Матеріали Новомосковської ОДПІ

 

1.      Матеріали щодо роз’яснення податкового законодавства.

Стягнення заборгованостей

СПЛАТА СУДОВОГО ЗБОРУ

ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ СПРАВЛЯННЯ СУДОВОГО ЗБОРУ

Процесуальні кодекси у цивільному, адміністративному, господарському судочинстві містять відсилочні норми (ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства, ст. 79 Цивільного процесуального кодексу, ст. 44 Господарського процесуального кодексу), якими визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом, тобто Законом № 3674.

Окремі питання, пов’язані із судовим збором, визначено безпосередньо главою 7 розділу І Кодексу адміністративного судочинства, главою 8 розділу І Цивільного процесуального кодексу, розділом VI Господарського процесуального кодексу.

Традиційно судовий збір має виконувати декілька функцій:

• компенсаційну, що повинна забезпечувати часткову компенсацію витрат держави на утримання судів. Однак фінансування судів не залежить від розміру зібраного судового збору;

• дисциплінуючу, що повинна певною мірою перешкоджати заявленню необгрунтованих позовів та клопотань, оскільки у разі відмови у позові ці витрати позивачу не компенсуються і, окрім того, йому доведеться відшкодувати витрати, яких зазнав відповідач;

• стимулюючу (превентивну), що повинна за рахунок відносно високих ставок судового збору (наприклад, у справах про відшкодування моральної шкоди), які у разі позитивного судового рішення доведеться компенсувати, стимулювати відповідача в добровільному порядку, позасудовому порядку відновити права потенційного позивача.

Слід зазначити, що згідно з Рішенням КСУ № 12-рп/2013 гарантією реалізації права на судовий захист відповідно до ст. 55 Конституції України в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Зазначене відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.81 р. № К (81) 7, якою визначено: «у тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп. 12 п. Ц).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого ст. 55 Конституції України.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону № 3674 судовий збір — це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Цією самою статтею визначено, що судовий збір включається до складу судових витрат.

Коло платників судового збору визначено ст. 2 Закону N° 3674, якими є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи — підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалено судове рішення, передбачене цим Законом.

Об’єкти, з яких справляється судовий збір та з яких не справляється судовий збір, визначені ‘ ст. З Закону № 3674. Законом № 484 уточнено перелік процесуальних документів та дій, за які судовий збір не справляється.

Згідно зі ст. 4 Закону № 3674 судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року*, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, — у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Також цією статтею встановлено підхід до визначення ставок судового збору та розміри таких ставок.

Законом № 484 запроваджено диференційовані ставки судового збору залежно від категорії платника (фізична особа чи юридична особа, при цьому для юридичних осіб встановлено вищі ставки судового збору) та від найменування документа або дії, за які справляється судовий збір, що встановлюються за подання до суду/за видачу судами документів/у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Також уніфіковано розміри ставок судового збору за подання позовних заяв до загальних, господарських та адміністративних судів, скасовано для юридичних осіб граничні розміри ставок судового збору за подання позовної заяви майнового характеру до загального суду загальної і до адміністративного суду, виключено норми щодо визначення розміру ставок судового збору у фіксованій грошовій сумі, анульовано правило про можливість попередньої оплати 10% розміру ставки збору при поданні адміністративного позову майнового характеру тощо.

Наприклад, ставка судового збору за подання юридичними особами позовних заяв майнового характеру до загальних, адміністративних та господарських судів становить 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому при поданні позовних заяв майнового характеру до господарських судів визначено верхню межу ставки: 150 розмірів мінімальної заробітної плати (у 2016 р. — 20 670 грн.).

ПІЛЬГИ ПРИ СПЛАТІ СУДОВОГО ЗБОРУ

Перелік пільгових категорій осіб щодо сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях визначено ст. 5 Закону № 3674.

З набранням чинності Законом № 484 перелік суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, та підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб, зазнав суттєвих змін.

На сьогодні такий перелік налічує 16 пільгових категорій позивачів/осіб, що до 01.09.2015 р. включав в себе 24 позиції, серед яких були суб’єкти владних повноважень, зокрема: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення, органи праці та соціального захисту населення, Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Державна казначейська служба України, Державна фінансова інспекція України та їх територіальні органи, Державна служба фінансового моніторингу України і Національний банк України, а також уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та громадські організації інвалідів (спілки та інші об’єднання громадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та організації, громадські організації ветеранів, їх підприємства, установи та організації.

Отже, з 01.09.2015 р. органи ДФС поряд з іншими державними органами були позбавлені пільги щодо сплати судового збору.

ПОВЕРНЕННЯ СУДОВОГО ЗБОРУ

У випадках, визначених ст. 7 Закону N° 3674, сплачену до Держбюджету України суму судового збору може бути повернено (у повному обсязі чи частково) на підставі судового рішення та за клопотанням особи.

Відповідно до п. 5 Порядку № 787 повернення судового збору (крім помилково зарахованого) здійснюється за ухвалою суду, яка набрала чинності. У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду. Ухвала суду подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (у разі знаходження оригіналу документа на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до бюджету, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду).

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов’язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб’єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету — у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Одним з випадків повернення судового збору відповідно до положень п. З частини першої ст. 7 Закону № 3674 є відмова у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Тривалий час застосування цього положення судами касаційних інстанцій було неоднаковим. По-перше, з огляду на те, що відмову у відкритті касаційного провадження чітко не було зазначено в цьому пункті. По-друге, одна з підстав для відмови у відкритті касаційного провадження (в адміністративному судочинстві — це п. 5 частини п’ятої ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з яким касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи) суттєво відрізнялася від інших, оскільки застосовувалася за результатом перевірки законності судових рішень.

З приводу повернення судового збору в разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 частини п’ятої ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства Вищим адміністративним судом України (далі — ВАСУ) викладено свою позицію в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону № 3674 (додаток до постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 23.01.2015 р). Така позиція ґрунтувалася на практиці Верховного Суду України (постанова № 6-138цс14), який зазначив, що дії, передбачені в п. 5 частини четвертої ст. 328 Цивільного процесуального кодексу (аналогічним є п. 5 частини п’ятої ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства), які повинен вчинити суддя, не є суто процесуальними діями, перелік яких міститься в інших пунктах частини першої ст. 7 Закону № 3674, інших пунктах частини четвертої ст. 328 Цивільного процесуального кодексу та частини п’ятої ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства, і потребують оцінки обґрунтованості доводів касаційної скарги порівняно з висновками судів у судових рішеннях.

Водночас за загальним змістом частини першої ст. 7 Закону N° 3674 судовий збір повертається у випадку, коли настали процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті та оцінки обставин справи і наданих сторонами доказів.

Таким чином, вимоги п. З частини першої зазначеної статті не можуть бути застосовані у разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 частини четвертої ст. 328 Цивільного процесуального кодексу. Тобто за позицією Верховного Суду України в цьому винятковому випадку в разі відмови у відкритті касаційного провадження судовий збір не повертається.

Зміни, яких зазнав п. З частини першої ст. 7 Закону N° 3674 з набанням чинності Законом N° 484, не змінили характеру рішень, ухвалення яких є підставою для повернення судового збору. Відповідно відмова у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 частини п’ятої ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства залишається винятком, і судовий збір у разі ухвалення такого рішення поверненню не підлягає. Крім того, за правовою позицією Верховного Суду України таке рішення суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження є результатом касаційного перегляду оскаржуваних рішень першої та апеляційної інстанцій (постанова Верховного Суду України від 11.11.2015 р.).

ВІДСТРОЧЕННЯ/РОЗСТРОЧЕННЯ СУДОВОГО ЗБОРУ

Відповідно до ст. 8 Закону N° 3674 суд може своєю ухвалою, враховуючи майновий стан сторони, відстрочити або розстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або взагалі звільнити від його сплати.

Також ст. 82 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Аналогічні положення містить частина перша ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства, якою передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Виходячи із. судової практики при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору. Водночас відсутність таких доказів чи їх не- належність є підставою для відмови в задоволенні заяви про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Як зазначено у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону № 3674 (додаток до постанови Пленуму ВАСУ N° 2 від 23.01.2015 р.), обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати.

Таку саму позицію підтримав ВАСУ в Ухвалі № К/800/41360/15.

ПОРЯДОК СПЛАТИ ТА ЗАРАХУВАННЯ СУДОВОГО ЗБОРУ

Статтею 6 Закону № 3674 визначено загальний порядок сплати судового збору, згідно з яким перерахування судового збору здійснюється у грошових одиницях, однак може проводитися у будь-якій формі розрахунків (готівкової чи безготівкової).

Слід звернути увагу, що Законом N° 484 до зазначеної статті внесено суттєві зміни, якими було виключено обов’язковість сплати судового збору лише у гривнях за офіційним курсом Нацбанку України до такої іноземної валюти.

Перерахування грошових коштів у рахунок сплати судового збору проводиться у переважній більшості у національній валюті України (гривнях), а обрахування здійснюється у гривнях та копійках. Але для позовів нерезидентів, ціна яких визначається в іноземній валюті, передбачено можливість сплати у такій іноземній валюті відповідно до курсу такого виду валюти, перерахованої за офіційним курсом гривні до такої іноземної валюти, встановленим Нацбанком України на день сплати судового збору.

Водночас передбачено специфіку визначення судом розміру судового збору відповідно до встановленої у судовому процесі ціни позову, визначення розміру судового збору за подання позовних заяв з різними ставками судового збору (зокрема, майнового і немайнового характеру), при повторному поданні позовів, при зустрічних позовних заявах, за певними категоріями справ, та питання, пов’язані з розподілом судового збору між сторонами судового процесу та перевіркою повноти сплати судового збору тощо.

Статтею 9 Закону № 3674 передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, зараховується до спеціального фонду Держбюджету України і спрямовується на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Новелою Закону N° 3674 (у редакції Закону N° 484) є запровадження здійснення судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України.

У зв’язку з набранням чинності Законом № 3674 класифікацію доходів бюджету, затверджену наказом N° 11, було доповнено позицією за кодом 22030000 та найменуванням «Судовий збір та надходження від звернення застави у дохід держави».

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, визначені постановою N° 106, згідно з додатком до якої контроль за справлянням судового збору (код бюджетної класифікації 22030000) до бюджету покладено на Верховний Суд України, Державну судову адміністрацію України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

Водночас згідно з п. 2 постанови № 106 органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, повинні відповідно до законодавства забезпечити: здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Для зарахування коштів судового збору до спеціального фонду державного бюджету Державною казначейською службою України відкриваються спеціальні рахунки в розрізі усіх її територіальних підрозділів.

У разі коли громадянин проживає не за місцем розгляду справи, судовий збір може бути перерахований через будь-яку установу банку чи відділення зв’язку із зазначенням необхідних реквізитів.

Документом, що підтверджує безготівкову сплату судового збору, є квитанція установи банку або відділення зв’язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно до Закону № 3674.

У разі коли сплата судового збору здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунку вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера та скріплена печаткою установи банку.

При сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунку платника — останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: «Зараховано в дохід бюджету _______ грн. (дата)».

Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

При заповненні платіжного документа у графі «код» платником судового збору — юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником — фізичною особою — ідентифікаційний код, а при його відсутності у зв’язку з релігійними переконаннями зазначаються його паспортні дані.

У графі «призначення платежу» зазначається:

«Судовий збір за позовом __________(П. 1. Б. чи назва установи, організації позивача), (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ _________ (суду, де розглядається справа)».

Таким чином, платник судового збору для сплати такого збору може використовувати будь-який засіб платежу (наприклад, безготівкові або готівкові розрахунки через банківські установи), у тому числі ресурс, розміщений на офіційному веб-порталі «Судова влада України» та інформаційно-платіжні термінали, встановлені у приміщеннях апеляційних і місцевих судів загальної юрисдикції.

Згідно з Інформаційно-технічними вимогами до інформаційно-платіжних терміналів, які встановлюються у приміщеннях апеляційних і місцевих судів загальної юрисдикції, затвердженими наказом № 198, стартова сторінка інформаційно-платіжного терміналу містить пункт виклику функціоналу «Сплата судового збору».

Пункт «Інформаційне вікно суду (інформація про суд та судові справи)» забезпечує відображення з веб-сторінки суду на веб-порталі «Судова влада України» такої інформації (з подальшою навігацією по сайту), зокрема: судовий збір (сторінка судового збору), судовий збір апеляційного суду округу, в якому встановлено інформаційно-платіжний термінал. При цьому пункт «Сплата судового збору» забезпечує перехід до форми для сплати судового збору з обов’язковими для заповнення полями, можливість сплати судового збору. Судовий збір, сплачений через інформаційно-платіжний термінал, повинен перераховуватися на відповідний рахунок Держказначейської служби України не пізніше наступного робочого дня після сплати.

З огляду на викладене на сьогодні є застарілою позиція окремих судів, які в ухвалах про залишення позовної зая- ви/апеляційної скарги без руху зазначають вимоги до платіжного доручення про сплату судового збору, зокрема зазначають, що документ повинен містити відмітку кредитної установи такого змісту: «Зараховано в дохід бюджету  ______ грн. (дата)», а такий напис повинен бути скріплений першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

При цьому некоректним є посилання судами на роз’яснення з приводу сплати судового збору, надані судам: листом N° 12-6621/11, постановою Пленуму ВАСУ від 23.01.2015 р. N° 2, на виконання якої відповідну довідку доведено до відома адміністративних судів.

У зазначеній довідці передбачено, що листом N° 12-4618/13 внесено зміни до листа N° 12-6621/11, якими з його змісту виключено вимогу щодо необхідності зазначення у квитанції інформації про зарахування коштів.

Також постановою N° 10 визначено, що суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення має бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення, як передбачено п. 2.14 Інструкції N° 22.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України, суди, виконуючи вищенаведені вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Держказначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Згідно з частиною третьою ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства до позовної заяви додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до п. 24.7 ст. 24 Закону N° 2346 банки, агенти банків та учасники платіжних систем, які приймають готівку (у тому числі за допомогою платіжних пристроїв) для подальшого її переказу, зобов’язані також видати після здійснення операції (у тому числі за допомогою платіжного пристрою) касовий документ (квитанцію/чек тощо), який відповідно до вимог нормативно-правових актів Нацбанку України з питань ведення касових операцій банками України містить усі обов’язкові реквізити касового документа.

Згідно з частиною другою ст. 9 Закону N° 3674 суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України.

Таким чином, зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України перевіряється відповідно до вимог Закону N° 3674, а відсутність такої інформації в документі про сплату судового збору не робить такий документ неналежним.

ПОВНОВАЖЕННЯ СУДУ ЩОДО ПЕРЕВІРКИ ПОВНОТИ

СПЛАТИ СУДОВОГО ЗБОРУ

Відповідно до абзаців першого та другого частини третьої ст. 6 Закону № 3674 за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайновйго характеру.

У разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як свідчить вивчення судових рішень, у судів виникають труднощі під час визначення кількості вимог, зокрема немайнового характеру, заявлених позивачем.

Згідно з частиною п’ятою цієї статті адміністративний позов суб’єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Отже, частини четверта та п’ята ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства містять формулювання позовних вимог, що може використати позивач, звертаючись до суду про захист прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними. Перелік позовних вимог не є вичерпним.

Статтею 162 зазначеного Кодексу передбачено, які рішення суд може прийняти, вирішуючи такі вимоги. Зокрема, частиною другою цієї статті встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

• визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

• зобов’язання відповідача вчинити певні дії;

• зобов’язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

• стягнення з відповідача коштів;

• тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян;

• примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян;

• примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

• визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.

Як свідчить аналіз судової практики, позивачі по-різному формулюють зміст позовних вимог, зокрема у справах, пов’язаних з оскарженням рішення суб’єкта владних повноважень: в одних випадках пред’являють позови про визнання рішення протиправним, в інших — змістом позовних вимог є скасування такого рішення чи визнання його нечинним. Переважно позивачі об’єднують такі дві вимоги в позовній заяві.

Відповідно до положень п. 1 частини другої ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства, вирішуючи справу, суд повинен визначитися щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваного акта, дії чи бездіяльності та встановити правові наслідки протиправності акта. Такими наслідками згідно із зазначеними положенням є скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При цьому вимога про визнання рішення протиправним може бути окремим способом захисту порушеного права.

Таким чином, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Для практичного застосування цієї норми ДП «Інформаційні судові системи» листом № 2275/15 повідомило про вихід нової версії 1.24 комп’ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду». Серед іншого у модернізованій версії програми реалізовано реєстр підтвердження оплат із Держказначейства України для автоматичного і ручного з’ясування платіжних документів, які надійшли до Держказначейства України із картками заведеного судового збору.

Однак у судовій практиці є випадки надходження до суду позовних заяв або інших заяв, до яких додано документ про сплату судового збору, який не зараховано до спеціального фонду Держбюджету України, тобто суддею встановлено факт ненадходження коштів на зазначений у платіжному документі рахунок або надходження коштів на підставі іншого платіжного документа. У такому разі за позицією ВАСУ платіжний документ, що додається до заяви, не може вважатися належним доказом сплати судового збору, що є підставою для залишення заяви без руху.

Такого правового висновку дійшов ВАСУ в ухвалі від 21.09.2015 р. в адміністративній справі N° 800/362/15.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд у тому числі зазначив, що додана до позовної заяви квитанція про сплату судового збору не відповідає квитанції, на підставі якої зараховано кошти до спеціального фонду Держбюджету України. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що не має підстав вважати, що судовий збір за подання позову та клопотання про забезпечення позову сплачено позивачем належним чином.

Аналогічного за змістом правового висновку дійшли й інші вищі спеціалізовані суди (ухвали Вищого господарського суду України від 10.09.2015 р., Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21.09.2015 р.).

Таким чином, на підставі аналізу судової практики можна зробити висновок про наявність однакового підходу суддів усіх юрисдикцій до застосування наслідків незарахування судового збору до Держбюджету, виявлених у порядку частини другої ст. 9 Закону № 3674.

СПРАВЛЯННЯ СУДОВОГО ЗБОРУ ЗА ЗВЕРНЕННЯ ОРГАНІВ ДФС ЗА ПОДАННЯМ

Зміни, внесені Законом № 484, не лише врегулювали правове поле, а й викликали низку нових питань у судовій практиці щодо застосування положень Закону № 3674, зокрема визначення ставки та розміру судового збору за подання позовів про оскарження рішень, дій та бездіяльності органів ДФС України; за подання апеляційних чи касаційних скарг у справах, в яких позовні чи інші заяви подано до 01.09.2015 р., тобто у той час, коли такі органи мали пільгу щодо сплати судового збору, якої вони були позбавлені після цієї дати.

Також серед найпоширеніших питань, що постають перед судами, є питання про справляння судового збору за звернення органів ДФС України з поданням, передбаченим ст. 1833 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою цієї статті встановлено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів/органів ДФС України) при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо:

• зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків;

• підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків;

• стягнення коштів за податковим боргом;

• зобов’язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим;

• надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідні положення узгоджуються зі ст. 20 та главою 9 Податкового кодексу, якою обов’язки щодо звернення до суду у визначених випадках покладено на органи доходів і зборів/органи ДФС України.

У попередній і чинній редакціях ст. З Закону № 3674 подання органів ДФС України не визначено як самостійний об’єкт справляння судового збору, не віднесено до заяв, за які судовий збір не сплачується, та для такого виду звернення не встановлено окрему ставку судового збору.

Вичерпний перелік зазначених об’єктів встановлено Законом № 3674 і не може змінюватись на рівні роз’яснень, рекомендацій чи судових рішень, у зв’язку з чим виникла проблема у правозастосуванні.

Статтею 1833 Кодексу адміністративного судочинства подання визначено як форму звернення до суду органу ДФС України при здійсненні ним передбачених законом повноважень.

Отже, подання як форма звернення до суду передбачена Кодексом адміністративного судочинства. Цю ознаку покладено в основу визначення понять «судовий збір» та «платник судового збору».

Зазначене подання Закон № 3674 не відносить до об’єктів, за які судовий збір не справляється, а органи ДФС України — до осіб, для яких встановлено пільги щодо сплати судового збору.

Враховуючи наведене, а також те, що ст. 1833 Кодексу адміністративного судочинства подання визначено як форму звернення, за висновком Пленуму ВАСУ таке подання є об’єктом справляння судового збору.

Постановою Пленуму ВАСУ від 05.02.2016 р. № 2 рекомендовано судам визначати новий об’єкт справляння судового збору — подання органу ДФС України, та застосовувати при його внесенні ставку, встановлену для позовної заяви.

Водночас суд вищої інстанції не врахував, що відсутність подання серед переліку об’єктів, за які судовий збір не сплачується, не призводить до автоматичного віднесення такого подання до об’єктів справляння судового збору.

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ ПРО СТЯГНЕННЯ СУДОВОГО ЗБОРУ

Статтею 8 Закону № 606 визначено осіб, які є сторонами виконавчого провадження.

Першим реченням частини третьої цієї статті передбачено, що за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення.

Згідно з другим реченням частини третьої ст. 8 Закону N° 606 за іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи доходів і зборів.

Ці відомості зазначаються у відповідному розділі виконавчого листа.

Частиною третьою ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що виконавчий лист про стягнення судового збору надсилається судом до державних податкових інспекцій.

Згідно з частиною третьою ст. 368 Цивільного процесуального кодексу виконавчі документи про стягнення судового збору надсилаються судом до державних податкових інспекцій.

Відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувану чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувану рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Отже, аналіз змісту ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства, ст. 368 Цивільного процесуального кодексу, ст. 116 Господарського процесуального кодексу та частини першої ст. 9 Закону № 3674 дає змогу дійти висновку, що судовий збір — це різновид обов’язкового платежу до Держбюджету України.

Враховуючи обов’язковість сплати судового збору, звернення судового рішення про стягнення судового збору до примусового виконання не може бути поставлено в залежність від волі особи, на користь якої ухвалено рішення у справі, звернутися до суду із заявою про видачу виконавчого документа. Отже, положення частини першої ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства про видачу виконавчого документа за заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення, не може бути поширено на порядок видачі виконавчого листа про стягнення судового збору.

Виконавчий лист про стягнення судового збору суд видає за власною ініціативою після набрання судовим рішенням законної сили та за відсутності в матеріалах справи інформації про сплату судового збору. Цей лист надсилається до органів ДФС за місцем розгляду справи.

У свою чергу, місцеві органи ДФС пред’являють до виконання дані виконавчі документи органові державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 24 Закону № 606 державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувану, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. У постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених Законом № 606.

Відповідно до вимог ст. 25 цього Закону державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Приймаючи виконавчий документ до виконання, державний виконавець повинен керуватися вимогами не лише Закону № 606, а й враховувати положення інших норм чинного законодавства.

Щодо порядку оподаткування операції з відступлення права вимоги за

грошові кошти з дисконтом

Новомосковська ОДПІ повідомляє.

Щодо оподаткування ПДВ

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу відступлення права вимоги – операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦКУ).

Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 656 ЦКУ).

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Якщо боргові зобов'язання передаються (відступаються) в обмін на грошові кошти (у т.ч. з дисконтом), то такі операції не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Щодо оподаткування податком на прибуток

Починаючи з 01.01.2015, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу в редакції, чинній з 01.01.2015).

При цьому Кодексом не передбачено різниці щодо операцій з відступлення права вимоги, на які коригується фінансовий результат до оподаткування, тобто такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З питання правильності відображення у бухгалтерському обліку операцій з відступлення прав вимоги за грошові кошти з дисконтом доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

(Лист ДФС України від 15.07.2016 № 15298/6/99-99-15-03-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yurid...)

Щодо можливості зарахування від’ємного значення ПДВ у рахунок сплати грошового

зобов’язання та/або зменшення суми податкового боргу з інших платежів

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Кодексу передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема,  враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу (далі – реєстраційна сума) на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Таким чином, Кодексом чітко визначено, що від’ємне значення ПДВ, розраховане платником за результатами звітного (податкового) періоду, за заявою платника може бути задеклароване, в частині, що не перевищує реєстраційну суму на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, до бюджетного відшкодування:

- на поточний рахунок платника податку;

- у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Кодексу протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки у разі, якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений Кодексом.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки:

- або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету;

- або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума ПДВ, зменшена на суму такого податкового боргу.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі – Порядок № 21).

Згідно з підпунктом 4 пункту 5 розділу V Порядку № 21 сума від'ємного значення, що не перевищує реєстраційну суму на момент подання податкової декларації з ПДВ (рядок 20 податкової декларації з позначкою „0110”), підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2), зокрема у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).

При заповненні рядка 20.2 є обов'язковим подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) (далі - Додаток 4).

Додаток 4, який подається у зв’язку з декларуванням від’ємного значення до бюджетного відшкодування, заповнюється з урахуванням такого:

- відомості, необхідні для формування показників критеріїв, встановлених п.п. 200.19.3 п. 200.19 ст. 200 Кодексу, відображаються за трьома таблицями;

  бюджетне відшкодування, визначене у декларації за звітний (податковий) період (рядок 20.2 декларації) з ПДВ відповідно до ст. 200 ПКУ, відображається окремо:

  а) у сумі (словами та цифрами), що перераховується на рахунок банку платника із зазначенням номера рахунку (рядок 20.2.1 декларації);

  б) у сумі (словами та цифрами), що враховується в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, із зазначенням коду бюджетної класифікації та рахунку платежу (рядок 20.2.2 декларації).

Отже, платник при декларуванні від’ємного значення ПДВ у рахунок сплати грошового зобов’язання та/або зменшення суми податкового боргу з інших платежів відображає у Додатку 4 у відповідній таблиці код бюджетної класифікації, код виду платежу, на який платник бажає перерахувати суму ПДВ, відображену в рядку 20.2.2 податкової декларації з ПДВ.

Код бюджетної класифікації згідно з класифікацією доходів бюджету у 2016 році встановлено Законом України від 25 грудня 2015 року № 928-VIII „Про Державний бюджет України на 2016 рік”.

Статтею 29 Бюджетного кодексу України визначено перелік податків, які зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.

(Лист ДФС України від 15.07.2016 № 15300/6/99-99-15-03-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69264.html)

Щодо оподаткування податком на додану вартість

Новомосковська ОДПІ інформує з питання щодо можливості перенесення суми від’ємного значення податку, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, яка обліковується у податковій декларації з ПДВ особи, що реорганізується шляхом приєднання, до податкової звітності з ПДВ новоутвореної особи.

Основні правила реєстрації платників податку та порядок їх анулювання, правила визначення податкових зобов’язань, формування податкового кредиту та особливості їх коригування, а також порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету чи до відшкодування з бюджету, визначено розділом V Податкового кодексу України (далі – Кодексу) з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 2 розділу ХХ Кодексу.

Так, порядок реєстрації особи як платника ПДВ, анулювання та поновлення такої реєстрації регулюється статтями 180-184 Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Для платників ПДВ, які реорганізуються, Кодексом визначені особливості щодо процедури анулювання реєстрації платників ПДВ та визначення податкових зобов’язань з ПДВ.

Так, відповідно до п. 183.17 ст. 183 Кодексу особа, утворена в результаті реорганізації платника податку (крім особи, утвореної шляхом перетворення), реєструється платником податку як інша новоутворена особа в порядку, визначеному Кодексом, у тому числі у разі, коли до такої особи перейшли обов'язки зі сплати податку у зв'язку з розподілом податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Згідно з п.п. „б” п. 184.1 ст. 184 Кодексу реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених розділом V Кодексу.

Анулювання реєстрації на підставі, визначеній у п.п. „б” п. 184.1 ст. 184 Кодексу, здійснюється за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату:

- подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації;

- зазначену в судовому рішенні;

- припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку;

- що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість (п. 184.2 ст. 184 Кодексу).

Згідно з п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 Кодексу операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

При цьому на випадки проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 Кодексу, не поширюється:

- визнання продажу за звичайними цінами товарів/послуг, що фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (п. 198.5 ст. 198 Кодексу);

- перерахунок сум податкового кредиту у зв'язку із зміною частки використання товарів (послуг) в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях (п. 199.6 ст. 199 Кодексу).

У разі якщо платник податків, що реорганізується, має суми надміру сплачених грошових зобов'язань, такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених грошових зобов'язань або податкового боргу за іншими податками. Зазначена сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами пропорційно загальним сумам грошового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків (п. 98.8 ст. 98 Кодексу).

У разі якщо сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом (п. 98.9 ст. 98 Кодексу).

Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 № 217/24994) (далі – наказ № 765).

Враховуючи зазначене, при реорганізації платника податку на додану вартість шляхом приєднання його до іншого платника податку на додану вартість:

- платник, що реорганізується шляхом приєднання до іншого платника податку на додану вартість, підлягає виключенню з Реєстру платників податку на додану вартість на дату оформлення передавального акта;

- у платника, що реорганізується шляхом приєднання до іншого платника податку на додану вартість, не відбувається нарахування податку на додану вартість та коригування податкового кредиту;

- сума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, яка обліковується в податковій декларації з податку на додану вартість особи, що реорганізується шляхом приєднання, до податкової звітності новоутвореної особи не переноситься;

- сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків, в частині що перевищує суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом. Це здійснюється за допомогою засобів програмного забезпечення, якими переносяться до інтегрованих карток юридичних осіб – правонаступників облікові дані щодо хронології виникнення зобов’язань чи боргу або надміру сплаченої суми припинених юридичних осіб.

Крім цього, повідомляємо, що відповідно до п. 200¹.8 ст. 200¹ Кодексу після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який ДФС надсилає Державній казначейській службі (далі – Казначейство), в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету.

Такі кошти обліковуються в інтегрованій картці платника податку, що анулювався як платник ПДВ, та враховуються в рахунок погашення заборгованості з податку, а за її відсутності обліковуються в інтегрованій картці платника податку як зайво зараховані кошти і можуть бути повернуті платнику на його рахунок відповідно до ст. 43 Кодексу.

Суми зайво зарахованих коштів до бюджету особи, що реорганізується, переносяться до інтегрованої картки платника податку новоутвореної особи-правонаступника (п.5 наказу № 765).

Перерахування коштів з електронних рахунків платників податку, які реорганізуються шляхом приєднання, на електронний рахунок платника податку – правонаступника, не передбачено Кодексом.

Питання перерахування залишків коштів з електронного рахунку особи, реєстрацію платником ПДВ якої анульовано, на електронний рахунок новоутвореної особи (утвореної в процесі реорганізації) може бути врегульоване шляхом внесення змін до Кодексу.

 (Лист ДФС України від 18.07.2016 № 15369/6/99-99-15-03-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yurid...)

Податковий календар з 15 по 19 серпня 2016 року

Новомосковська ОДПІ нагадує.

15 серпня, понеділок, останній день подання:

- звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за липень (форма № ЗВР-1), якщо не передбачено подання інформації дротовими або бездротовими каналами зв'язку; довідки про використані розрахункові книжки за липень;

19 серпня, п'ятниця, останній день сплати:

- податку на прибуток підприємства за півріччя;

- частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за результатами фінансово-господарської діяльності за II квартал;

-ПДВ платниками, у яких базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу, за ІІ квартал;

- рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів за ІІ квартал;

- рентної плати за спеціальне використання води за ІІ квартал;

- рентної плати за користування надрами без рентної плати за користування надрами при видобуванні вуглеводневої сировини за ІІ квартал;

- екологічного податку за ІІ квартал;

- туристичного збору за ІІ квартал;

- збору за місця для паркування транспортних засобів за ІІ квартал;

- єдиного податку платниками третьої групи за ІІ квартал;

- авансового внеску з єдиного податку за серпень платниками, віднесеними до першої та другої груп.

Щодо визначення податкового зобов’язання з ПДВ

при здійсненні операції з переведення боргу

Загальні положення щодо заміни боржника у зобов’язанні (переведення боргу) наведені у статтях 520-524 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до зазначених статей боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Правочин щодо заміни боржника у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання. Новий боржник у зобов’язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодексу) відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Згідно із пунктом 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Формування податкових зобов’язань з ПДВ та податкового кредиту за операціями з продажу та придбання товарів (послуг) здійснюється відповідно до пункту 187.1 статті 187 та пунктів 198.1 та 198.2 статті 198 Кодексу.

Таким чином, у разі, якщо торгівля борговими зобов'язаннями здійснюється за грошові кошти (не передбачається постачання товарів / послуг), то за такою операцією у платника податків податкові зобов'язання з ПДВ не виникають, оскільки така операція не є об'єктом оподаткування ПДВ.

(Лист ДФС України від 18.07.2016 № 15379/6/99-99-15-03-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yurid...)

Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб окремих видів доходу

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема заставою (ст. 546 ЦКУ).

Згідно зі ст. 572 ЦКУ в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель) (ст. 583 ЦКУ).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (п. 1 ст. 576 ЦКУ).

У разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ст. 589 ЦКУ).

Відповідно до ст. 512 ЦКУ кредитор у зобов’язанні може бути замінений, зокрема іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

При цьому ст. 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також ст. 517 ЦКУ передбачено, що первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс), відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені у п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Крім того, доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковуються, визначено ст. 165 Кодексу.

Зауважуємо, що кожний конкретний випадок оподаткування доходу, отриманого фізичною особою доходу у вигляді повернення товариством зобов’язань за кредитним договором, слід розглядати з урахуванням документів (умов договорів), що стосуються цієї справи.

(Лист ДФС України від 28.07.2016 № 16331/6/99-99-13-02-03-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yurid...)

Щодо зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість на підставі

розрахунку коригування до податкової накладної

Пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Кодексу якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань на підставі складеного та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

При цьому постачальник товарів/послуг має право зменшити суму податкових зобов’язань за таким розрахунком коригування після його реєстрації в ЄРПН отримувачем.

Враховуючи вищенаведене, у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг постачальник має право зменшити податкові зобов’язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН отримувачем протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН.

(Лист ДФС України від 04.08.2016 № 16922/6/99-95-42-01-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yurid...)

Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість при оподаткуванні операцій

з надання в оренду рухомого та нерухомого майна

Новомосковська ОДПІ повідомляє, що Державною фіскальною службою України у зв'язку з численними зверненнями платників податків та контролюючих органів щодо порядку застосування норм податкового законодавства в частині податку на додану вартість при оподаткуванні операцій з надання в оренду рухомого та нерухомого майна надано роз’яснення у листі від 04.08.2016 року №26595/7799-99-99-99-15-03-02-17 який розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/podatki-ta-zbori/zagalnoderjavni-podatki/podatok-na-dodanu-vartist/listi-dps/262166.html

Фізичним особам необхідно сплатити податок на нерухомість до 29 серпня

Новомосковська ОДПІ нагадує, що фізичні особи – платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що отримали повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити, мають сплатити податок протягом 60 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення.

Фізичні особи можуть сплатити податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податків.

Також звертаємо увагу на те, що громадяни мають право звернутися з письмовою заявою до органів фіскальної служби за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

- об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

- розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

- права на користування пільгою із сплати податку;

- розміру ставки податку;  нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними органів фіскальної служби та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, орган фіскальної служби за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим.

29 серпня – останній термін сплати земельного податку

Новомосковська ОДПІ нагадує, що відповідно до Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться органами фіскальної служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку.

Сплачується такий податок фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, тобто до 29 серпня включно.

Звертаємо увагу, що фізичні особи — платники податків повинні сплачувати податки і збори через установи банків та поштові відділення. Зокрема, фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів.

Щодо впровадження нового розділу «Ставки податків і зборів»

Новомосковська ОДПІ інформує.

З метою забезпечення належного рівня поінформованості платників податків, систематизації інформації для зручності її пошуку та аналізу, в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі впроваджено новий розділ «Ставки податків і зборів», де можна оперативно у будь-який час та у зручній формі ознайомитись із ставками загальнодержавних та місцевих податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та з інформацією щодо оподаткування товарів в залежності від обраного митного режиму.

Шановні клієнти АЦСК ІДД ДФС!

Наказом Інформаційно-довідкового департаменту ДФС від 10.08.2016 №118 «Про внесення змін до наказу ІДД ДФС від 17.02.2015 №15» затверджено нову редакцію наступних реєстраційних форм:

Реєстраційна картка (для юридичної особи);

Реєстраційна картка (для фізичної особи/ фізичної особи – підприємця);

Додаток до розділу 2 Реєстраційної картки.

Нові форми реєстраційних документів для отримання послуг електронного цифрового підпису набувають чинності з 5 вересня 2016 року.

Форми реєстраційних документів попереднього зразка будуть прийматися віддаленими пунктами реєстрації користувачів АЦСК ІДД ДФС до 2 вересня 2016 року включно.

Переглянути та завантажити актуальні форми реєстраційних документів для отримання послуг електронного цифрового підпису можна у розділі «Реєстрація користувачів» офіційного інформаційного ресурсу АЦСК ІДД ДФС.

Щодо віднесення деяких операцій з пальним до операцій з реалізації пального

Новомосковська ОДПІ повідомляє, що Державною фіскальною службою України надано роз’яснення щодо віднесення деяких операцій з пальним до операцій з реалізації пального (використання пального при виконанні робіт з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, переміщення пального у межах одного підприємства, використання пального на службовий транспорт), а саме:

абзацом другим п.п. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) надано визначення терміна „реалізація пального” – як будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування, за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст.212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне. Такі особи підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців, до початку здійснення реалізації пального (п.п. 212.3.4 п.212.3 ст.212 Кодексу).

Реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі пального – це фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків (абзац третій п.п. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст.212 Кодексу платником акцизного податку є особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів. Такі особи підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність (п.п. 212.3.1 1 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Якщо при виконанні автосервісними підприємствами робіт з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів підакцизні товари (продукція), зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, використовуються як витратний матеріал і безпосередньо реалізація цих підакцизних товарів не відбувається, то така операція не є операцією з реалізації пального та, відповідно, об’єктом оподаткування акцизним податком.

Операції з переміщення пального у межах одного підприємства між складами або відокремленими підрозділами (філіями), використання пального для службового транспорту не є операціями з реалізації пального у розумінні абзаців другого та третього п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, тому в особи, яка здійснює виключно такі операції, не виникає об’єкт оподаткування акцизним податком з реалізації пального.

(Лист ДФС України від 10.08.2016 №17343/6/99-99-12-03-03-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69335.html)

Щодо оформлення документів при здійсненні операцій з повернення постачальникам

пального, отриманого до 01.03.2016

Відповідно до п.1 розділу ІІ Закону України  від 24 грудня 2015 року №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» норми (щодо доповнення Кодексу статтями 231 та 232) набирають чинності з 1 березня 2016 року.

Цими нормами запроваджено систему електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП), та визначено, що особи, які здійснюють операції з пальним, повинні зареєструватися платниками акцизного податку з реалізації пального та здійснювати такі операції з дотриманням умов щодо  оформлення та реєстрації документів в СЕАРП, зокрема, акцизної накладної.

Порядок складання та реєстрації акцизної накладної та розрахунку коригування акцизної накладної визначено п. 5 та п. 7 ст. 231 Кодексу, п. 2 ч. І та п. 1 ч. ІІІ Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2016 № 218.

Оскільки операції з реалізації пального до 01.03.2016 здійснювались без складання акцизної накладної, повернення після 01.03.2016 року постачальнику такого пального, яке було за Актом інвентаризації внесено до СЕАРП, можливе шляхом складання і реєстрації акцизної накладної.

(Лист ДФС України від 28.07.2016 № 16330/6/99-99-12-02-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yurid...)

Про нові форми книг ОРО на РРО та книг ОРО на ГО

Новомосковська ОДПІ повідомляє про внесення змін до форм книги обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО) на реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО), книги обліку розрахункових операцій на господарську одиницю.

Нові форми зазначених книг установлені Порядком реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 920/29050 (далі - Наказ № 547).

Зокрема, затверджені форми книг ОРО передбачають відображення загальної суми розрахунків (графа 5), суми розрахунків, що оподатковуються податком на додану вартість (графа 6), суми розрахунків, що оподатковуються акцизним податком (графа 7), суми податку на додану вартість (графа 8), суми акцизного податку (графа 9).

Отже, на сьогодні перші, другі та наступні книги ОРО на РРО мають реєструватись виключно за новими формами.

Щодо можливості продовження застосування суб’єктами господарювання та перереєстрації книг ОРО на РРО, які були зареєстровані за формами, встановленим у додатку 1 до Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 № 417, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за № 1618/24150, що втратив чинність, повідомляємо таке.

Пунктом 3 Наказу № 547 установлено, що вимоги до форми і змісту книг ОРО та розрахункових книжок у частині відображення інших податків (зборів), крім податку на додану вартість, не поширюються на здійснення у них записів про рух готівки та про суми розрахунків на підставі розрахункових документів, що друкуються РРО, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру РРО, до набрання чинності цим наказом.

Виходячи із зазначеного порядку та підстав для перереєстрації, скасування реєстрації, реєстрації другої та наступних книг ОРО на РРО, суб’єкти господарювання можуть продовжувати використовувати раніше зареєстровані книги ОРО на РРО за старою формою до першої із подій: закінчення книги ОРО, завершення строку служби або припинення застосування відповідного РРО, виникнення підстав для перереєстрації або скасування реєстрації книги. Такі книги дозволяється перереєстровувати лише у перехідний період - протягом місяця після набрання чинності Наказом № 547. Після спливу зазначеного терміну у разі виникнення підстав для перереєстрації книг ОРО здійснюється реєстрація другої або наступної книги ОРО на РРО за новою формою.

При цьому суб'єкти господарювання, діяльність яких пов’язана з реалізацією підакцизних товарів, у касових чеках яких обов’язковим реквізитом є дані про акцизний податок, використовуючи раніше зареєстровані книги ОРО (за старою формою), здійснюють у них записи таким чином:

у назвах граф 6, 7 книги ОРО за старою формою слід дописати знак «/» та відповідно слова «за ставкою акцизного податку», «сума акцизного податку»;

за наявності розрахункових операцій за товари підакцизної групи послідовно вносяться:

у графу 6 - суми розрахунків, що оподатковуються за ставкою податку на додану вартість, «/», суми розрахунків, що оподатковуються за ставкою акцизного податку;

у графу 7 - сума ПДВ», «/», сума акцизного податку.

Водночас слід зауважити, що ведення у такий спосіб книги ОРО є незручним і ДФС рекомендує зазначеним суб’єктам господарювання звернутись до органу ДФС за місцем реєстрації книги для реєстрації другої та наступної книги ОРО на РРО за новою формою. З причини зміни форми книги така реєстрація може бути здійснена у будь-який час.

У суб’єктів господарювання, діяльність яких не пов’язана з реалізацією підакцизних товарів, касові чеки, що друкуються РРО, не містять даних про акцизний податок та відповідні графи 7, 9 книги ОРО будуть не заповненими. Відповідно зазначені суб’єкти господарювання можуть продовжувати використовувати раніше зареєстровані книги ОРО без внесення до них будь- яких змін, але лише до виникнення зазначених вище підстав для припинення використання книги.

Щодо порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру

Новомосковська ОДПІ у зв’язку з численними зверненнями неприбуткових установ та організацій щодо виконання п. 35 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПКУ) повідомляє.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій", що не відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 ПКУ, з метою включення до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій зобов'язані до 1 січня 2017 року привести свої установчі документи у відповідність із нормами ПКУ та у цей самий строк подати копії таких документів до контролюючого органу.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, які не привели свої установчі документи у відповідність із нормами пункту 133.4 статті 133 ПКУ, після 1 січня 2017 року виключаються контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Відповідно до п.п. 133.4.5 п. 133.4 ст. 133 ПКУ (від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями) порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру встановлює Кабінет Міністрів України.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПКУ неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, к працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску),

інших пов’язаних з ними осіб (визначення доходу установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ).

Підпунктом 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 ПКУ визначено, що до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 ПКУ і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені: бюджетні установи;

громадські об’єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди;

спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб;

житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства);

об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків;

професійні спілки, їх об’єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об’єднання;

сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об’єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; .

інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам п. 133.4 ст. 133 ПКУ Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440.

Щодо оподаткування операцій з виплати і отримання дивідендів

Новомосковська ОДПІ повідомляє, що підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До того ж, абзацом восьмим підпункту 57.1 г.2 пункту 57.1ˡ статті 57 Кодексу встановлено, якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Пунктом 57.1і статті 57 Кодексу визначено порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів, зокрема, нарахування та сплати авансових внесків з податку.

Відповідно до концепції Кодексу сплата авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів акціонерам (власникам) запроваджена як запобіжний захід щодо виплати дивідендів за відсутності прибутку, який є джерелом надходження податку до бюджету.

Тож підпунктом 57.11.2 пункту 57.1ˡ статті 57 Кодексу передбачено, що крім випадків, передбачених підпунктом 57.Iі.З цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Підпунктом 57.1 \3 пункту 57.1ˡ статті 57 Кодексу визначено, що авансовий внесок, передбачений підпунктом 57.11.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів:

на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 57.11.2 пункту 57.1ˡ статті 57 Кодексу;

платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди;

 фізичним особам.

Інститути спільного інвестування також звільняються від обов'язку сплати авансових внесків з податку на прибуток у разі виплати дивідендів (підпункт 57.1‘.4 пункту 57.1ˡ статті 57 Кодексу).

Слід зазначити, що преференції стосовно несплати авансового внеску для юридичних осіб - платників єдиного податку пунктом 57.1ˡ статті 57 Кодексу не визначено.

Алгоритм розрахунку суми авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, визначено в підпункті 57.1і.2 пункту 57.1і статті 57 Кодексу, зокрема, авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

Запроваджений порядок розрахунку авансового внеску з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування з податку на прибуток за відповідний податковий період запроваджено з метою збереження обігових коштів платників -емітентів корпоративних прав. До того, ж Кодексом визначено особливості сплати авансового внеску материнською компанією з суми перевищення виплачених материнською компанією дивідендів на користь власників корпоративних прав такої компанії понад суми дивідендів, отриманих материнською компанією для забезпечення своєчасних економічно обґрунтованих розрахунків з власниками корпоративних прав.

З метою зменшення податкового навантаження та уникнення подвійного оподаткування прибутку сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації (підпункт 57. Iі.2 пункту 57.1і статті 57 Кодексу).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу розрахунок об’єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, згідно з положеннями розділу III Кодексу.

Підпунктом 140.4.1 пункту 140.1 статті 140 Кодексу визначено, що однією з різниць, що виникають при здійсненні фінансових операцій, є різниця, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

При цьому, слід зазначити, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290 (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до П(С)БО 15 дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

П(С)БО 15 не поширюється на доходи, пов'язані, зокрема з дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі. Такі операції регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91 (далі - П(С)БО 12). Так відповідно до пункту 7 П(С)БО 12 дивіденди, що підлягають отриманню за фінансовими інвестиціями, відображаються як фінансовий дохід інвестора, крім випадків, коли такі надходження не відповідають критеріям визнання доходу, встановленим П(С)БО 15.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 до складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

При цьому, доходи у вигляді дивідендів визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства повинні грунтуватися, зокрема на принципі нарахування та відповідності доходів і витрат. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Враховуючи вищенаведене, платник податку на прибуток зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від:

платників податку на прибуток, для яких підпунктами 57.Iі.2 та 57.11.3 пункту 57.1і статті 57 Кодексу передбачено особливості сплати авансових внесків при виплаті дивідендів, крім, платників, прибуток яких звільнений від оподаткування, та інститутів спільного інвестування;

- платників єдиного податку, які сплачують авансові внески з податку на прибуток.

Зазначене коригування здійснюється платником податку з урахуванням вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу щодо суми річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, та за умови відображення у складі доходів суми нарахованих дивідендів відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Вірно заповнені розрахункові документи – запорука вчасного надходження

платежів за призначенням

Новомосковська ОДПІ нагадує, що при сплаті платниками  податків платежів до бюджету поле «Призначення платежу» розрахункового документа заповнюється  з урахуванням  вимог наказу  Мінфіну  від 24.07.2015р. N666 «Про затвердження  Порядку заповнення  документів на переказ у разі сплати податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів».

Окремо повідомляємо, що застосування коду виду сплати 140 «Надходження до бюджету коштів у рахунок погашення податкового боргу / недоїмки з єдиного внеску» буде можливим після затвердження  ДФС відповідного Порядку взаємодії структурних підрозділів органів ДФС у процесі визначення напряму сплати сум платниками, які мають податковий борг.

Звертаємо увагу платників на  недопущення випадків  неправильного заповнення реквізитів платіжного документа для оперативного надходження платежів за призначенням.  

З наказом Міністерством фінансів України від 24.07.2015 №666 «Про затвердження порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів» можна ознайомитись за посиланням: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0974-15

Довідково: відповідно втратив чинність наказ Міністерства доходів і зборів України від 22.10.2013 №609 «Про затвердження Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів».

Про особливості застосування спеціального режиму оподаткування в сільському

господарстві у 2016 році

Новомосковська ОДПІ нагадує, що Державною фіскальною службою України у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" повідомлено про окремі особливості перерахування у 2016 році коштів на додаткові електронні рахунки, відкриті суб’єктами спеціального режиму оподаткування в сільському господарстві.

Роз’яснення з цих питань викладено у листі Державної фіскальної служби України від 05.01.2016 № 203/7/99-99-19-03-02-17 «Про особливості застосування спеціального режиму оподаткування в сільському господарстві у 2016 році», який розміщено на офіційному веб-порталі ДФС (http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-zmini-2015/elektronne-administruvannya-pdv/65869.html).

Про окремі особливості застосування касового методу визначення дати виникнення

податкових зобов'язань та податкового кредиту

Новомосковська ОДПІ нагадує, що Державною фіскальною службою України у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) Законом України від 24 листопада 2015 року № 812-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо створення передумов для нової моделі ринку природного газу та забезпечення стабільності розрахунків підприємств енергетичної галузі" повідомляє про окремі особливості застосування касового методу визначення дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту підприємствами енергетичної галузі (пункт 44 підрозділ 2 розділу ХХ Кодексу).

Касовий метод визначення податкового кредиту відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу застосовується платниками податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Податковий кредит за касовим методом визначається такими платниками як по операціях з придбання безпосередньо товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, так і товарів/послуг, які використовуються для здійснення операцій з їх постачання.

При формуванні податкового кредиту за касовим методом слід приймати до уваги, що за правилами, встановленими пунктом 198.6 статті 198 розділу V Кодексу, податковий кредит визначається на підставі податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, в звітному податковому періоді, в якому було здійснено списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надано постачальнику інші види компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг), але не пізніше, ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Суми податку на додану вартість, сплачені/нараховані до 1 січня 2016 року у зв’язку з придбанням товарів/послуг, включаються до складу податкового кредиту за правилами, які були діючими до вказаної дати, на підставі податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, але не пізніше 365 календарних днів з дати їх складання.

            Роз’яснення з цих питань викладено у листі Державної фіскальної служби України від 22.01.2016 № 2055/7/99-99-19-03-02-17 «Про окремі особливості застосування касового методу визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту».

Про зменшення фінансового результату до оподаткування на суму доходів

у вигляді дивідендів

Новомосковська ОДПІ у зв’язку з надходженням запитів платників податків та, керуючись п. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє, що для застосування положень п.п. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 Кодексу щодо коригування фінансового результату до оподаткування платниками податку на прибуток, слід керуватись листом Міністерства фінансів України від 25.07.2016 № 31-11130-09-10/21370 (копія додається).

Податкові консультації з питання коригування фінансового результату до оподаткування на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті від інших платників податків, застосовуються у частині, що не суперечить цьому роз’ясненню.

Щодо реалізації принципу «єдиного вікна»

Новомосковська ОДПІ повідомляє.

З 01.08.2016 набрала чинності постанова КМУ від 25.05.2016 №364 «Деякі питання реалізації принципу «єдиного вікна» під час здійснення митного, санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного, радіологічного та інших видів державного контролю» згідно якої Затверджено Порядок інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації.

Порядок визначає механізм взаємодії органів доходів і зборів, державних органів, уповноважених на здійснення санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного, радіологічного та інших видів державного контролю та підприємств за принципом "єдиного вікна" із застосуванням інформаційно-телекомунікаційної системи органів доходів і зборів.

Рішення про застосуванням положень цього Порядку приймається підприємством у разі електронного декларування товарів шляхом надсилання органу доходів і зборів електронного повідомлення.

Взаємодія органів доходів і зборів, контролюючих органів та підприємств відповідно до цього Порядку здійснюється за принципом "єдиного вікна" відповідно до міжнародної практики та рекомендацій міжнародних організацій із застосуванням інформаційно-телекомунікаційної системи органів доходів і зборів та після доопрацювання та інтеграції інформаційних систем - з використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади та системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.

Інформаційна система надсилає підприємству електроннеповідомлення з електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів, а посадова особа підприємства в свою чергу надсилає електронне повідомленняз електронним цифровим підписом та скановані копії документів, необхідних для завершення відповідного виду державного контролю.

Запроваджується автоматичний обмін даними щодо етапів здійснення всіх видів контролю товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Під час проходження кордону інформаційна система автоматично формує та надсилає підприємству електронне повідомлення, в якому зазначаються: види державного контролю, які завершено у пункті пропуску через державний кордон України та види державного контролю, які необхідно завершити у зонах митного контролю на митній території України, а також вичерпний перелік документів, які необхідно подати відповідному контролюючому органові для завершення необхідного виду державного контролю.

Інформаційна система повідомляє відповідний контролюючий орган про автоматично сформовані рішення щодо здійснення відповідного виду державного контролю.

Уповноважена посадова особа відповідно контролюючого органу протягом чотирьох робочих годин з моменту отримання через веб-інтерфейс електронного повідомлення і сканованих документів приймає рішення в порядку, встановленому законодавством. Якщо протягом цього часу рішення не прийнято то інформаційна система автоматично формує рішення про здійснення відповідного виду державного контролю, яке є підставою для завершення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України

Огляд товарів та/або відбір зразків проводиться одночасно всіма контролюючими органами, час та місце проведення якого може обирати декларант шляхом направлення електронного повідомлення.

За наявності у місцях проведення огляду товарів чи відбору зразків стаціонарних чи портативних технічних засобів митного контролю, які забезпечують відеоспостереження, такий огляд проводиться з обов'язковою його відеофіксацією.

 

2. Матеріали, які висвітлюють результати діяльності податкової служби.

Надходження єдиного внеску перевищують планові показники

За результатами 7 місяців 2016 року органи ДФС забезпечили надходження єдиного внеску на суму 73,3 млрд. грн. або 100,6 відсотка від запланованого індикативного показника. Про це заявила начальник управління адміністрування єдиного внеску та методології Департаменту податків і зборів з фізичних осіб ДФС Світлана Кепіна.

«За липень 2016 року надходження єдиного внеску склали майже 11 млрд. грн., що становить 108,3 відсотка від запланованого індикативного показника»,– наголосила Світлана Кепіна.

Нагадуємо, що єдиний внесок засобами програмного забезпечення автоматично розподіляється Державною казначейською службою України за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до визначених пропорцій та перераховується за призначенням – на рахунки, відкриті в Державній казначейській службі на ім’я фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування і пенсійного страхування.

Гарячий телефонний зв’язок в Новомосковській ОДПІ

10 серпня 2016 року в Новомосковській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області відбувся черговий сеанс телефонного зв'язку «гаряча лінія» на тему «Щодо рівномірності самостійної сплати податкових зобов’язань у строки сплати та застосовування спеціального режиму оподаткування». На запитання платників податків, які цього дня зателефонували, відповідала заступник начальника управління - начальник відділу адміністрування ПДВ та контролю за відшкодуванням ПДВ Олена Слепченко.

Телефонувавших цього дня цікавили відповіді на такі питання:

наше підприємство неправильно зазначило в ПН дату виникнення податкових зобов’язань – помилилися на один день. Останнім днем того самого місяця ми виписали анулюючий розрахунок коригування до помилкової ПН і нову ПН із новим номером і правильною датою й встигли її зареєструвати. РК тим самим днем зареєстрував покупець. Чи потрібно проводити в декларації за цей період помилкову ПН і коригуючий РК?(відповідь: зайву податкову накладну так само, як і коригувальний РК, у декларації з ПДВ не відображають. Причина – така ПН не підтверджує здійснення оподатковуваної оперції. Тому їй не місце в податковій звітності);

чи потрібно нараховувати податкові зобов’язання за придбаними товарами/послугами, які використовуються у неоподатковуваних операціях, якщо податкова накладна від постачальника не включена до складу податкового кредиту у звітному періоді у зв’язку з тим, що вона не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних? (відповідь: якщо операції з придбання товарів/послуг, які використовуються в неоподатковуваних операціях, не відображені у складі податкового кредиту у зв’язку з відсутністю факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, то нарахування податкового зобов’язання на підставі п. 198.5 ст. 198 та ст. 199 Податкового кодексу України буде здійснюватись після реєстрації таких податкових накладних в ЄРПН постачальником  товарів/послуг.

Якщо податкова накладна не зареєстрована в ЄРПН, то податковий кредит по такій податковій накладній не формується, а податкові зобов’язання на підставі п. 198.5 ст. 198 ПКУ не нараховуються.

яким критеріями повинне відповідати сільськогосподарське підприємство, з метою застосування спеціального режиту оподаткування? (відповідь: відповідно до п.209.1 ст.209 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п.209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.6 ст.209 ПКУ передбачено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб’єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

З початку року за матеріалами підрозділів внутрішньої безпеки ДФС

розпочато 338 кримінальних проваджень

Протягом січня-липня 2016 року за матеріалами підрозділів внутрішньої безпеки розпочато 338 кримінальних проваджень, виявлено 60 випадків хабарництва та 149 фактів зловживання владою з боку працівників органів ДФС. Про це повідомив заступник начальника Головного управління внутрішньої безпеки ДФС Сергій Мартинов

За його словами, за вказаний період працівникам органів ДФС оголошено 103 повідомлення про підозру у вчиненні злочинів у сфері службової діяльності. До суду надіслано 61 кримінальне провадження, 17 осіб судом вже визнані винними у скоєнні злочинів.

«Головну увагу у своїй роботі ми приділяємо виявленню правопорушень, пов’язаних з корупцією та притягненню винних до відповідальності. Так, за нашими матеріалами за скоєння таких злочинів складено та направлено до суду 28 протоколів, за якими 18 осіб вже визнано винними», – зазначив Сергій Мартинов.

Посадовець також розповів, що для з’ясування причин та обставин вчинення посадовцями ДФС правопорушень у сфері службової діяльності проведено 2 тис. службових розслідувань. За їх результатами керівникам територіальних органів ДФС направлено 785 подань про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушень.

До дисциплінарної відповідальності притягнуто 271 службову особу,  звільнено із займаних посад – 129.

«Для виявлення фактів корупції в фіскальній службі працює антикорупційний сервіс «Пульс», на який платники можуть поскаржитися на дії наших співробітників. За цей період ми перевірили 161 повідомлення, з них 27 підтвердилися. За результатами перевірок до дисциплінарної відповідальності притягнуто 5 посадових осіб, 3 – звільнено та у 3 випадках розпочато кримінальні провадження», – підкреслив Сергій Мартинов.

Також перевірено 814 скарг (звернень) фізичних та юридичних осіб щодо можливих неправомірних дій, вчинених співробітниками органів ДФС, 170 з яких підтвердилися.

Сергій Мартинов також відзначив, що працівники підрозділів внутрішньої безпеки проводять попереджувально-профілактичні заходи, за результатами яких посадовцям ДФС винесено 112 офіційних застережень про неприпустимість дій або бездіяльність, які можуть призвести до корупційних та інших правопорушень.

 Наталія Рубан: Кількість планових перевірок скорочено на 10 відс.

У січні – липні 2016 року підрозділами аудиту було проведено 2,3 тис. планових перевірок. Це на 0,3 тис., або на 10 відс. менше, ніж за відповідний період минулого року. Про це розповіла директор Департаменту аудиту ДФС Наталія Рубан.

Однак, робота аудиту направлена і на скорочення кількості позапланових перевірок (проведено на 30 відс. менше, ніж за відповідний період минулого року) та кардинальне зменшення зустрічних звірок (менше на 70 відсотків).

Акцент у роботі аудиторів посилено на якісний відбір до перевірок лише ризикових суб’єктів господарювання та забезпечення доказовості виявлених порушень в ході планових перевірок (комплексність охоплення питань і періодів). Зокрема, із донарахованих 15 млрд. грн. грошових зобов’язань майже половину задокументовано плановими перевірками.

Із донарахованих сум узгоджено платниками податків  3,7 млрд. гривень.

Найбільша сума донарахованих платежів – зобов’язання по декларуванню податку на прибуток (6,5 млрд. грн.) та ПДВ (6,4 млрд. гривень).

Поряд з цим, за результатами перевірок з питань дотримання суб’єктами господарювання вимог валютного законодавства донараховано понад 1,1 млрд. грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, 0,3 млрд. грн. податку на прибуток з іноземних юридичних осіб, за порушення законодавства з питань митної справи 0,7 млрд. грн. грошових зобов’язань.

Стосовно позапланових перевірок слід зазначити, що у більшості випадків рішення щодо їх проведення не залежать від ініціативи контролюючих органів. Так, за 7 місяців поточного року майже 60 відс. позапланових перевірок (5,9 тис.) проведено у зв’язку з ліквідацією суб’єктів господарювання, отриманням рішень суду, на звернення платників податків.

За словами Наталії Рубан, реальний вклад підрозділів аудиту по забезпеченню надходжень до бюджету склав майже 2,5 млрд. грн. – із нарахованої суми до бюджету вже надійшло понад 1,6 млрд. грн., зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на 3,2 млрд. грн., що упередило несплату податку у майбутньому на 0,6 млрд. грн., та на 0,3 млрд. грн. зменшено залишки від’ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду.

Сергій Мартинов: Ми посилили відповідальність керівників

за корупційні дії їх підлеглих

У ДФС кардинально змінено підходи до боротьби з корупційними проявами серед працівників служби. На сьогодні робота підрозділів внутрішньої безпеки спрямована, перш за все, на досягнення конкретного результату – притягнення винних у вчиненні корупційних діянь до відповідальності та відшкодування завданих державі збитків. Про це розповів заступник начальника Головного управління внутрішньої безпеки ДФС Сергій Мартинов в ефірі радіо Ера.

За його словами, для комплексної системи запобігання корупції в фіскальній службі запроваджено Антикорупційну програму на 2015 – 2017 роки, яка є першою подібною програмою прийнятою в Україні.

«Жодний правоохоронний орган не розробляв, не приймав та не реалізовував такої програми. При її розробці ми використовували найкращий міжнародний досвід. Це – результат співпраці практичних підрозділів внутрішньої безпеки та наукових підрозділів інституту фінансового права», – зазначив Сергій Мартинов.

Антикорупційна програма, як пояснив посадовець, спрямована на залучення всього складу фіскальної служби до боротьби з корупцією. Тобто кожний керівник структурного підрозділу повинен вести антикорупційну  роботу серед своїх працівників, аналізувати ризики та розробляти заходи щодо їх усунення. При цьому однією з новацій є запровадження обов’язкової процедури проведення внутрішніх розслідувань не лише по тих особах, які притягнуті до кримінальної відповідальності або знаходяться під слідством, а й стосовно їх керівників та всього службового оточення.

«Раніше ми працювали лише по особі, яку затримано. Сьогодні ж перевіряємо діяльність і керівника, й інших працівників для того, щоб з’ясувати, хто ще міг бути  причетним до злочину або міг йому сприяти. Відповідальність за недопущення корупційних проявів  покладається саме на керівника підрозділу», – підкреслив Сергій Мартинов.

Він також розповів, що 91 відсоток всіх корупційних злочинів у фіскальній службі виявляється саме працівниками підрозділів внутрішньої безпеки. Однак  цей показник планується підвищити до 95 відс. Найбільш поширеним злочином, який фіксують в ДФС, є отримання хабара. За останні два роки було виявлено 130 випадків хабарництва та 350 – зловживання владою та службовим становищем. При цьому останні злочини Сергій Мартинов вважає більш суспільно небезпечними, оскільки завдають значної шкоди державному бюджету.

Фіксують в ДФС цього року і зростання випадків повідомлення співробітниками фіскальної служби про спроби підкупу.

«У нашому суспільстві ще не сформовано негативного ставлення до пропонування хабара, це, на жаль, є традиційним. І дуже позитивним є той факт, що наші працівники повідомляють про такі спроби та допомагають їх документувати. Було зафіксовано кілька таких спроб на митниці, пропонувалися кошти й працівникам податкової міліції. Зазначу, що у минулому році таких випадків не було», – сказав Сергій Мартинов.

Одними з важливих чинників боротьби з корупційними проявами та своєрідними  профілактичними заходами посадовець назвав підвищення рівня заробітної плати працівників ДФС та автоматизацію процесів, які усунуть «людський фактор». Одним з таких прикладів він назвав запровадження «Єдиного вікна» на митницях, що, по-перше, має спростити процедури митного оформлення  і, по-друге,  значно скоротить можливості для зловживань і вчинення корупції.

За результатами перевірок 37 перевізників зареєстрували підприємницьку діяльність

З початку поточного року ГУ ДФС у Дніпропетровській області від управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області отримано 63 матеріали перевірок  щодо виявлених фактів порушень перевізниками Дніпропетровської області при наданні послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Значна кількість таких перевезень здійснюється  перевізниками, які не є суб’єктами господарювання, не отримали відповідну ліцензію, використовують працю неоформлених найманих працівників та не сплачують до бюджету відповідні податки та збори. Пасажири, яким надають послуги з перевезення такі перевізники - порушники, піддаються небезпеці та ризику.

Отримані від управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області матеріали перевірок  ГУ ДФС направляються  до  державних податкових інспекцій області  (за податковою адресою перевізників) для вжиття заходів реагування в межах повноважень органів державної фіскальної служби.

За результатами відпрацювання державними податковими інспекціями матеріалів перевірок управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області  37  перевізників зареєстрували  підприємницьку діяльність та оформили трудові відносини із 51 найманою особою.

За результатами перевірки  до бюджету надійшло майже 450,0 тисяч гривень

Фахівцями Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у липні поточного року за результатами планової перевірки  ТОВ «Д», яке здійснює оптову торгівлю продуктами харчування, не встановлено фактичного отримання маркетингових та логістичних послуг у 2015 – 2016 роках.

Підприємством надані до перевірки акти виконаних робіт, які не відповідають вимогам складання первинного документа, а саме відсутні обов’язкові реквізити (посада відповідальної особи за здійснення господарської операції). Також до перевірки не були надані звіти про логістичні послуги та маркетингові дослідження, про які зазначено у договорах з постачальниками.

В порушення вимог діючого законодавства підприємство безпідставно збільшило витрати та податковий кредит з податку на додану вартість на суму вищевказаних послуг.

За результатами перевірки донараховано майже 450,0 тис.грн., які сплачені підприємством «грошовими» коштами до бюджету у повному обсязі.

 Олексій Лишенко: ДФС щоденно оприлюднює реєстри заяв про повернення сум

відшкодованого ПДВ

Відповідно до діючого законодавства ДФС щоденно оприлюднює на веб-порталі першу частину реєстрів, які містять інформацію про платників, які подали заяви на відшкодування ПДВ, реквізити заяв, суми, заявлені до відшкодування, результати автоматизованої перевірки відповідності визначеним критеріям. Про це повідомив директор департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС Олексій Лишенко.

За його словами, реєстри містять більше 18 тисяч заяв на відшкодування ПДВ на суму понад 51,2 млрд. гривень.

«Законодавством передбачено ведення двох реєстрів заяв за визначеною урядом формою, що потребує створення спеціального програмного забезпечення. Водночас окремого фінансування на створення такого програмного забезпечення в кошторисі ДФС на 2016 рік не передбачено», – розповів Олексій Лишенко.

Посадовець відзначив, що фіскальна служба протягом 2015-2016 року неодноразово зверталася до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо додаткового фінансування ІТ-потреб. Наразі вони ще не підтримані.

«Для забезпечення дотримання визначених законодавчих норм, в рамках покрокового виконання дорожньої карти реформ ДФС та оприлюднення на веб-порталі служби двох частин реєстрів наразі здійснюються роботи щодо створення відповідного програмного забезпечення у рамках виконання договору стосовно послуг із супроводження, технічної підтримки та адаптації ІТС «Податковий блок», – зазначив Олексій Лишенко.

За його словами, після завершення тестування розробленого програмного забезпечення буде оприлюднена перша та друга частина Реєстрів у повному обсязі.

Нагадаємо, що з 1 лютого 2016 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, якими запроваджено ведення двох реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 року № 68 «Про затвердження Порядку ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» затверджено форми Реєстрів, які складаються з двох частин. 

Результати розгляду справ у судах станом на 01.08.2016

З початку поточного року (станом на 01.08.2016) на розгляді у судах різних інстанцій перебували:

- 42 тис. справ за позовами платників податків до територіальних органів ДФС про визнання недійсними/нечинними податкових повідомлень-рішень на загальну суму 153,4 млрд. грн., з них на користь платників податків вирішено майже 4,6 тис. справ на суму на 16,7 млрд. грн.;

- 19,8 тис. справ за позовами органів ДФС до платників податків на загальну суму 36,6 млрд. грн., з них на користь органів ДФС вирішено 2,7 тис. справ на суму 11,1 млрд. гривень.

Разом з тим, повідомляємо, що за результатами розгляду судових справ на користь органів ДФС (у т.ч., у минулому році) з початку 2016 року (станом на 01.08.2016) до бюджету надійшло майже 2 млрд. гривень.

За результатами роботи слідчих підрозділів ДФС бюджету відшкодовано 421,2 млн. грн.

завданих збитків

За перше півріччя поточного року за направленими слідчими податкової міліції ДФС до суду кримінальними провадженнями державі відшкодовано 421,2 млн. грн. завданих збитків. Про це розповів заступник начальника головного управління – начальник управління організації досудового розслідування Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС Роман Татарінов.

«Цього року за результатами роботи слідчих підрозділів до бюджетів всіх рівнів надійшло майже в 9 разів більше коштів, ніж у кримінальних провадженнях направлених до суду всіма іншими правоохоронними органами держави (46,9 млн. грн.)», – зазначив Роман Татарінов.

За словами посадовця, незважаючи на 30 відсоткове скорочення особового складу слідчих підрозділів, результативність їх роботи є досить високою.

Так, у першому півріччі поточного року до суду спрямовано 655 проваджень, що на 46 більше, ніж минулого року. З них з обвинувальним актом направлено на 45 більше, ніж за відповідний період минулого року.

На 235 проваджень менше, ніж торік закрито кримінальних проваджень. У направлених до суду провадженнях забезпечено відшкодування збитків на загальну суму 424 млн. грн. Це на 14 млн. грн. перевищує показник січня-червня минулого року.

За вказаний період арештовано майна на 228 млн. грн. більше, ніж у 2015 році (428,5млн.грн. проти 200,5млн.грн.).

Зросла кількість і направлених до суду кримінальних проваджень про злочини, вчинені у складі організованих груп. У поточному році цей показник склав 12 проти 5 у минулому.

В Дніпропетровській області викрито підпільне виробництво пива.

Вилучено ТМЦ на 5,7 млн. грн.

Співробітниками податкової міліції Дніпропетровської області в ході проведення операції „Акциз-2016” та розслідування кримінального провадження, зареєстрованого за ст.204 КК України в м. Дніпро та в одному з населених пунктів області ліквідовано підпільний цех з виробництва пива.

В складських приміщеннях, які орендували фігуранти провадження та за місцями реалізації товару проведено 3 обшуки.

Під час обшуків викрито підпільне виробництво солодового пива торігівельних марок „Сухобальське”, „Чеське” і „Хмільний Бондар”.

В результаті проведених заходів з незаконного обігу вилучено 1,1 тис. дал фальсифікованого пива (660 тис. грн.) та обладнання для його масового виготовлення і розливу (5 млн. грн.), загальною орієнтовною вартістю 5,7 млн. гривень.

Слідчі дії тривають.

Роман Насіров: Сучасні системи митного оформлення - дієва складова у боротьбі

з митними правопорушеннями

«В Україні створена та успішно функціонує Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС), яка об'єднує в собі всі програмно-технічні складові, необхідні для автоматизації процесів митного оформлення та контролю. Діюча в її складі автоматизована система митного оформлення «Інспектор» (АСМО) охоплює всі процеси митного контролю як всередині країни, так і на митних кордонах», - повідомив Голова ДФС Роман Насіров під час зустрічі з Генеральним Директором Європейської Служби по боротьбі із шахрайством Джованні Кесслером, яка проходила у рамках 127-128 сесій Ради митного співробітництва Всесвітньої митної організації (ВМО).

Роман Насіров наголосив, що вітчизняна система митного оформлення є важливою складовою у боротьбі з митними правопорушеннями. Зокрема, вона дозволяє отримувати інформацію про види контролю, які здійснюються від першого перетину кордону до випуску у вільний обіг будь-якого товару. «Дана система являє собою функціональний аналог таких передових європейських систем митного оформлення, як німецька «АТЛАС» та польська «ЦЕЛІНА», які є взірцем та прикладом для наслідування при розвитку будь-яких митних ІТ-систем», - підкреслив очільник українського відомства.

Він повідомив, що одним з основних модулів АСМО стала інтегрована в неї Автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР), яка дозволяє створювати профілі ризику довільної складності з використанням таких інноваційних підходів як алгоритми нечіткої логіки (fuzzy logic) та врахування позитивної і негативної історії попередніх митних оформлень.

«На сьогодні АСАУР охоплює більше ста тисяч орієнтувань, регіональних та центральних профілів ризику. Інформація від суміжних держав дозволяє всебічно та повноцінно оцінити будь-які загрози, які можуть виникнути при митному оформленні.  Застосування модуля АСАУР дозволяє здійснювати автоматичний відбір митних декларацій, по яких необхідно посилити митний контроль, генерувати перелік митних формальностей та фіксувати інформацію, внесену посадовими особами митниць за результатами проведених митних формальностей», - додав Роман Насіров.

У складі АСМО також реалізовано систему обліку митних платежів, модулі митного оформлення громадян, а також ефективно діє система електронного (безпаперового) декларування вантажів - в електронному вигляді оформлюється вже понад 95% митних декларацій.

Роман Насіров: 562 автомобілі оформлено за зниженою ставкою акцизного податку

З початку серпня митне оформлення за зниженими ставками акцизного податку пройшли 562 імпортних автомобілі. Про це заявив Голова Державної фіскальної служби України Роман Насіров.

За його словами, найбільше автомобілів, на які поширюється преференція по акцизу, було оформлено на Львівській та Івано-Франківській  митницях – 64 і 60 штук відповідно.

Роман Насіров зазначив, що на такі автотранспортні засоби при їх митному оформленні у 36 графі декларації вказується код пільги 172.

Нагадаємо, з 1 серпня набув чинності Закон України № 1389, який передбачає зниження ставок акцизного податку на легкові автомобілі, що використовувались. Норма буде діяти до 31 грудня 2018 року.

При цьому знижені ставки акцизного податку не застосовуються, якщо легкові автомобілі мають походження або ввозяться з країни, визнаної державою-окупантом та/або державою-агресором по відношенню до України.

Закон передбачає зниження ставки акцизу на вживані автомобілі до: 0,102 євро за 1 куб см з двигуном об'ємом до 1 тис куб см (діюча ставка - 1,09 євро - 1,44 євро, в залежності від року випуску автомобіля);  0,063 євро для авто з двигуном об'ємом до 1,5 тис куб см (зараз - 1,37 євро - 1,76 євро); 0,267 євро - до 2,2 тис куб см (діюча ставка - 1,64 євро - 2,44 євро); 0,276 євро - до 3000 куб см (зараз - 2,21 євро - 4,99 євро); 2,209 євро для авто з об'ємом двигуна понад 3 тис кубічних сантиметрів (зараз - 3,33 євро - 4,99 євро). 

Діяльність міжрегіонального конвертаційного центру з обігом 300 млн. грн. припинено

податковою міліцією Київської області

Співробітниками податкової міліції Київської області під час оперативного супроводження кримінального провадження, зареєстрованого за ст.ст.28, 205 та 209 КК України, припинено діяльність міжрегіонального конвертаційного центру, який діяв на території Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Харківської і Чернігівської областей та м. Києва.

Встановлено, що групою осіб з метою надання послуг з ухилення від сплати податків та прикриття незаконної діяльності зареєстровано та придбано корпоративні права 25 транзитних та фіктивних суб’єктів господарської діяльності.

Схема ухилення полягала в наступному: підприємства реального сектору економіки перераховували безготівкові кошти за нібито придбані товарно-матеріальні цінності, надані послуги та виконані роботи на розрахункові рахунки підконтрольних фігурантам справи фіктивним СГД. Останні знімали кошти готівкою для передачі замовникам. За конвертацію вираховували 10-13%.

Загальний обсяг коштів проконвертованих через розрахункові рахунки, відкриті в банківських установах за 2015-2016 роки склав понад 300 млн. гривень, ймовірні втрати бюджету складають близько  50 млн. гривень.

В ході проведених заходів здійснено 32 обшуки за адресами розташування офісних приміщень, місцями проживання та автомобілях фігурантів провадження. В результаті обшуків вилучено 1 млн. 18 тис. гривень, 105 тис. доларів США, 1,6 тис. Євро готівкою, 48 печаток (у т.ч. 2 печатки підприємств нерезидентів), сервер, комп’ютерну техніку, бухгалтерську документацію, банківські картки та чорнові записи.

На розрахункові рахунки СГД із залишком коштів у сумі 160 тис. гривень накладено арешт.

Тривають слідчі дії.

Платникам повернуто 1,2 млрд. грн. за результатами оскарження рішень

про коригування митної вартості

У ДФС проведено аналіз виконання митницями рішень судів щодо повернення митних платежів у зв’язку із скасуванням їх рішень. Про це повідомив директор департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ДФС Дмитро Донець.

За його словами, загальна сума коштів, що оскаржувалася в судах щодо коригування митної вартості, склала 4,4 млрд. грн. З них фактично повернуто 1,2 млрд. грн. коштів. За іншою половиною загальної суми платники податків до митниць не зверталися.

«Протягом першого півріччя поточного року було розглянуто 1013 судових справ за позовами до митних органів у частині оскарження рішень про визначення митної вартості товарів на загальну суму майже 5 млн. гривень. Адміністративними судами винесено остаточне рішення по 343 таких справах на суму 106,1 млн. гривень», – зазначив Дмитро Донець.

Він розповів, що із зазначеної кількості справ на користь митниць ДФС винесено 110 рішень на загальну суму майже 61 млн. грн. Інші 233 рішення на суму майже 45,2 млн. грн. винесено на користь платників.

«Протягом останніх місяців нами проводилось узагальнення судової практики, за результатами якого ми направили митницям роз’яснення з питань повернення надмірно сплачених коштів щодо коригування митної вартості. Крім того, після розгляду скарг, які надходили від платників, ДФС надавало доручення відповідній митниці повторно розглянути заяви на повернення коштів», – підкреслив Дмитро Донець.

Посадовець також відзначив, що обов’язковою умовою для повернення коштів є подання платником відповідної заяви протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. У ній повинні зазначатися відомості, які зазначені у Порядку повернення надмірно сплачених коштів, та додаватися документи, що підтверджують ці суми.

У свою чергу митниці перевіряють наявність у платника податкового боргу та факт перерахування митних й інших платежів до бюджету, а також наявність переплати. У разі підтвердження інформації митниці готують відповідні висновки про повернення коштів.

Крім того, Дмитро Донець розповів, що представники ДФС постійно беруть участь у спільних урядових засіданнях з питань вивчення, обговорення та розробки законодавчих пропозицій із вирішення проблем повернення коштів митницями ДФС внаслідок скасування судом рішень митниць.

За результатами цієї роботи направлено на погодження проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» та узгоджено позиції щодо внесення змін до Порядку повернення.

Зокрема, проектом постанови, передбачено внесення змін до Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, у частині можливості внесення змін до митної декларації у зв'язку із доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв'язку із скасуванням рішень митного органу.

На думку Дмитра Донця, ухвалення зазначеної постанови сприятиме реалізації дорожньої карти реформ ДФС та дозволить врегулювати питання, пов’язані з поверненням сум надмірно або помилково сплачених коштів.

З початку року, за результатами перевірок, недобросовісним платникам

донараховано 104,6 млн.грн.

Планові контрольно – перевірочні заходи, які проводяться податківцями Дніпропетровщини спрямовуються лише на ті підприємства, які свідомо не сплачують або сплачують не в повному обсязі платежі до бюджету, використовуючи схеми мінімізації або ухилення від оподаткування.

З початку 2016 року підрозділами ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено всього 1118 документальних перевірок, що в 1,3 рази менше, ніж за січень - липень минулого року (1402 перевірок). За результатами цих перевірок донараховано 104,6 млн.грн. грошових зобов’язань, які узгоджені з платниками податків.

До бюджету надійшло 105,5 млн.грн.

На Дніпропетровщині вилучено ЛГВ без акцизних марок на 300 тис. грн.

Співробітники податкової міліції Дніпропетровської області поблизу блок-посту в с. Андронівка на автошлях «Знам’янка-Луганськ-Ізварине» в рамках проведення операцій „Акциз – 2016” провели огляд 7 вантажних автомобілів, які згідно супровідних документів здійснювали відомі поштові відправлення.

В результаті проведених заходів виявлено та вилучено 274 дал ЛГВ в тетрапаках ємністю 10 л кожний без марок акцизного податку України загальною орієнтовною вартістю 300 тис. гривень.

За даним фактом до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, які зареєстровані за ч.ч.1 ст.ст.204 КК України.

Слідчі дії тривають.

За сім місяців платникам відшкодовано 48,2 млрд. грн. податку на додану вартість

Протягом січня-липня поточного року платникам податків відшкодовано 48,2 млрд. грн. податку на додану вартість. Це на 44,1 відс., або на 14,7 млрд. грн. більше відповідного періоду минулого року. У липні цього року суб’єкти господарської діяльності отримали 12,2 млрд. грн. відшкодованого податку. Про це повідомив директор департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС Олексій Лишенко.

«Збільшення обсягів відшкодування ПДВ пов’язано із значним зростанням надходжень податку до Державного бюджету України, у тому числі завдяки запровадженню системи електронного адміністрування ПДВ та збільшенню заявки на відшкодування ПДВ. Відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості, у першу чергу, сум, задекларованих платниками у поточному році», – підкреслив Олексій Лишенко.

За його словами, ДФС проаналізовано стан дотримання територіальними органами законодавчо встановлених термінів підтвердження перевірками задекларованих до відшкодування сум ПДВ, проведено роботу з територіальними органами та скорочено залишки невідшкодованого податку.

«Нам вдалося майже на 12 млрд. грн. скоротити суму залишків невідшкодованого ПДВ, задекларованого у минулих роках. У поточному році збільшились на 2,1 млрд. грн. середньомісячні обсяги відшкодування податку порівняно з аналогічним періодом минулого року (6,9 млрд. грн. у 2016 проти 4,8 млрд. грн. у 2015)», – наголосив Олексій Лишенко.

Незважаючи на зростання у 2016 році середньомісячного обсягу задекларованих до відшкодування сум ПДВ на 1,4 млрд. грн. порівняно з аналогічним періодом 2015 року, залишки невідшкодованих сум ПДВ скорочуються. Так, в середньому за місяць у 2015 році в ДФС отримували 5,8 млрд. грн. заявок, а в 2016 році – 7,2 млрд. грн. Порівняно з даними на 1 серпня 2015 року залишок невідшкодованого ПДВ на 1 серпня поточного року  зменшено на 4,2 млрд. гривень.

Посадовець також наголосив, що відшкодування ПДВ проводиться відповідно до вимог податкового та бюджетного законодавства. Водночас поряд з цим існує низка об’єктивних факторів, які унеможливлюють забезпечення повної ліквідації заборгованості з відшкодування ПДВ.

Серед них – наявність судових спорів,  необхідність проведення перевірок за нововиявленими обставинами (наприклад, за інформацією правоохоронних органів), а також відсутність можливостей для перевірки, зокрема, щодо взаємовідносин платників із підприємствами, що зареєстровані на території зони проведення АТО.

З вересня мобільні групи розгорнуть активну діяльність, - Роман Насіров

Мобільні бригади для боротьби з порушеннями на митниці запрацюють до кінця серпня і активізують свою роботу у вересні.

Про це під час брифінгу заявив Голова Державної фіскальної служби України Роман Насіров. «До кінця цього тижня ми відкриваємо у стінах ДФС Міжвідомчий цільовий центр. Перші мобільні бригади почнуть працювати до кінця місяця, а у вересні вони активізують свою роботу», - зазначив Голова ДФС.

Роман Насіров повідомив, що керівником Міжвідомчого центру був призначений співробітник фіскальної служби Олександр Власов, який раніше очолював Головне міжрегіональне управління оперативного забезпечення зони проведення антитерористичної операції ДФС. «Крім запуску мобільних груп, ми активно впроваджуємо систему фото- і відеофіксації на митницях.

Ця система, презентована нещодавно на Київській митниці у пункті пропуску для повітряного сполучення «Бориспіль-аеропорт», буде впроваджуватись на інших регіональних митницях України вже з вересня», - заявив очільник відомства. «На першому етапі процедура відеофіксації проведення митного огляду буде запроваджена на Київській, Київській міській, Львівській, Одеській, митницях», - додав він. 

Від платників Дніпропетровщини до Державного бюджету надійшло понад 11 млрд. гривень

Платники податків Дніпропетровщини протягом січня-липня 2016 року сплатили до Державного бюджету 11млрд. 102,2 млн.грн.

За сім місяців поточного року надходження платежів у розрізі джерел наповнення державного бюджету в порівнянні з 2015 роком зросли по таких основних платежах, як:

- податок на доходи фізичних осіб із доходу у вигляді процентів –  надійшло 2млрд. 011,5 млн.грн., що на 294,7 млн.грн. більше або на 17,2 відс.;

- податок на доходи фізичних осіб –  надійшло 1млрд.507,0 млн.грн., що на 422,8 млн.грн. більше  або на 39,0 відс.;

- військовий збір - надійшло 744,7 млн.грн., що на 165,7 млн.грн. більше або на 28,6 відс.;

- рентна плата за користування надрами для видобування природного газу – надійшло 512,3 млн.грн., що на 121,0 млн.грн. більше або на 30,9 відс.;

- акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів – надійшло 258,3 млн.грн., що на 11,6 млн.грн. більше або на 4,7 відс.).;

Ø        частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань - надійшло 83,7 млн.грн., що на 66,3 млн.грн. більше;

Ø        екологічний  податок - надійшло 83,5 млн.грн., що на 33,6 млн.грн. більше.

 

Новомосковська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області