО) РРО та розрахункові книжки (далі — РК) не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами — підприємцями, які відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (далі — Податковий кодекс) належать до груп платників єдиного податку, що не застосовують РРО. Крім того, РРО та РК не застосовуються при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках (п. 9 зазначеної статті).

Статтею 10 Закону про РРО окремим категоріям суб’єктів господарювання залежно від форм та умов проведення діяльності дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 р. № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» затверджено Перелік таких окремих категорій, п. 3 якого передбачено, що при роздрібній торгівлі на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу) РРО не застосовується.

Відповідно до п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу платники єдиного податку другої і третьої (фізичні особи — підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи РРО не застосовують.

Враховуючи вищезазначене, фізичні особи — підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування і належать до другої і третьої груп платників єдиного податку, можуть не застосовувати РРО у випадку роздрібної торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу).

Однак при здійсненні торгівлі у приміщенні орендованого (власного) магазину будь-якої площі, у тому числі в неспеціалізованому магазині, торговельній точці, розташованій у приміщенні магазину, що знаходиться на території ринку, незалежно від кількості найманих осіб і площі господарського об’єкта слід використовувати належним чином зареєстрований РРО.

При цьому фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку першої групи при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, у тому числі в частині орендованого приміщення магазину, можуть не застосовувати РРО за умови дотримання вимог чинного законодавства України.


ТОВАРИ (РОБОТИ, ПОСЛУГИ) ПРИДБАНО У ПЛАТНИКА ЄДИНОГО ПОДАТКУ

Чи має право фізична особа — підприємець, яка застосовує загальну систему оподаткування, включати до складу витрат вартість придбаних товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку?

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця.

Пунктом 177.4 вищезазначеної статті встановлено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, який не обмежує фізичну особу — підприємця в придбанні товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку.

Таким чином, фізична особа — підприємець, яка застосовує загальну систему оподаткування, при визначенні об’єкта оподаткування має право включати до складу витрат вартість придбаних товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку за умови, що такі витрати пов’язано з господарською діяльністю платника та підтверджено відповідними первинними документами.


ВІДСУТНІ ПОКАЗНИКИ АБО ОБ'ЄКТИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ОПОДАТКУВАННЮ: ПОДАВАТИ ДЕКЛАРАЦІЮ ЧИ НІ?

Чи зобов'язана фізична особа — підприємець — платник єдиного податку, що не має показників або об'єктів, які підлягають декларуванню (оподаткуванню), подавати податкову декларацію платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця?

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, згідно з вимогами цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік, для третьої — календарний квартал.

Податкова декларація фізичними особами — підприємцями — платниками єдиного податку першої та другої груп подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, платниками єдиного податку третьої групи — протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу).

У Податковій декларації фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку першої та другої груп повинні зазначити самостійно розраховані авансові платежі на майбутній рік, які згідно з п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу підлягають сплаті щомісяця не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку третьої групи відображають у Податковій декларації суму доходу за звітний (податковий) період, що підлягає сплаті. Доходом фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, передбаченій п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу.

Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування (п. 292.14 ст. 292 Податкового кодексу).

Крім того, неподання протягом року контролюючим органам податкових декларацій, документів фінансової звітності є підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця (п. 2 ст. 46 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»).

Таким чином, фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку, які не отримували протягом звітного періоду доходи та не мають об’єктів оподаткування, що підлягають декларуванню, зобов’язані подавати податкову декларацію платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця у строки, передбачені п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу.


СПЛАТА ВІЙСЬКОВОГО ЗБОРУ У РАЗІ ОРЕНДИ МАЙНА ПРИВАТНИМ НОТАРІУСОМ

Хто і коли сплачує військовий збір з орендної плати у разі, якщо майно у фізичної особи орендує приватний нотаріус?

Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу, а саме: фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу), зокрема для резидента — це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 165 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 170.1.2 цього пункту податковим агентом платника податку — орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об’єктів нерухомості є орендар.

Згідно з пп. 1.5 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього Кодексу, зокрема податкові агенти — для оподатковуваних доходів із джерела їх походження в Україні.

Тобто приватний нотаріус, який виплачує доходи фізичній особі (орендна плата за надання майна в оренду), є податковим агентом щодо таких доходів.

Відповідно до пп. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу, за ставкою в розмірі 1,5%.

Платники збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 Податкового кодексу(пп. 1.6 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Таким чином, приватний нотаріус для забезпечення виконання ним обов’язку податкового агента щодо виплачених фізичній особі доходів у вигляді орендної плати зобов’язаний відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету збір з доходу, що виплачується на користь платника та оподатковується під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок (форма № 1ДФ) до контролюючого органу за місцем свого розташування.


РЕАЛІЗАЦІЯ ПІДАКЦИЗНИХ ТОВАРІВ МАГАЗИНАМ БЕЗМИТНОЇ ТОРГІВЛІ АКЦИЗНИМ ПОДАТКОМ НЕ ОПОДАТКОВУЄТЬСЯ

Чи оподатковуються акцизним податком з роздрібної торгівлі операції з реалізації вітчизняними виробниками підакцизних товарів магазинам безмитної торгівлі або розміщення у митному режимі безмитної торгівлі ввезених на митну територію України підакцизних товарів?

Податковий кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні.

Реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів — це продаж таких товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Магазини безмитної торгівлі не є кінцевими споживачами підакцизних товарів, тому операція з реалізації вітчизняними виробниками підакцизної продукції магазинам безмитної торгівлі не є об’єктом оподаткування акцизним податком з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Розміщення у митному режимі безмитної торгівлі ввезених на територію України підакцизних товарів також не є операцією з реалізації таких товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання і тому не є об’єктом оподаткування акцизним податком з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.


СПЛАТА РЕНТНОЇ ПЛАТИ У РАЗІ ОРЕНДИ ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Чи є платником рентної плати за спеціальне використання води суб'єкт господарювання у разі оренди приміщення (у тому числі квартири), яке належить фізичній особі, для здійснення господарської діяльності (надання перукарських послуг тощо)?

Пунктом 255.1 ст. 255 Податкового кодексу платниками рентної плати за спеціальне використання води (далі — рентної плати) визначено водокористувачів — суб’єктів господарювання, які здійснюють використання води, вилученої з водних об’єктів безпосередньо (або отримують воду від інших водокористувачів).

Не належать до платників рентної плати водокористувачі, зокрема юридичні особи, фізичні особи — підприємці, платники єдиного податку, що використовують воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, а саме: в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані (п. 255.2 ст. 255 Податкового кодексу).

Водокористувач зобов’язаний здійснювати спеціальне водокористування згідно зі ст. 44 Водного кодексу України лише за наявності дозволу (первинні водокористувачі) або на підставі умов, визначених господарськими відносинами між первинним і вторинним водокористувачами, зокрема, на підставі договору на поставку води (вторинні водокористувачі).

Відповідно до пп. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 Податкового кодексу за обсяги води, переданої водокористувачем-постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, рентна плата обчислюється і сплачується таким водокористувачем-постачальником.

Таким чином, суб’єкт господарювання при використанні води в орендованому приміщенні (у тому числі квартирі), що належить фізичній особі, для здійснення господарської діяльності (у тому числі надання перукарських послуг тощо) є платником рентної плати за умови укладання договору на поставку води з водокористувачем — постачальником води.

Якщо договір на поставку води укладено не було, то рентна плата обчислюється і сплачується безпосередньо водокористувачем — постачальником води за обсяги води, фактично використані суб’єктом господарювання — орендарем.


МІСЦЕ ПОДАТКОВОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПЛАТНИКА РЕНТНОЇ ПЛАТИ НЕ ЗБІГАЄТЬСЯ З МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ

Чи подається копія податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води (далі — рентної плати) до органу ДФС за місцем податкової реєстрації суб'єктом господарювання, який подає податкову декларацію за несамостійні структурні підрозділи за неосновним місцем обліку (місцезнаходженням водних об'єктів, з яких здійснюється використання води)?

Порядком подання податкової звітності з рентної плати, визначеним ст. 257 Податкового кодексу, передбачено, що податкова звітність з рентної плати подається за місцем податкової реєстрації (основним місцем обліку) суб’єкта господарювання — водокористувача.

Філії, відділення, інші відокремлені підрозділи водокористувача, які мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс за своїм місцем податкової реєстрації (пп. 255.11.17 п. 255.11 ст. 255 цього Кодексу), а якщо до складу водокористувача входять структурні підрозділи, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності та не складають окремого балансу, то податкова звітність подається водокористувачем, до складу якого входять такі структурні підрозділи, за місцезнаходженням водних об’єктів (пп. 255.11.18 зазначеного пункту).

Відповідно до норм п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу, якщо суб’єкт господарювання — водокористувач має розташовані на територіях інших, ніж головне підприємство, адміністративно-територіальних одиниць структурні підрозділи, які здійснюють використання води для господарських потреб, то такий суб’єкт повинен стати на облік як платник рентної плати за таким неосновним місцем обліку в органах ДФС за місцезнаходженням цих водних об’єктів.

Таким чином, оскільки суб’єкт господарювання подає податкову звітність з рентної плати за своїм основним місцем обліку (місцем податкової реєстрації), а за несамостійні структурні підрозділи — за неосновним місцем обліку (місцезнаходженням водних об’єктів, з яких здійснюється використання води), і місце обліку платника рентної плати не збігається з місцезнаходженням водних об’єктів, з яких здійснюється використання води, то з метою контролю за правильністю обчислення податкових зобов’язань з рентної плати такий суб’єкт господарювання — платник рентної плати має подавати за основним місцем обліку (місцем податкової реєстрації) копію податкової звітності з рентної плати за такими несамостійними структурними підрозділами.


Запитання – відповіді: Податок на додану вартість

БАЗА ОПОДАТКУВАННЯ ПРИ ПРОДАЖУ В 2014 РОЦІ РАНІШЕ ІМПОРТОВАНИХ ТОВАРІВ

ТОВ здійснює оптову торгівлю овочами та фруктами. При ввезенні цих товарів на митну територію України воно сплатило ПДВ виходячи зі статистичної вартості товару, яка вище від фактурної вартості. На митній території України продаж здійснювався за договірною ціною, яка нижче від статистичної. За якою вартістю слід було нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ за операціями з продажу цих товарів на митній території України у 2014 р.: виходячи зі статистичної вартості чи договірної?

З метою оподаткування ПДВ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається відповідно до ст. 188 Податкового кодексу. Згідно з п. 188.1 цієї статті у редакції, що діяла з 01.09.2013 р. до 01.01.2015 р., база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначалася виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій — не нижче за звичайні ціни, визначені відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)).

Таким чином, для операцій з постачання товарів, ввезених платником податку на митну територію України, база оподаткування визначається за загальним правилом — виходячи з їх договірної вартості без урахування величини митної вартості.

Лише за умови, що ввезені платником на митну територію України товари беруть участь у контрольованих операціях, база оподаткування ПДВ за операціями з постачання таких товарів визначатиметься на рівні звичайних цін, встановлених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу.

З 2015 р. Законом № 71 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу доповнено нормою, якою встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче за ціну придбання таких товарів/послуг.

Враховуючи вищезазначене, при постачанні товарів/послуг на митній території України у 2014 р. база оподаткування ПДВ визначалася виходячи з їх договірної вартості (крім контрольованих операцій). На рівні звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу, база оподаткування ПДВ за операціями з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначалася за умови, що такі товари брали участь у контрольованих операціях.


ПОДАТКОВУ НАКЛАДНУ ПОМИЛКОВО ВИПИСАНО НА НЕПЛАТНИКА ПДВ

У березні 2015 р. платником ПДВ було здійснено постачання товарів/послуг та складено податкову накладну на неплатника ПДВ. Потім з'ясувалося, що покупець цих товарів/послуг на момент такого постачання вже був зареєстрований платником ПДВ та просить надати йому податкову накладну, складену на нього як на платника ПДВ. Чи можливо та яким чином виправити таку ситуацію, якщо зазначену податкову накладну, складену на неплатника ПДВ, вже зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних?

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов’язаний у встановлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов’язань продавця (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу).

Пунктом 192.1 ст. 192 цього Кодексу передбачено, що розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 21 Порядку № 957 у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов’язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, згідно зі ст. 192 Податкового кодексу постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі — розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Пунктом 22 цього Порядку передбачено, що розрахунки коригування до податкових накладних, які не видаються отримувачу (покупцю) — платнику податку (за наявності законодавчих підстав для складання таких розрахунків коригування), підлягають реєстрації в ЄРПН постачальником (продавцем).

Таким чином, з метою виправлення ситуації, зазначеної у запитанні, продавець повинен скласти та зареєструвати в ЄРПН:

• розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на неплатника ПДВ, з урахуванням таких особливостей:

у заголовній частині зазначаються дані із заголовної частини податкової накладної, складеної на неплатника (тобто у рядку «Особа (платник податку) — покупець» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер покупця» відображається умовний ІПН «100000000000»), в табличній частині зазначаються зі знаком «-» обсяг операцій з постачання товарів/послуг та інші показники, що були зазначені в такій податковій накладній;

у полі «Дата складання» зазначається «поточна» дата, тобто дата, на яку було виявлено помилку у складанні податкової накладної;

• другу податкову накладну із урахуванням таких особливостей:

у заголовній частині зазначаються дані покупця — платника податку, якому було здійснено постачання товарів/ послуг;у полі «Дата складання податкової накладної» зазначається дата виникнення податкових зобов’язань продавця, тобто дата складання податкової накладної на неплатника податку;

такій податковій накладній присвоюється новий порядковий номер, відмінний від порядкового номера податкової накладної, складеної на неплатника податку;

у табличній частині такої податкової накладної зазначаються обсяг операцій з постачання товарів/послуг та інші показники, що були зазначені в податковій накладній, складеній на неплатника податку.

Також слід звернути увагу, що у разі якщо в період з дати складання податкової накладної на неплатника податку до дати фактичного складання другої податкової накладної (на платника податку) відбулася зміна суми компенсації вартості товарів/послуг, зазначених у податковій накладній, складеній на неплатника податку, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадку повернення товарів/послуг або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, то у другій податковій накладній не допускається зазначення показників з урахуванням таких змін.

У такому випадку складається розрахунок коригування до другої податкової накладної, в якому відображається відповідне коригування кількісних і вартісних показників.

Крім того, відповідно до вимог Податкового кодексу можливість реєстрації в ЄРПН податкових накладних і розрахунків коригування зберігається протягом 180 календарних днів з дати їх складання.

Таким чином, виправити вищезазначену ситуацію можна лише у разі, якщо з дати складання податкової накладної на неплатника податку не минуло 180 календарних днів, тобто другу податкову накладну (на платника податку) може бути зареєстровано не пізніше ніж через 180 календарних днів з дати її складання, що зазначена в такій податковій накладній.

У разі якщо з дати складання податкової накладної на неплатника податку минуло 180 календарних днів, можлива лише реєстрація розрахунку коригування до податкової накладної, складеної на неплатника податку (за умови якщо з дати його складання також не минуло 180 календарних днів), при цьому другу податкову накладну (на платника податку) не може бути зареєстровано в ЄРПН, оскільки в такій накладній зазначається дата складання податкової накладної на неплатника податку, тобто дата виникнення податкових зобов’язань продавця.


РЕЄСТРАЦІЯ ПЛАТНИКОМ ПДВ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Громадська організація — юридична особа з метою надання допомоги передає безоплатно необхідні товари дитячим садкам, інтернатам, школам. Чи потрібно такій організації реєструватися платником ПДВ?

Згідно зі ст. 1 Закону № 4572 громадська організація — це громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об’єднання — це добровільне об’єднання фізичних та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. Громадське об’єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Для цілей оподаткування ПДВ платником цього податку вважається (пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу), зокрема, юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі, у тому числі така, яка ввозить товари на митну територію України.

Постачанням товарів вважається будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 вищезазначеного Кодексу).

У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 грн. (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої — третьої груп (п. 181.1 ст. 181 цього Кодексу).

Зауважимо, що статус неприбутковості не впливає на визначення особи платником ПДВ.

Отже, громадська організація — юридична особа у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, загальна сума яких протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 1 000 000 грн. (без урахування ПДВ), зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі.

Окремо слід зазначити, що ст. 197 Податкового кодексу передбачається звільнення від оподаткування ПДВ операцій з безоплатного постачання товарів/послуг (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) як надання благодійної допомоги благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам (суб’єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації (пп. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу).


КОРИГУВАННЯ ПОДАТКОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ЗА МИНУЛИЙ ПЕРІОД У ЗВІТНОСТІ

Підприємством виявлено завищення податкових зобов'язань з ПДВ за окремі періоди 2014 р. у зв'язку з помилковим визначенням бази оподаткування. Як у звітності можна виправити цю помилку?

Порядок внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному ст. 50 Податкового кодексу.

Зокрема, згідно з п. 50.1 ст. 50 цього Кодексу та розділом IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом № 966 (у редакції наказу № 13), у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, — не пізніше закінчення 1095 дня) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, коли проводяться документальна планова та позапланова перевірки:

• або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3% від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

• або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, яка подається за податковий період, що настає за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу в розмірі 5% від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

При цьому платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлено (п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу).

У разі виправлення помилок у рядках раніше поданої декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включено уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

У графі 4 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, який виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.

У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення, а у графі 6 — сума помилки (абсолютне значення).


ПОДАННЯ ЗВІТНОСТІ ПРИВАТНИМИ НОТАРІУСАМИ

Про те, які звіти протягом року та річні звіти потрібно подавати приватному нотаріусу, а також які терміни сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску, читайте у цій статті.

Сплата ПДФО та подання податкової декларації

У п. 178.1 ст. 178 Податкового кодексу зазначено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік.

Доходи приватних нотаріусів, отримані протягом календарного року, оподатковуються за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу, тобто 15 (20)%.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Для визначення бази оподаткування ПДФО розраховується середньомісячний оподатковуваний дохід.

Пунктом 178.5 ст. 178 Податкового кодексу визначено, що під час виплати суб'єктами господарювання — податковими агентами приватним нотаріусам доходів, безпосередньо пов'язаних з незалежною нотаріальною діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання таким нотаріусом копії довідки про взяття його на податковий облік як фізичної особи, що провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.

При цьому у разі неотримання зазначеної довідки об'єктом оподаткування будуть доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Фізичні особи, які провадять незалежну нотаріальну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності та за результатами звітного року подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі — Податкова декларація), затверджену наказом № 793, до 1 травня року, що настає за звітним.

Остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється приватним нотаріусом самостійно згідно з даними, зазначеними в Податковій декларації.

Сплата суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій Податковій декларації, здійснюється приватними нотаріусами до 1 серпня року, що настає за звітним (п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу).


Сплата єдиного внеску

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності, є платниками єдиного внеску.

Базою нарахування єдиного внеску для таких осіб згідно з абзацом першим частини другої ст. 7 цього Закону є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з частиною першою п. 4.2 Інструкції № 455 сплата приватними нотаріусами єдиного внеску, нарахованого за календарний рік, здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів ДФС, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, до 1 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації.

Відповідно до Порядку № 454 приватні нотаріуси мають формувати та подавати до органів ДФС звіт згідно з табл. З додатка 5 до цього Порядку один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом.

Додаток 23

Подання податкового розрахунку (форма № 1ДФ)

Відповідно до пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу особи, які згідно з цим Кодексом мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок (форма № 1ДФ) до органу ДФС за місцем свого розташування.

Пунктом 172.4 ст. 172, п. 173.4 ст. 173, п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу встановлено, що приватні нотаріуси щокварталу подають до органу ДФС за місцем розташування свого робочого місця інформацію про посвідчені ними договори щодо проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами та операцій з відчуження об'єктів рухомого майна, включаючи інформацію про вартість майна та суму сплаченого податку, а також інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування з продажу (обміну) об'єктів нерухомості відповідно до Порядку № 4.

У разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку (форма № 1ДФ) до закінчення строку його подання подається звітний новий податковий розрахунок (п. 4.2 розділу IV зазначеного Порядку).

Уточнюючий розрахунок за формою № 1ДФ подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання. Такий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди (п. 4.3 розділу IV Порядку № 4).

Водночас слід зазначити, що п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу передбачено відповідальність за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, яка тягне за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 грн.

Передбачені вищезазначеним пунктом штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку виникли у зв'язку з виконанням податковим агентом вимог п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу та були виправлені відповідно до ст. 50 цього Кодексу.


Рентна плата за спеціальне використання води

ПРИДБАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ІЗ СВЕРДЛОВИНОЮ

Як здійснюється сплата рентної плати за спеціальне використання води у разі придбання земельної ділянки зі свердловиною (у тому числі законсервованою) для видобування підземної води?

Суб'єкт господарювання, який придбав земельну ділянку із свердловиною (у тому числі законсервованою) для видобування підземної води для здійснення спеціального водокористування, повинен:

• відповідно до вимог ст. 49 Водного кодексу отримати дозвіл на спеціальне водокористування як первинний водокористувач;

• зареєструватись як платник податків в органі ДФС (п. 1.3 розділу І Порядку № 1588);

• повідомити за формою № 20-ОПП про відповідний об'єкт, пов'язаний з оподаткуванням (свердловину, з якої здійснюється використання води), протягом 10 робочих днів після відкриття такого об'єкта (розділ VIII Порядку № 1588).

Тобто незалежно від цілей використання води (для господарських чи задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб) наявність дозволу на спеціальне водокористування визначає обов'язок суб'єкта господарювання подавати податкову звітність з рентної плати за спеціальне використання води (далі — рентна плата) наростаючим підсумком з початку року починаючи з того кварталу, в якому було здійснено реєстрацію водного об'єкта (свердловини) в органі ДФС.

Відповідно до ст. 257 Податкового кодексу податкова звітність з рентної плати подається суб'єктом господарювання за його місцем податкової реєстрації (основним місцем обліку), а якщо земельна ділянка із свердловиною для видобування підземної води розташована на території іншої, ніж суб'єкт господарювання, адміністративно-територіальної одиниці, то згідно з нормами п. 63.3 ст. 63 цього Кодексу — за неосновним місцем обліку в органі ДФС за місцезнаходженням такого водного об'єкта.

При цьому у разі фактичного використання води на інші, ніж задоволення виключно власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, цілі суб'єкт господарювання — водокористувач повинен нараховувати та сплачувати рентну плату за обсяги фактично використаної води відповідно до ст. 255 Податкового кодексу.


СПЛАТА РЕНТНОЇ ПЛАТИ БЮДЖЕТНОЮ УСТАНОВОЮ У РАЗІ НАДАННЯ В ОРЕНДУ ПРИМІЩЕННЯ

Чи є платником рентної плати бюджетна установа у разі здавання окремих приміщень в оренду іншим суб'єктам господарювання?

Пунктом 255.1 ст. 255 Податкового кодексу платниками рентної плати визначено водокористувачів — суб'єктів господарювання, які здійснюють використання води, вилученої з водних об'єктів безпосередньо або отримують воду від інших водокористувачів.

Відповідно до п. 255.2 зазначеної статті до платників рентної плати не належать водокористувачі, зокрема юридичні особи, фізичні особи — підприємці, платники єдиного податку, що використовують воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, а саме: в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

Водокористувач зобов'язаний здійснювати спеціальне водокористування згідно зі ст. 44 Водного кодексу лише за наявності дозволу (первинні водокористувачі) або на підставі умов, визначених господарськими відносинами між первинним і вторинним водокористувачами (вторинні водокористувачі).

Статтею 49 зазначеного Кодексу визначено, що спеціальне водокористування здійснюється первинними водокористувачами на підставі відповідного дозволу із зазначеними на 3 — 25 років лімітами використання води.

Для вторинних водокористувачів дозволим на спеціальне водокористування є встановлений у дозволі первинного водокористувача ліміт використання води та відведення стічних вод абонентами і договір на поставку води між первинним та вторинним водокористувачами (лист № 5515/16/10-11-МП).

Згідно з вимогами пп. 255.11.12 п. 255.11 ст. 255 Податкового кодексу водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів та використовують обсяги води для господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, мають обчислювати рентну плату на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання.

Отже, якщо при наданні в оренду приміщень бюджетною установою орендарем є інша бюджетна установа, то за умови, що орендодавець та орендар не використовують обсяги води для господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, рентна плата за обсяги фактично використаної води такими установами не справляється.

У разі якщо бюджетна установа — орендодавець має договір на постачання води та не використовує обсяги води для господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, а орендар — бюджетна установа використовує обсяги води для здійснення господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах без укладання окремого договору на постачання води, то платником рентної плати буде бюджетна установа — орендодавець за обсяги фактично використаної орендарем води з урахуванням обсягу втрат води в системах постачання.

Якщо орендодавець — бюджетна установа має договір на постачання води та використовує обсяги води для господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, а орендар — бюджетна установа не використовує обсяги води для здійснення господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах та не має окремо укладеного договору на постачання води, то орендодавець — бюджетна установа є платником рентної плати за весь обсяг фактично використаної води (у тому числі води, використаної орендарем).

При наданні в оренду приміщень бюджетною установою — орендодавцем іншому суб'єкту господарювання — небюджетній установі за наявності у орендодавця договору на постачання води і у разі невикористання обсягів отриманої води для здійснення господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, та використання орендарем без укладення договору на постачання води обсягів води для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб рентна плата ні орендодавцем, ні орендарем не сплачується.

Якщо орендар — небюджетна установа використовує воду також і на інші, крім виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, цілі без укладання окремого договору на постачання води, то рентну плату сплачує орендодавець — бюджетна установа за обсяги води, фактично використані орендарем, навіть якщо такий орендодавець — бюджетна установа не використовував обсяги води для здійснення господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У разі якщо орендарем — небюджетною установою, яка використовує воду на інші, крім задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, цілі укладено договір на постачання води, то такий орендар є платником рентної плати за обсяги фактично використаної ним води з урахуванням обсягу втрат води в системах постачання, а у разі використання води таким орендарем для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб такий орендар не є платником рентної плати.


Податок на доходи фізичних осіб

Міжнародні благодійні організації

З 19.06.15 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України, якою установлено, що міжнародні благодійні організації, їх філії та представництва, які надають благодійну допомогу фізичним особам, переліченим у пп. 165.1.56 п. 165.1 ст. 65 Податкового кодексу України, зазначаються у Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги.

Змінами, внесеними до Порядку реєстрації отримувачів гуманітарної допомоги, затвердженого власною постановою від 30.01.2013 р. № 39, встановлено, що для реєстрації як отримувача гуманітарної допомоги міжнародна організація подає Мінсоцполітики України нотаріально засвідчену копію установчих документів або свідоцтво про акредитацію установленого зразка, або підтвердження щодо реєстрації в МЗС України.


Державний контроль

Повідомлення фіскальним органам про прийняття на роботу працівника

Кабінетом Міністрів України затверджено порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу

Установлено, що повідомлення подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за затвердженою цією постановою формою до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

• засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб згідно з вимогами законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

• на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

• на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Постанова набирає чинності з дня опублікування.


Обов’язковий аудит суб’єктів господарювання державного сектору

З 19.06.2015 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджено критерії, згідно з якими аудиторські фірми залучаються до проведення аудиту фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності деяких суб’єктів господарювання державного сектору економіки.

Установлено, що до проведення аудиту фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності суб’єктів господарювання державного сектору економіки можуть бути залучені виключно аудиторські фірми, які відповідають затвердженим критеріям.

У разі коли стандарти бухгалтерського обліку перебають необхідні складення суб’єктом господарювання консолідованої фінансової звітності, проводиться аудит такої звітності.

Проведення аудиту здійснюється у суб’єктів господарювання державного сектору економіки:

• вартість активів яких згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 2 млрд. грн. або розмір чистого доходу яких за останній звітний рік перевищує 1,5 млрд. грн., а також Державної адміністрації залізничного транспорту починаючи зі звітності за 2013 р.;

• вартість активів яких згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 млн.грн.


Індексація мінімальної заробітної плати

Мінсоцполітики України повідомлено, що якщо розмір мінімальної заробітної плати переглядався у грудні 2013 р., то у червні 2015 р. індекс для проведення індексації заробітної плати працівників, які отримують її на рівні мінімальної, становить 71,2%, сума індексації – 657,22 грн. (1218 х 71,2/100). Отже, якщо працівник отримує заробітну плату на рівні мінімальної, то її розмір індексується у повному розмірі. Мінімальна заробітна плата підлягає індексації і окремого визначення її як об’єкта індексації не потребує.


Запитання - відповіді

МІСЦЕ ПРОВАДЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Яку інформацію необхідно зазначити платнику єдиного податку — юридичній особі у рядку 7 у «Місце провадження господарської діяльності» заяви про застосування спрощеної систему оподаткування, якщо суб'єкт господарювання планує здійснювати реалізацію своєї продукції по всій території України та експортувати її?

Відповідно до п. 298.3 ст. 298 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування (далі — заява), затвердженій наказом Мінфіну України від 20.12.2011 р. № 1675 «Про затвердження форми свідоцтва платника єдиного податку та порядку видачі свідоцтва, форми та порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та форми розрахунку доходу за попередній календарний рік», зазначається перелік обов'язкових відомостей, зокрема місце провадження господарської діяльності.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України (далі — Цивільний кодекс) та ст. 1 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців» місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління й обліку.

У разі здійснення діяльності у заздалегідь невизначених місцях (зокрема, реалізація продукції по всій території України та за кордоном) юридична особа у рядку 7 «Місце провадження господарської діяльності» заяви зазначає місцезнаходження, наведене в її реєстраційних документах.


Включення вартості рухомого та нерухомого майна до витрат підприємця

Чи має право фізична особа — підприємець, яка застосовує загальну систему оподаткування, включити до складу витрат вартість придбаного рухомого та нерухомого майна з метою використання в господарській діяльності?

Відповідно до п. 1 ст. 325 Цивільного кодексу суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які згідно із законом не можуть їм належати.

Цивільний кодекс не встановлює такого суб'єкта права приватної власності, як фізична особа — підприємець.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб — підприємців визначено ст. 177 Податкового кодексу.

Пунктом 177.4 цієї статті встановлено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, який не передбачає включення до складу витрат вартість придбаного рухомого та нерухомого майна.

Таким чином, вартість придбаного рухомого та нерухомого майна не включається до складу витрат фізичної особи — підприємця, яка застосовує загальну систему оподаткування.


СПЛАТА ВІЙСЬКОВОГО ЗБОРУ В РАЗІ ПРОДАЖУ ЧАСТКИ У СТАТУТНОМУ КАПІТАЛІ

Протягом 2015 р. фізичною особою продано частку в статутному капіталі товариства за 150 000 гри. Інвестиційний прибуток становить 50 000 гри. Чи слід у такому випадку сплачувати військовий збір? Якщо так, то з якої суми і коли?

Порядок оподаткування військовим збором встановлено п. 16ˡ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу, згідно з пп. 1.2 якого об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 зазначеного Кодексу. Цією статтею передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку відповідно до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 та 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 — 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу (крім операцій з деривативами) (пп. 170.2.2 цього пункту).

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником протягом такого року (пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу).

Таким чином, оподаткуванню військовим збором підлягає загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами.

Відповідно до пп. 1.5 п. 16ˡ підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.3 п. 168.1 цієї статті передбачено, що якщо згідно з нормами розділу IV Кодексу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Отже, сплата військового збору із сум отриманого інвестиційного прибутку здійснюється за результатами звітного податкового року.


РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ ВЛАСНОГО ВИРОБНИЦТВА БЕЗ РРО

Приватне деревообробне підприємство «А» — платник єдиного податку третьої групи реалізує продукцію власного виробництва (вагонка, дошка, брус) як за готівковим розрахунком з оформленням прибуткових касових ордерів і видачею квитанцій покупцю, так і за безготівковим розрахунком (через банк). Чи потрібно такому підприємству застосовувати РРО?

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон про РРО) РРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку.

Таким чином, таке деревообробне підприємство може реалізовувати продукцію власного виробництва (вагонка, дошка, брус) без застосування РРО як за готівковим розрахунком з оформленням прибуткових касових ордерів і видачею квитанцій покупцю, так і за безготівковим розрахунком (через банк).


ПОВЕРНЕННЯ НАДМІРУ СПЛАЧЕНИХ КОШТІВ

Чи підлягають поверненню надміру сплачені пошти спадкоємцю у разі смерті фізичної особи — підприємця?

Згідно з п. 43.1 помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до ст. 43 цього Кодексу та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника рахунку в банку проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п. 43.2 ст. 43 Податкового кодексу).

Нормами п. 43.3 цієї статті визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Перехід прав та обов'язків від особи, яка вважається померлою, до інших осіб ст. 1216 Цивільного кодексу розглядається як спадкування. Об'єктом спадщини є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Таким чином, у разі смерті фізичної особи — підприємця спадкоємець з урахуванням норм ст. 43 Податкового кодексу має право звернутися до контролюючого органу із заявою щодо повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання протягом 1095 днів з дня виникнення такої надміру сплаченої суми за умови надання відповідних документів, що підтверджують перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця).


ПОЗБАВЛЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ ПРАВА БУТИ ПЛАТНИКОМ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

Як здійснюється перехід,на сплату інших податків, зборів у разі внесення змін до статутного фонду юридичної особи — платника єдиного податку, внаслідок яких юридична особа позбавляється права бути платником єдиного податку?

Згідно з пп. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25%.

Юридичні особи — платники єдиного податку відповідно до частини п'ятої пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, зокрема, у разі невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання — з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом, у якому відбулася зміна організаційно-правової форми.

Отже, юридичні особи — платники єдиного податку третьої групи, у яких відбувся перерозподіл часток статутного капіталу таким чином, що 25% статутного фонду або більше належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом, у якому відбулися такі зміни.

Заяву для відмови від спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання має подати до контролюючого органу не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) (пп. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу).


НАРАХУВАННЯ ЄДИНОГО ВНЕСКУ НА СУМУ ГРОШОВОЇ КОМПЕНСАЦІЇ ЗА НЕВИКОРИСТАНУ ВІДПУСТКУ

Чи є базою нарахування єдиного внеску сума компенсації за невикористану відпустку звільненим з роботи особам?

Абзацом другим п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено платників єдиного внеску, зокрема юридичних осіб — роботодавців.

Базою нарахування єдиного внеску, зокрема, для таких платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці».

Суми грошових компенсацій у разі невикористання, зокрема, щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством, є базою нарахування та утримання єдиного внеску.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Підприємство після звільнення працівника не несе обов'язку страхувальника, а відповідно, і платника страхових внесків.

Отже, особам, яким після звільнення з роботи нараховано компенсацію за невикористану відпустку, єдиний внесок на зазначені суми не нараховується.


ОТРИМАННЯ МАЙНА У БЕЗОПЛАТНЕ КОРИСТУВАННЯ ЗА ДОГОВОРОМ ПОЗИЧКИ

Чи виникає дохід у фізичної особи — підприємця, яка застосовує спрощену систему оподаткування, у разі отримання майна в безоплатне користування за договором позички?

Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До договору позички застосовуються положення глави 58 Цивільного кодексу, якою регулюються відносини найму (оренди) майна.

Згідно з пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу продаж результатів робіт (послуг) — це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Тобто з метою оподаткування для платника податку — користувача операція з отримання майна у безоплатне користування за договором позички розглядається як безоплатне отримання послуг. При цьому слід враховувати положення п. 4 ст. 327 Цивільного кодексу, відповідно до якого якщо ціну у договорі не встановлено і не може бути визначено виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Пунктом 292.3 ст. 292 Податкового кодексу встановлено, що вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг) включається до суми доходу платника єдиного податку. При цьому безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Отже, при отриманні майна у безоплатне користування за договором позички до суми доходу фізичної особи — підприємця, яка застосовує спрощену систему оподаткування, включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду послуг з урахуванням звичайних цін.


ЛІЦЕНЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

Виробництво, iмпорт, експорт, оптова та/чи роздрібна торгівля пивом

ДФС України повідомлено, що з 01.07.2015 р. пиво вважається алкогольним напоєм, діяльність з виробництва, імпорту, експорту, оптової та/чи роздрібної торгівлі яким на загальних пііставах, передбачених для алкогольних напоїв, підлягає ліцензуванню. Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та пeppi (без додання спирту), становить 8000 грн. на кожний окремий, зазначений у ліцензії РРО, а на території сіл i селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, — 500 грн.

При цьому якщо суб'єкт господарювання вже має ліцензію на алкогольні нaпої, окрему ліцензію на виробництво, iмпорт, експорт, оптову або роздрібну торгівлю пивом отримувати не потрібно.

Додаток 39

Правильно заповнюйте реквізити платіжних документів

Новомосковська об'єднана ДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що з 05.11.2013 року набрав чинності наказ Міністерства доходів і зборів України від 22.10.2013 року №609 «Про затвердження Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів» (далі – наказ №609), погоджений з Національним банком України.

Враховуючи викладене, Новомосковська об’єднана ДПІ переконливо просить Вас здійснити необхідні організаційні заходи, з метою уникнення проблемних питань при виконанні банком та його філіями розрахункових документів та неухильно дотримуватись Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, зокрема поля "Призначення платежу" розрахункового документа.

В Центрах обслуговування платників, що працюють про кожній ДПІ області, на інформаційних і тематичних стендах розміщено інформацію щодо рахунків, на які необхідно перераховувати податки, збори (обов’язкові платежі.


Інші роз’яснювальні матеріали.

До уваги платників податків!

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє.

Відповіді на актуальні питання щодо системи електронного адміністрування податку на додану вартість розміщені на офіційному порталі Державної фіскальної служби України за електронною адресою:

http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-zmini-2015/elektronne-administruvannya-pdv/63825.html


Електронні сервіси ДФС України для платників податків у системі електронного адміністрування ПДВ

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує.

Державною фіскальною службою України (далі – ДФС України) запроваджено ланку сервісів щодо отримання платниками податків інформації з системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі – ПДВ).

На теперішній час платникам податків пропонується 10 електронних сервісів ДФС України, які надають можливість платникам податків отримати інформацію стосовно:

- відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних (далі – ЄРПН);

- реквізитів рахунку та відомостей про стан рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ, на яку він має право зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних;

- суми збільшення, на яку платник має право зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних;

- виданих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих з порушенням граничного терміну реєстрації за запитуваний період;

- операцій з системи електронного адміністрування ПДВ.

Повну інформацію щодо переліку зазначених сервісів ДФС України та кодів форм, за якими платники податків можуть отримати інформацію з системи електронного адміністрування ПДВ, розміщена на офіційному порталі ДФС України за електронною адресою:

http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-zmini-2015/elektronne-administruvannya-pdv/63823.html


Порядок надання платником податків обов’язкової документації при здійсненні контрольованих операцій

Повідомляє наступне:

Підпунктом 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) встановлено, що на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, платники податків протягом місяця з дня отримання запиту подають документацію щодо окремих контрольованих операцій, зазначених у запиті, яка повинна містити інформацію, зазначену у підпункті 39.4.6 цього пункту.

При цьому, відповідно до підпункту 39.4.5 пункту 39.4 статті 39 Кодексу запит надсилається не раніше 1 травня року, що настає за календарним роком, в якому таку контрольовану операцію (операції) було здійснено.

Підпункт 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Кодексу містить вимогу щодо обсягу інформації, яка повинна бути відображена платником податків у документації з трансфертного ціноутворення (далі – документація).

Разом з тим вимоги щодо виду або способу відображення такої документації не встановлено: це може бути як сукупність документів, так і єдиний документ, складений у довільній формі (лист Державної фіскальної служби України від 07.07.2015 №24525/7/99-99-22-01-02-17 «Про податковий контроль за трансфертним ціноутворенням» (далі – лист ДФС України №24525)).

Згідно з підпунктом 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 Кодексу документація подається державною мовою. У разі подання разом з документацією документів, викладених іноземною мовою, платник податків одночасно подає переклад таких документів державною мовою.

Документація подається платником податків до контролюючого органу, в якому платник перебуває на обліку (підпункт 39.4.7 пункту 39.4 статті 39 Кодексу).

Підпунктом 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 Кодексу встановлено, що у разі, коли подана платником податків документація не містить інформацію в обсязі, зазначеному в підпункті 39.4.6 цього пункту, або належного обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, надсилає такому платнику податків запит з вимогою додатково подати протягом 10 днів з моменту його отримання інформацію відповідно до підпункту 39.4.6 цього пункту та/або обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки».

Інформація, яка подається на запит ДФС України відповідно до підпункту 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 Кодексу, є невід’ємною частиною документації, наданої платником податків згідно з підпунктом 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 Кодексу.

Пунктом 120.3 статті 120 Кодексу встановлено, що неподання платником податків звіту та/або обов’язкової документації про здійснені ним протягом року контрольовані операції тягне за собою накладення штрафу у розмірі три відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати за всі незадекларовані контрольовані операції.

Таким чином, штрафна санкція, передбачена пунктом 120.3 статті 120 Кодексу, застосовується контролюючим органом до платника податків у таких випадках (лист ДФС України №24525):

- якщо платник податків не надав відповідь на запит згідно з вимогами підпункту 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 Кодексу. Оскільки документація подається платником податків у довільній формі, неподанням документації слід вважати саме відсутність відповіді платника податків на запит ДФС України у встановлений Кодексом термін;

- якщо платник надав на перший запит документацію, але не в повному обсязі, як передбачено підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Кодексу, платнику податків обов’язково направляється додатковий запит відповідно до вимог підпункту 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 Кодексу. У разі, якщо відповідь на додатковий запит не містить обсяг інформації, визначеної підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Кодексу, до платника податків застосовується штрафна санкція.


Строки подання платником податків інформації щодо контрольованих операцій на додатковий запит ДФС України

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує.

Підпунктом 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) встановлено, що у разі, коли подана платником податків документація з трансфертного ціноутворення (далі – документація) не містить інформацію в обсязі, зазначеному в підпункті 39.4.6 цього пункту, або належного обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, надсилає такому платнику податків запит з вимогою додатково подати протягом 10 днів з моменту його отримання інформацію відповідно до підпункту 39.4.6 цього пункту та/або обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки».

З урахуванням вимог підпункту 39.4.7 пункту 39.4 статті 39 Кодексу така інформація подається, як і документація на перший запит відповідно до підпункту 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 Кодексу, до контролюючого органу, в якому платник перебуває на обліку.

Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (стаття 252 Цивільного кодексу України).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (стаття 254 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 (далі – Конвенція) встановлено, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі diesaquo і спливають опівночі diesadquem. Згідно зі статтею 2 цієї Конвенції термін «diesaquo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «diesadquem» означає день, у який цей строк спливає.

Враховуючи викладене та керуючись листом Державної фіскальної служби України від 07.07.2015 №24525/7/99-99-22-01-02-17 «Про податковий контроль за трансфертним ціноутворенням» платник податків повинен надати відповідь на запит, надісланий згідно з вимогами підпункту 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 Кодексу, протягом 10 календарних днів. При цьому, день отримання запиту враховується до зазначеного терміну.


Трансфертне ціноутворення

Новомосковська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області нагадує.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №72-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням» (далі – Закон №72).

Законом №72 викладено у новій редакції всю статтю 39 «Трансфертне ціноутворення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс)

Цим Законом запроваджений принцип «витягнутої руки» (пункт 39.1 статті 39 Кодексу), що є основним стандартом для трансфертного ціноутворення та відповідно до якого проводиться визначення обсягу оподаткованого прибутку на умови, які б склалися між непов’язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.

Встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» проводиться за методами, визначеними пунктом 39.3 цієї статті Кодексу, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (підпункт 39.1.4 пункту 39.1 статті 39 Кодексу).

Зміни, внесені Законом №72 щодо податкового контролю за трансфертним ціноутворенням розміщені на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України за електронною адресою:

http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-zmini-2015/transfertne-tsinoutvorennya/


Відповідальність платників податків за неподання документації з трансфертного ціноутворення

Новомосковська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області інформує.

Державною фіскальною службою України листом від 07.07.2015 №24525/7/99-99-01-02-17 «Про податковий контроль за трансфертним ціноутворенням» (далі – лист ДФС України №24525) надані роз’яснення про окремі питання застосування норм податкового законодавства щодо контролю за трансфертним ціноутворенням, зокрема, щодо розміру та процедури застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).

Підпунктом 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 Кодексу встановлено, що на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, платники податків протягом місяця з дня отримання запиту подають документацію щодо окремих контрольованих операцій, зазначених у запиті, яка повинна містити інформацію, зазначену у підпункті 39.4.6 цього пункту.

Підпунктом 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 Кодексу визначено, що у разі коли подана платником податків документація з трансфертного ціноутворення не містить інформацію в обсязі, зазначеному в підпункті 39.4.6 цього пункту, або належного обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, надсилає такому платнику податків запит з вимогою додатково подати протягом 10 днів з моменту його отримання інформацію відповідно до підпункту 39.4.6 цього пункту та/або обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки».

Фактом неподання документації з трансфертного ціноутворення (далі – документація) є:

- відсутність відповіді платника податків на запит ДФС у визначений підпунктами 39.4.4 та/або 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 Кодексу строк;

- подання документації не в повному обсязі (невідображення у наданій відповіді інформації, передбаченої підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Кодексу).

Зазначений факт обов’язково має бути зафіксовано в акті документальної позапланової перевірки, проведеної на підставі підпунктів 78.1.2 та/або 78.1.15 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Результати перевірки оформляються відповідно до статті 86 Кодексу.

Податкове повідомлення – рішення (з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником контролюючого органу (його заступником) у порядку, визначеному пунктом 86.8 статті 86 Кодексу.

Податкове повідомлення – рішення щодо сплати штрафу за формою «Р» складається та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 56 Кодексу. Зарахування спеціальних штрафних санкцій здійснюється за кодом бюджетної класифікації 21081100.

Пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу визначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, у разі застосування у 2015 році штрафної (фінансової) санкції за неподання документації щодо контрольованих операцій, здійснених платником податків у 2013 – 2014 роках, застосовується штрафна (фінансова) санкція у розмірі, передбаченому пунктом 120.3 статті 120 Кодексу, у редакції, чинній на день прийняття рішень щодо застосування такої штрафної (фінансової) санкції (лист ДФС України №24525).

Згідно з пунктом 120.3 статті 120 Кодексу (у редакції, що діє з 01.01.2015) штраф за неподання обов’язкової документації відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 Кодексу накладається контролюючим органом у розмірі три відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація. Одночасно максимальний розмір штрафу обмежено 200 розмірами мінімальної заробітної плати, що розраховується від суми контрольованих операцій, які було вказано у запиті ДФС України, направленому платнику відповідно до підпунктів 39.4.4 та/або 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 Кодексу, та по яких не було подано документацію.

Також звертаємо увагу, що пунктом 120.3 статті 120 Кодексу передбачена відповідальність платників податків у вигляді штрафу у розмірі:

- 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, – у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції (термін подання звіту визначений підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Кодексу);

- п’ять відсотків суми контрольованих операцій, що не задекларовані у звіті.


Виплата дивідендів сільськогосподарським товаровиробникам

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує.

Державною фіскальною службою України листом від 16.07.2015 №25910/7/99-99-15-02-01-17 «Про оподаткування дивідендів сільськогосподарських товаровиробників» (далі – лист ДФС України №25910) надані роз’яснення щодо порядку сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів державними унітарними підприємствами – сільськогосподарськими товаровиробниками, які є платниками єдиного податку IV групи.

Пунктом 1 статті 63 Господарського кодексу України (далі – Господарський Кодекс) визначено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності);

- спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами – суб’єктами співробітництва.

Відповідно до пункту 3 статті 63 Господарського Кодексу залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника (пункт 4 статті 63 Господарського Кодексу).

Тобто, державні унітарні підприємства відносяться до державних не корпоратизованих.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку у порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридичні особи – сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%, мають право застосовувати IV групу спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44 статті 44 Кодексу).

У законодавстві України суб’єктам господарювання надано право розподіляти прибуток. Рішення про спрямування прибутку на виплату дивідендів мають прийняти загальні збори акціонерів для акціонерного товариства або учасників для інших господарських товариств (пункт «д» частини 5 статті 41 та стаття 59 Закону України від 19.09.1991 №1576-XII «Про господарські товариства», пункт 12 частини 2 статті 33 Закону України від 17.09.2008 №514-VI «Про акціонерні товариства»).

Відповідно до підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Кодексу дивіденди – це платіж що здійснюється юридичною особою – емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.1999 №290 визначено, що дивіденди – це частина прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Тобто, дивіденди, як у розумінні Кодексу, так і в бухгалтерському обліку – це частка прибутку, яку повинен отримати акціонер в залежності від свого вкладу в статутний капітал підприємства (лист ДФС України №25910).

Основні положення порядку виплати дивідендів господарськими організаціями, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, визначає Закон України від 21.09.2006 №185-V «Про управління об’єктами державної власності».


Оподаткування дивідендів сільськогосподарських товаровиробників

Новомосковська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомляє.

Державною фіскальною службою України листом від 16.07.2015 №25910/7/99-99-15-02-01-17 «Про оподаткування дивідендів сільськогосподарських товаровиробників» (далі – лист ДФС України №25910) надані роз’яснення щодо порядку сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів державними унітарними підприємствами – сільськогосподарськими товаровиробниками, які є платниками єдиного податку IV групи.

Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлено пунктом 57.11 статті 57 Кодексу.

Згідно з цим пунктом Кодексу емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток (підпункт 57.11.2

пункту 57.11 статті 57 Кодексу).

Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток за визначеною пунктом 136.1 статті 136 Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 136.1 статті 136 Кодексу.

Авансовий внесок, передбачений підпунктом 57.11.2 пункту 57.11 статті 57 Кодексу, не справляється лише у разі виплати дивідендів суб’єктам, визначеним підпунктом 57.11.3 пункту 57.11 статті 57 Кодексу.

При цьому, якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Також пунктом 57.11 статті 57 Кодексу визначено, що правило щодо виплати дивідендних авансів також поширюється на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Основні положення порядку виплати дивідендів господарськими організаціями, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, визначає Закон України від 21.09.2006 №185-V «Про управління об’єктами державної власності» (далі – Закон №185).

Статтею 111 Закону №185 визначено обов’язок державних унітарних підприємств та їх об’єднань спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що таке спрямування за своїм економічним змістом відповідає визначеному підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Кодексу поняттю дивідендів, то при спрямуванні до Державного бюджету України частини чистого прибутку (доходу) державні унітарні підприємства та їх об’єднання нараховують на таку частину та вносять до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у порядку, визначеному пунктом 57.11 статті 57 Кодексу.

Таким чином, державні унітарні підприємства – сільськогосподарські товаровиробники, які застосовують IV групу спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у разі прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), зобов’язані нарахувати та вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у порядку, визначеному пунктом 57.11 статті 57 Кодексу. Винятків щодо несплати авансового внеску, передбаченого підпунктом 57.11.2 пункту 57.11 статті 57 Кодексу, для юридичних осіб – сільськогосподарських товаровиробників Кодексом не передбачено (лист ДФС України №25910).

Разом з тим, враховуючи положення підпункту 57.11.5 пункту 57.11 статті 57 Кодексу стосовно того, що авансовий внесок з податку на прибуток, сплачений у зв’язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід’ємною частиною податку на прибуток, у разі встановлення контролюючим органом факту несплати або несвоєчасної сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток, у тому числі з авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у порядку статті 123 Кодексу та пені у порядку статті 129 Кодексу.


Податковий календар на липень 2015 року

Новомосковська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що:

29 липня поточного року останній день сплати:

- авансового внеску рентної плати за (пункт 257.4 статті 257 Кодексу):

а) транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України;

б) транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами територією України;

в) транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України;

г) користування надрами при видобуванні вуглеводневої сировини;

д) користування радіочастотним ресурсом України;

- сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки юридичними особами (абзац б) підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Кодексу);

30 липня поточного року останній день сплати:

- збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за червень 2015 року (підпункт 1.7 пункту 29 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу);

- земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (крім громадян) за червень 2015 року (пункт 287.4 статті 287 Кодексу);

- єдиного податку платниками єдиного податку 4 групи за 2 квартал 2015 року (підпункт 295.9.2 пункту 295.9 статті 295 Кодексу);

- податку на додану вартість за червень 2015 року (пункт 57.1 статті 57 та пункт 203.2 статті 203 Кодексу);

- акцизного податку за червень 2015 року (пункт 57.1 статті 57 та підпункт 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 Кодексу);

- авансового внеску з податку на прибуток підприємств за липень 2015 року (абзац 4 пункту 57.1 статті 57 Кодексу);

31 липня поточного року останній день сплати:

- суми ПДФО, зазначеної у річній декларації про майновий стан і доходи фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність та громадянами (пункт 179.7 статті 179 Кодексу);

- ПДФО від оподаткування доходів, нарахованих у вигляді (пункт 170.4 статті 170 Кодексу):

а) процентів на поточний або депозитний банківський рахунок;

б) процентів на вклади члена кредитної спілки

2. Матеріали, які висвітлюють результати діяльності податкової служби.


З початку року ДФС вилучено з незаконного обігу підакцизних товарів на 600 млн. гривень

Державною фіскальною службою України з початку року з незаконного обігу вилучено підакцизних товарів на 600 млн. грн.., з вигодонабувачів конвертаційних центрів до бюджету стягнуто більше 300 млн. грн. Ще понад 400 млн. грн. бюджет отримав від податкового компромісу, дія якого закінчилася у квітні поточного року, та 410 млн. грн. – від відшкодування збитків по закінчених кримінальних провадженнях. Про це повідомив Голова ДФС Роман Насіров під час наради Президента Петра Порошенка з представниками силових відомств, яка відбулася сьогодні, 17 липня, у м. Кривий Ріг.

За його словами, протягом поточного року у провадженні слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС перебувало 6 тис. кримінальних проваджень. Безпосередньо цього року розпочато більше 4 тис. кримінальних проваджень. Закінчено досудове слідство у близько 2 тис. кримінальних проваджень, з яких понад 600 – спрямовано до суду.

У зв’язку з досягненням податкового компромісу було закрито більше 400 кримінальних проваджень, до бюджету сплачено 396 млн. грн. Зупинено діяльність більше 34 «конвертаційних центрів».

Особлива увага працівників податкової міліції приділяється боротьбі з махінаціями з податком на додану вартість.

«Розпочато 142 досудових розслідування за фактами незаконних заявок на відшкодування ПДВ. Податок на додану вартість настільки важливий в нашій країні, наскільки ж його намагаються використовувати злочинці. Кожного місяця більше 10, а може, навіть, 15 млрд. грн. (сума перевіряється) злочинці намагаються покласти собі в кишеню, а це – половина щомісячного бюджету держави», – наголосив Голова ДФС Роман Насіров.

Крім того, для упередження корупційних проявів у ДФС ініційовано і проведено понад 2 тис. службових розслідувань і перевірок. За їх результатами до дисциплінарної відповідальності притягнуто близько 400 посадових осіб, з яких вже звільнено половину.

За фактами вчинення посадовими особами ДФС злочинів у сфері службової діяльності з початку року правоохоронними органами розпочато 350 кримінальних проваджень. За словами очільника ДФС, наразі триває робота з Службою безпеки України та Генеральною прокуратурою, щоб ці справи були доведені до логічного завершення і порушники потрапили до в’язниці, що, у свою чергу, стане наукою для інших.

«Лише за останній місяць ми провели декілька великих нарад з силовими структурами. І сьогодні спостерігається дуже плідна робота Державної фіскальної служби, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури, Державної прикордонної служби та Міністерства внутрішніх справ. Разом ми маємо достатньо сили волі, щоб боротися з порушниками законів», – підкреслив Роман Насіров.


У Луганській області затримано вісім машин з продуктами, які везли на територію бойовиків

У Луганській області підрозділом податкової міліції «Фантом» спільно з співробітниками СБУ та прикордонної службою затримано вісім машин з продуктами, які везли на окуповані бойовиками території. Зведена мобільна група затримала вісім автомобілів поблизу селища Щастя в секторі «А». На них жителі Луганської області намагалися перетнути лінію розмежування поза офіційним пунктом пропуску.

В ході огляду в автомобілях були виявлені продукти харчування, які мали потрапити на тимчасово окуповані території з метою реалізації.

Супровідної документації на вантаж жоден з водіїв надати не зміг. Зараз нелегальний вантаж вилучено, проводиться перевірка.

«Україна не буде годувати заблукалих «зелених чоловічків». Ми й надалі докладатимемо всіх зусиль для припинення контрабандного потоку, з якого годуються кремлівські терористи», - зазначив перший заступник голови Державної фіскальної служби України Сергій Білан.


З 1 липня в ЄРПН зареєстровано більше 11 млн. податкових накладних та розрахунків коригування

Минуло більше півмісяця з початку запуску системи електронного адміністрування ПДВ (CEA) у звичайний режим.

Станом на 17 липня в ЄРПН зареєстровано 11,7 млн. податкових накладних та розрахунків коригування на суму ПДВ 36,5 млрд. грн. Зареєстровано 35,8 тис. митних декларацій на суму ПДВ 6,6 млрд. грн. та здійснено 104 тис. операцій поповнення електронних рахунків на суму майже 6 млрд. грн.


Підрозділ податкової міліції «Фантом» вилучив мільйон гривень готівкою, отриманий від реалізації гуманітарної допомоги

Cпільною мобільною групою у складі співробітників ДФС, СБУ та прикордонної служби України вилучено мільйон гривень готівкою, яку намагались провезти з тимчасово окупованих територій.

Заходи із запобігання фактів фінансування тероризму проводилися у рамках виконання доручення Президента України щодо заборони перевезення вантажів, що не зареєстровані на території України, через тимчасову лінію розмежування із лінією АТО.

Правоохоронці зупинили фуру, яка прямувала через сектор «Б» та належала одній з організацій, що займається постачанням гуманітарної допомоги на тимчасово окуповані території. При її огляді було виявлено дев’ять поліетиленових палетів, повністю заповнених монетами різного номіналу.

Представники перевізника пояснили, що готівка була отримана ними від мережі супермаркетів, що діють на території, зайнятої бойовиками ДНР. За попередньою інформацією, саме через цю мережу реалізовувалась гуманітарна допомога, яку мали безкоштовно отримувати жителі тимчасово окупованих територій.

Наразі вирішується питання щодо реєстрації кримінального провадження за фактом фінансування тероризму за ст.258-5 КК України. Триває перевірка.


Підрозділ податкової міліції «Фантом» вилучив чергову партію готівки, яку намагались провезти на неконтрольовані території

Підрозділом ДФС України «Фантом» спільно зі співробітниками СБУ та прикордонною службою України вилучено готівкові кошти, які намагались провезти на територію, контрольовану бойовиками ДНР.

На пункті пропуску «Бугас», що у секторі «Б», правоохоронці зупинили автівку «Форд фокус». Під час її огляду було виявлено понад 8 млн. гривень та 1,5 тис. доларів США, приховані під автомобільними сидіннями та у надувному матраці.

Житель Донецька, що керував транспортним засобом, походження та подальше призначення коштів пояснити не зміг. Однак, за попередньою інформацією, кошти призначались для фінансування терористичної діяльності бойовиків на тимчасово окупованих територіях.

Наразі вирішується питання щодо реєстрації кримінального провадження за фактом фінансування тероризму за ст.258-5 КК України. Триває перевірка.

Додаток 54

З початку 2015 року до бюджету сплачено 86,5 млрд. грн. ЄСВ

Протягом січня - червня поточного року надходження єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування склали 86,5 млрд. грн. Зокрема, у червні до бюджету сплачено понад 16,5 млрд. грн. цього податку.

Єдиний внесок засобами програмного забезпечення автоматично розподіляється Державною казначейською службою України за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до визначених пропорцій та перераховується за призначенням – на рахунки, відкриті в Державній казначейській службі на ім’я фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування і пенсійного страхування.


Дніпропетровські платники поповнили місцеву казну на 33,4 млн. грн. завдяки сплаті за ліцензії

За ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами суб’єкти господарювання Дніпропетровської області за І півріччя 2015 року спрямували до бюджету 33,4 млн. грн. Цей показник перевищує рівень надходжень аналогічного періоду минулого року на 7,9 млн. грн.

На початок липня поточного року у регіоні у 5719 суб’єктів діяльності 10407 діючих ліцензій, з них, на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями – 5416 та роздрібної торгівлі тютюновими виробами – 4991.

Цього року таких ліцензій співробітниками територіальних органів ГУ ДФС у Дніпропетровській області видано 5586, з них на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями – 3009, тютюновими виробами – 2577.

За цей же період, призупинено дію 718 ліцензій за несвоєчасну сплату чергового платежу та анульовано 671 ліцензія, серед яких, скасовано 21 ліцензія продавцям, у яких виявлено факти продажу алкогольних напоїв та тютюну неповнолітнім громадянам.

Нагадуємо, що з 1 липня 2015 року підлягає ліцензуванню діяльність з виробництва, імпорту, експорту, оптової або роздрібної торгівлі пивом на загальних підставах, передбачених для алкогольних напоїв. При цьому, законодавством не передбачено отримання окремої ліцензії на торгівлю пивом за наявності у суб'єкта господарювання відповідної ліцензії на реалізацію алкогольних напоїв.


Операція «Урожай-2015» розпочинається в Новомосковському регіоні

В Новомосковському районі значиться 248 платників податків, які працюють у галузі сільського господарства, мають земельні ділянки понад 50 га, при цьому мають недостатню кількість найманих працівників та не виплачують дохід фізичним особам за орендовані земельні ділянки (паї).

В рамках операції «Урожай-2015» на Новомосковщині будуть здійснюватися заходи, спрямовані на легалізацію використання праці селян, підвищення їм рівня заробітної плати - наголошує начальник управління доходів і зборів з фізичних осіб Новомосковської ОДПІ Олександр Лук’яненко.


Рівномірності самостійної сплати податкових зобов’язань у строки сплати такого зобов’язання – стала темою «гарячої лінії»

17 липня 2015 року в Новомосковській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області відбувся черговий сеанс телефонного зв'язку «гаряча лінія» на тему «Рівномірності самостійної сплати податкових зобов’язань у строки сплати такого зобов’язання». На запитання платників податків, які цього дня зателефонували, відповідала заступник начальника управління - начальник відділу контролю за декларування ПДВ Новомосковської ОДПІ Олена Слепченко.

Телефонувавших цікавили питання: як виправити помилку, яка допущена в індивідуальному податковому номері (ІПН)покупця, якщо накладну вже зареєстровано в ЄРПН (надано відповідь: згідно п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України (ПКУ) індивідуальний податковий номер (покупця та продавця) є обов’язковим реквізитом податкової накладної. Відповідно до п.21 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом № 957, у разі здійснення коригувань сум податкових зобов’язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг,згідно ст..192 ПКУ постачальник (продавець) товарів (послуг) складає розрахунок коригування кількісних і якісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Постачальник (Покупець) повинен скласти та зареєструвати в ЄРПН другу податкову накладну з урахуванням виправлених помилок. Виправлення ІПН покупця можливо лише у разі, якщо із дати складання податкової накладної з неправильним ІПН покупця не минуло 180 календарних днів).


Увага! Семінар!

Новомосковська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області звертає увагу платників податків, що інспекція спільно з ФЛП Козиціной Г.І. 22 липня 2015 року проводить семінар на тему: «Електронне адміністрування ПДВ, застосування РРО з 01 липня 2015 року».

Семінар проводиться за адресою: м. Новомосковськ, вул.Радянська, 14, Новомосковський викнавчий комітет, 3-й поверх.

Початок семінару о 10.00, реєстрація розпочинається о 09.30.

З питань реєстрації та участі звертатись за телефонами Новомосковської ОДПІ (05693) 7-70-92, 7-34-61.


Новомосковською ОДПІ зібрано в першому півріччі єдиного внеску майже на 86,0 млн. грн. більше ніж планувалося

Протягом першого півріччя поточного року від новомосковських платників надійшло 298,9 млн.грн. єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Зокрема, від платників Новомосковського регіону в аналогічному періоді минулого року надійшло вже 204,1 млн.грн. єдиного внеску. Тобто, надходження поточного року в порівнянні з минулим роком зросли на 94,8 млн.грн., або на 46,4%.


За півроку місцеві бюджети Дніпропетровщини одержали майже на мільярд гривень більше, ніж торік

Доходи місцевих бюджетів Дніпропетровської області за січень – червень 2015 року склали 5 мільярдів 656,5 мільйонів гривень, що на 21,1%, або на 985,6 мільйонів гривень більше рівня 2014 року.

Майже половину надходжень в місцеві скарбниці Дніпропетровського регіону забезпечує податок на доходи фізичних осіб, його сума склала 2 мільярда 708,9 млн. грн.

Наступною за фінансовою потужністю складовою доходів місцевих бюджетів області є плата за землю. Її власники землі та землекористувачі сплатили у розмірі 1 мільярд 100,6 мільйонів гривень, що на 18 відсотків більше обсягу надходжень січня - червня 2014 року.

Ще одним важливим джерелом доходів місцевих громад Дніпропетровщини є податок на прибуток підприємств. Так, протягом шести місяців цього року до кошиків місцевих бюджетів області від юридичних осіб надійшло майже 600 мільйонів гривень податку на прибуток, що на 567 мільйонів гривень більше минулорічних надходжень.


Понад 23,8 млн. грн. плати за землю надійшло від платників Новомосковщини

За шість місяців поточного року платниками плати за землю сплачено податку 23,8 млн.грн., що на 46,7% більше проти фактичних надходжень за відповідний період минулого року


Інтерв‘ю для ЗМІ на тему: "Про припинення ліцензування митної брокерської діяльності"

Інтерв‘ю для ЗМІ головного державного інспектора відділу організації митного контролю управління організації митного контролю та оформлення Дніпропетровської митниці ДЕС. Деркача Володимира Георгійовича на тему: "Про припинення ліцензування митної брокерської діяльності"

З 28 червня 2015 року набули чинності зміни до Митного кодексу України (надалі-МКУ), внесені Законом України від 02.03.15 №222-VІІІ «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Зазначеним законом ліцензування митної брокерської діяльності припинено. Видані підприємствам ліцензії на провадження митної брокерської діяльності вважаються недійсними.

Частиною першою статті 405 МКУ (зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.15 №222-VІІІ) встановлено, що на провадження митної брокерської діяльності надаються дозволи. Дозвіл діє безстроково.

Набуття права на провадження митної брокерської діяльності без отримання дозволу не допускається. Порядок отримання дозволу регулюється розділом ХV МКУ.

Підприємства, які отримали дозволи на провадження митної брокерської діяльності включаються до реєстру митних брокерів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику. Таким підприємствам надаються витяги із зазначеного реєстру.

Державною фіскальною службою та Адміністрацією державної прикордонної служби України видано спільний наказ від 19.06.15 №441/255 АГ «Про надання дозволів на здійснення митної брокерської діяльності».

Суб’єкти господарювання, які станом на дату видання цього наказу мали чинну, безстрокової дії ліцензію на провадження митної брокерської діяльності, отримали дозвіл на здійснення цього виду діяльності та включені до реєстру митних брокерів, який висвітлений на офіційному веб-порталі ДФС у мережі Інтернет у рубриці «Реєстри».

З метою забезпечення виконання вимог статті 405 МКУ Державною фіскальною службою оформлено та надіслано до митниць витяги з реєстру митних брокерів для видачі їх суб’єктам господарювання.

Видача зазначених витягів представникам митних брокерів, які розташовані в зоні діяльності Дніпропетровської митниці ДФС, здійснюється управлінням організації митного контролю та оформлення Дніпропетровської митниці ДФС, у приміщенні адмінбудівлі митниці за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Горького, буд. 22, кім. 502-а, згідно графіку: понеділок, середа, п’ятниця з 10-00 год. до 12-00 год., на підставі документа, що засвідчує особу.

Видачу витягів буде припинено 26.08.2015.

Довідкову інформацію можна отримати за телефоном (056) 373-19-18 щоденно з 14 до 16 години.


Новомосковська ОДПІ за перше півріччя 2015 року забезпечила надходження до Державного бюджету на 129,6 відсотків

Протягом першого півріччя поточного року Новомосковською ОДПІ забезпечено надходження до Державного бюджету майже 469,2 млн.грн. податкових платежів.

Основну частину надходжень забезпечили: рентна плата за користування надрами для видобування природного газу – 322,7 млн.грн., що склало 126,2 відсотка виконання індикативного показника; податок на доходи фізичних осіб – 33,2 млн.грн., що на 8,7 млн.грн. більше від планового показника.

Загалом, поточні надходження до Державного бюджету в порівнянні з відповідним періодом минулого року зросли на 362,5 млн.грн., або на 339,8%.


Новомосковською ОДПІ зібрано в першому півріччі єдиного податку майже на 10,2 млн. грн. більше ніж планувалося

Протягом першого півріччя поточного року від новомосковських платників надійшло до місцевих бюджетів 10,2 млн.грн, що на 12,6% більше ніж торік та на 38,3% - ніж планувалося.


Протягом І півріччя 2015 року Центрами обслуговування платників Дніпропетровщини надано майже 116 тисяч адмінпослуг

За даними Головного управління ДФС у Дніпропетровській області найбільш запитуваною серед відвідувачів Центрів обслугову- вання платників залишається послуга з видачі картки платника податків та внесення до паспорта громадянина даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків. Зокрема, у січні – червні поточного року ЦОПами Дніпропетровщини надано майже 56 тисяч таких послуг.

Також не втрачає актуальності послуга з видачі довідки про відсутність заборгованості з платежів до бюджету, що контролюються органами ДФС. Протягом зазначеного періоду платникам було видано понад 13,2 тисяч таких довідок. Крім того, платників продовжує цікавити послуга з реєстрації книг обліку розрахункових операцій. З початку року було надано майже 10,8 тисяч цих послуг.

На сьогодні обслуговування платників здійснюється 37 Центрами обслуговування платників, що діють при податкових інспекціях Дніпропетровської області, які надають 25 видів адміністративних послуг. Протягом шести місяців поточного року Центрами надано майже 116 тисяч адміністративних послуг. Окрім отримання консультативних та інформаційних послуг, відвідувачі Центрів обслуговування платників податків мають можливість подати податкову звітність та одержати ключі електронного цифрового підпису.


З початку року сервісом ДФС «Пульс» скористалися 307 платників Дніпропетровщини

Протягом І півріччя 2015 року на антикорупційний сервіс Державної фіскальної служби України «Пульс» звернулися 307 заявників Дніпропетровського регіону.

Переважна кількість питань (193), порушених у зверненнях, стосувалися подання звітності в електронному вигляді. Також, за допомогою сервісу «Пульс» заявники звертались з питань щодо роботи органів ДФС Дніпропетровської області (75 звернень). Крім того, з приводу перевірок суб`єктів господарювання зателефонували 15 платників, особливостей реєстрації платником ПДВ – 14 суб’єктів господарювання тощо. Безпосередньо антикорупційної тематики сервісу стосувалося 4 звернення.

Усі звернення оперативно розглянуті у встановлений термін та вирішені по суті.

Нагадаємо, що за допомогою сервісу «Пульс» можна проінформувати про неправомірні дії або бездіяльність працівників Державної фіскальної служби, оперативно та в повному обсязі вирішити суперечливі питання, які виникають у сфері адміністрування податків та у митній сфері. Телефон цілодобової лінії (044) 284-00-07.


Розпочато 350 кримінальних проваджень за фактами корупції в ДФС

За фактами вчинення посадовими особами ДФС злочинів у сфері службової діяльності правоохоронними органами у І півріччі 2015 року розпочато 350 кримінальних проваджень, з яких 302 – за матеріалами підрозділів Головного управління власної безпеки ДФС.

До суду направлено 22 протоколи про вчинення адміністративних корупційних правопорушень посадовими особами фіскальної служби (з них 17 – за матеріалами підрозділів власної безпеки). За результатами розгляду зазначених протоколів у судах за порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» до адміністративної відповідальності притягнуто 16 осіб (з них за матеріалами підрозділів власної безпеки – 15).

Для з’ясування причин і обставин вчинення посадовими особами можливих корупційних та інших правопорушень у сфері службової діяльності, підрозділами власної безпеки проведено майже 2,4 тис. службових розслідувань і перевірок, за результатами яких до дисциплінарної відповідальності притягнуто 397 посадових осіб, з посад звільнено 142 працівники.

Водночас підрозділами власної безпеки органів ДФС перевірено 148 повідомлень про можливі неправомірні дії посадових осіб, що надійшли на антикорупційний сервіс «Пульс», з них підтвердилось – 21. За результатами перевірок до дисциплінарної відповідальності притягнуто 1 посадову особу, 12 особам винесено офіційні застереження про неприпустимість дій, які можуть призвести до порушень антикорупційного законодавства, та розпочато 2 кримінальних провадження.

Перевірено понад 860 скарг і звернень фізичних та юридичних осіб щодо можливих неправомірних дій, вчинених співробітниками органів ДФС, з них 236 підтвердилися.

У рамках попереджувально-профілактичної роботи посадовим особам ДФС винесено 480 офіційних застережень про неприпустимість дій або бездіяльності, які можуть призвести до корупційних та інших правопорушень


Підприємці – «спрощенці» Дніпропетровщини сплатили до місцевих бюджетів майже 240 млн. грн.

У Дніпропетровській області за спрощеною системою оподаткування працюють понад 69 тисяч фізичних осіб - підприємців.

Як повідомили в ГУ ДФС у Дніпропетровській області, найпопулярнішою серед приватних підприємців залишається друга група спрощеної системи оподаткування – майже 39 тисяч ФОП. На другому місці – третя група, за якою працює понад 21 тисячі підприємців. Більше 9 тисяч підприємців Дніпропетровського регіону обрали першу групу.

Підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у І півріччі 2015 року сплатили до бюджету понад 239,7 млн. грн. єдиного податку, що перевищує надходження минулого року на 61,2 млн. грн., або на 34,3 %.


Новомосковська ОДПІ за перше півріччя 2015 року забезпечила надходження до Державного бюджету на 129,6 відсотків

Протягом першого півріччя поточного року Новомосковською ОДПІ забезпечено надходження до Державного бюджету майже 469,2 млн.грн. податкових платежів.

Основну частину надходжень забезпечили: рентна плата за користування надрами для видобування природного газу – 322,7 млн.грн., що склало 126,2 відсотка виконання індикативного показника; податок на доходи фізичних осіб – 33,2 млн.грн., що на 8,7 млн.грн. більше від планового показника.

Загалом, поточні надходження до Державного бюджету в порівнянні з відповідним періодом минулого року зросли на 362,5 млн.грн., або на 339,8%.


Стабільне зміцнення казни Новомосковщини

Протягом січня – червня 2015 року Новомосковською ОДПІ забезпечено надходження до місцевих бюджетів Новомосковщини більше ніж 152 млн.грн. податкових платежів.

Основну частину надходжень забезпечили: податок на доходи фізичних осіб – 99,5 млн.грн., що на 6,7 млн. грн., або на 7,2% більше в порівнянні з аналогічним періодом 2014 року; плата за землю склала 24,3 млн.грн., що майже на 8,1 млн.грн., або на 49,7% більше ніж у аналогічному періоді минулого року. Надходження єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва за шість місяців поточного року склали рівно 14,0 млн.грн., що на 4,5 млн.грн., або на 47,3% більше ніж у аналогічному періоді минулого року.

Загалом, поточні надходження до місцевих бюджетів в порівнянні з відповідним періодом минулого року зросли на 30,0 млн.грн., або на 24,5%.

Новомосковська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області